Шевченко пішов, бізнес-інтереси його господаря — залишились

Український нелегальний бурштиновий клондайк продовжує свою добре налагоджену роботу. Його не страшать ні громадський розголос, ні посилена увага правоохоронців, ані гучні заяви можновладців. Та й чому, раптом, він би припиняв свою роботу, якщо прибутки від його діяльності стікаються простісінько до кишень наших високопосадовців?

Ще у своїх перших матеріалах на цю тему ми висловлювали припущення, що законопроект про легалізацію видобутку бурштину — лише чиясь спроба узаконити свій підпільний бізнес, потім анонсували проведення власного розслідування. Нещодавно ми його нарешті завершили і тепер публікуємо результати у повній їх хронології та з іменами конкретних високопосадовців.

Ця захоплююча історія ряду корупційних злочинів почалася 2 грудня 2014 року, коли за квотою БЮТу міністром екології призначили Ігоря Шевченка. Досить дивний вибір як для головного еколога країни, адже за фахом Ігор Анатолійович зовсім не природознавець, а юрист. Незрозуміло навіть, чому БЮТівці висунули на цю посаду саме його, адже він ніколи не був членом партії й жодного дня не працював з Тимошенко. Зате Шевченко довгий час перебував у зв’язках з регіоналами. Як стверджують журналісти телеканалу «1+1», його юридична фірма «Астерс» допомагала міністру енергетики часів Януковича Едуарду Ставицькому «віджимати» газонафтовий бізнес і уникати відповідальності за це.

Чому ж Юлія Володимирівна, яка так показово ненавидить регіоналів і яка відсиділа через них тюремний термін, допустила прихід у Кабмін їх колишнього посіпаки? Та, як виявилося, для наших політиків немає нічого особистого — є лише бізнес. За інформацією програми журналістських розслідувань «Гроші», леді Ю отримала аж 10 мільйонів доларів (3 — відразу, і ще 7 — впродовж перших місяців роботи нового міністра). І заплатив їх не хто інший, як ще один член «сім’ї» Януковича — Олександр Онищенко. За попередньої влади він був зразковим регіоналом, тягнув руку за «драконівські закони» 16 січня. Нині ж Онищенко входить до партії парламентських «тушок» «Воля народу» і днями навіть примудрився проголосувати за порошенківське переписування Конституції. Історію про те, як Тимошенко продала посаду колишнім регіоналам, потім ще довго обговорювали в кулуарах Верховної Ради і в багатьох українських ЗМІ.

На посаду свого заступника новоспечений міністр Шевченко призначив 28-річну Світлану Коломієць, яка раніше вже працювала в його фірмі. Вона також людина досить далека від екології, а свої дві вищі освіти здобула у сфері юриспруденції та підприємництва. Онищенку якраз і потрібні були саме такі люди як Шевченко та Коломієць — щоб розбиралися у бізнесі й уміли обходити закони. Протягом наступних 7 місяців вони старанно лобіювали інтереси Онищенка. Він без проблем отримував ліцензії на видобуток корисних копалин, його підприємства убезпечувалися від перевірок екоінспекції, а потім у Раді було зареєстровано законопроект про легалізацію приватного видобутку бурштину. На природу цим двом було відверто плювати — головне, щоб господар отримував прибутки. За хорошу роботу Онищенко потім щедро оплачував часті поїздки Шевченка на найкращі курорти світу.

Але все таємне з часом стає явним. Наприкінці червня, з легкої руки Олега Ляшка, про шикарні вояжі міністра екології стало відомо всій Україні. Ігор Анатолійович поспішив назвати епатажного політика брехуном, але той зумів підтвердити свої слова документами. Крісло під Шевченком захиталося. Розуміючи це, змовники поспішили провернути ще одну грандіозну аферу й почали нашвидкуруч готувати документи для передачі 50 тисяч гектарів землі з родовищами бурштину ТОВ «Надра Спецленд Ресурси». Про це товариство з обмеженою відповідальністю відомо лише те, що воно було зареєстроване 8 грудня 2014 року в Рівному, але експерти стверджують, що воно підконтрольне саме Олександру Онищенку. 2 липня справу було завершено — під постановою про виділення землі поставила підпис Коломієць. За іронією долі, того ж дня відбулися ще дві гучні події — Порошенко в жорсткій формі наказав вирішити бурштинову проблему, а Ігор Шевченко був відправлений у відставку.

Невдовзі про останню аферу Шевченка і компанії стало відомо народному депутатові Ірині Сусловій. Вона поспішила написати звернення генеральному прокуророві Шокіну з проханням розібратися у ситуації і вжити необхідні заходи. Хоча це відбулося 27 липня, Генпрокуратура ще й досі не спромоглася на нього відреагувати.

Тим часом Ігор Шевченко пішов з посади, але не полишає відчайдушних спроб повернутися в політику. Його посаду в Міністерстві тимчасово посідає в. о. Сергій Курикін. Але Світлана Коломієць продовжує працювати там же, очевидно продовжуючи лобіювати інтереси свого господаря. Та й сам Олександр Онищенко доволі непогано себе почуває в українському парламенті, голосуючи так, як це комусь потрібно.

Цікаво, куди ж дивиться прокуратура? Невже вчорашньому регіоналу, на руках якого кров героїв Небесної Сотні, вдалося купити все і всіх? І чи довго ще народові залишатиметься лише мовчки спостерігати, як зграї бандитів у краватках дограбовують матір-Україну?

КНК Медіа