Небезпека розповсюдження африканської чуми свиней

На виконання Доручення Державної екологічної інспекції України від 22.10.2014 № 2/3-8-1478 щодо виявлення випадків захворювання диких та свійських свиней на африканську чуму на територіях, прилеглих до Київської області Державна екологічна інспекція у Київській області інформує про небезпеку розповсюдження хвороби під час міграції диких кабанів на інші території та початком полювання на копитних мисливських тварин у мисливський сезон 2014-2015 років.

Африканська чума свиней (АЧС) [Pestis africana suum] - небезпечна інфекційна хвороба свиней, яка характеризується лихоманкою, запальними і дистрофічними ураженнями внутрішніх органів, чисельними крововиливами та високою смертністю.

Основним джерелом збудника виступають хворі та перехворілі тварини, в організмі яких вірус може зберігатися і виділятися у навколишнє середовище до 15 місяців. В основному, зараження АЧС відбувається контактним шляхом через пошкоджені шкіру і слизові оболонки, а також аліментарним шляхом через м’ясопродукти, кров та внутрішні органи; вірус також може передаватися трансмісивно через шкірних паразитів та комах, які були в контакті з хворими свинями та трупами; велика імовірність передачі вірусу існує через предмети догляду за тваринами та обслуговуючий персонал. Значну небезпеку становить контакт домашніх свиней з дикими, якого не можна допускати, а також з іншими домашніми та дикими тваринами і птахами, які також можуть перенести інфекцію. Резервуаром та переносником вірусу АЧС у природі є аргасові кліщі. Збудник може персистувати і розмножуватися в 75 % їхньої популяції більше року. Зараження кліщів відбувається при ссанні крові хворих свиней у період віремії. Далі вірус розмножується в організмі членистоногих і передається здоровим свиням при повторному кусанні.

В природних умовах до африканської чуми чутливі дикі та домашні свині всіх порід та статевовікових груп. При чому при першій появі хвороби в стаді захворюваність може охоплювати понад 35 % поголів’я, а летальність сягає 97–100 %. Хвороба протікає у вигляді ензоотій. До того ж, для АЧС характерна стаціонарність, пов’язана з тривалим вірусоносійством, високою стійкістю і значним виживанням вірусу у навколишньому середовищі та можливості його переживання в організмі комах та гризунів.

За зовнішніми проявами африканську чуму важко відрізнити від класичної. Інкубаційний період триває 2—7 діб, інколи —15 і довше. Блискавичний перебіг відмічають рідко. При цьому у хворих тварин температура тіла підвищується до 40,5—42 °С. Спостерігаються слабкість і пригнічений стан. Свині більше лежать, важко дихають і через 1—3 доби гинуть. Гострий перебіг — найхарактернішій для хвороби, він триває до семи днів і, як правило, закінчується летально. У хворих свиней температура тіла підвищується до 40,5—42 °С і тримається на такому рівні майже до загибелі. При цьому тварини пригнічені, залежуються й неохоче поїдають корм. Хода у них хитка, дихання поверхневе, переривчате, іноді супроводжується кашлем. Кон'юнктива й видимі слизові оболонки гіперемійовані, різко виражене посиніння шкіри та крововиливи в різних ділянках тіла (вуха, живіт, підщелепний простір, пах). У деяких хворих особин бувають запор або пронос, калові маси з домішками крові. Вагітні свиноматки абортують. В окремих хворих відмічають конвульсії, паралічі, коматозний стан, носову кровотечу. Швидко-гострий перебіг характеризується тими ж самими симптомами, що й гострий, і триває до 20 діб. У хворих свиней температура тіла протягом тижня утримується в межах 40,5—42 °С, потім знижується д0 40—40,5 °С. Більшість тварин гинуть, а у деяких інфекційний процес набуває хронічного характеру. При цьому відмічається виснаження, відставання в рості, з'являються ознаки бронхопневмонії, розвиваються артрити, некрози вух, шкіри, нижніх частин кінцівок, спини, голови. Хворі свині гинуть у стані виснаження. Безсимптомний перебіг характерний для природних носіїв вірусу — бородавочників, лісових і чагарникових свиней в Африці та домашніх — в Іспанії й Португалії. Клінічно ця форма не виражена і проявляється лише переміжною віремією. При стресах вони виділяють вірус і заражають здорових свиней.

При гострому перебігу хвороби шкіра вушних раковин, живота й внутрішньої поверхні стегон темно-червоного із синюшним відтінком кольору з розлитими крововиливами. Кровоносні судини розширені, в м'язах відмічають крововиливи і гематоми. Лімфовузли збільшені, поверхня розрізу мармурова. Нерідко вони темно-червоного, майже чорного кольору й нагадують зсідок крові. Селезінка збільшена, вишневого чи темно-червоного кольору, м'якої консистенції, краї її закруглені, пульпа соковита, легко зіскрібається з поверхні розрізу. Легені повнокровні, збільшені в об'ємі, сірувато-червоного кольору. Часто виявляються крововиливи під плеврою. Нирки збільшені, темно-червоного кольору, з плямисто-крапковими крововиливами. Миска нирки набрякла, всіяна плямистими геморагіями. Печінка збільшена, повнокровна. Слизова оболонка жовчного міхура набрякла, пронизана крапковими крововиливами, останні локалізуються і в серозній оболонці. Слизова оболонка травного каналу почервоніла, набрякла, місцями з крововиливами. У деяких випадках геморагії локалізуються в серозній оболонці товстого кишечнику. Судини головного мозку кровонаповненні, мозкова речовина набрякла, з крововиливами.

При виявленні ознак африканської чуми свиней туші з внутрішніми органами і шкірою знищують спалюванням.

На даний час лікування не розроблене.

Разом з тим, Державна екологічна інспекція у Київській області зобов’язує користувачів мисливських угідь попереджати мисливців про епізоотичну ситуацію. У разі виявлення загиблих диких свиней вживати заходів відповідного реагування та негайно інформувати Інспекцію.