Чи врятує українські заповідники "абсолютна заповідність"?

Відповідь на це непросте питання, 25 липня, шукали екологи разом із представниками міністерств, профільних відомств, членами громадських організацій, науковцями та студентами на засіданні круглого столу, ініціаторами якого виступили Всеукраїнська екологічна ліга та Київський еколого-культурний центр, повідомили КЕПУ у прес-службі Держлісагентства України.

Підтримати дискусію та висловити свою позицію щодо ідеї «абсолютної заповідності» виявили намір й уповноважені представники Держлісагентства: заступник Голови – Віталій Атаманчук та начальник управління лісового господарства Володимир Романовський.

Як відомо, сьогодні об’єкти природо-заповідного фонду займають лише 6,05% території України, що є недопустимо малим показником з огляду на те, що наша країна має безліч унікальних природних об’єктів та екосистем, які потребують збереження.

Так, концепція абсолютної заповідності передбачає повне невтручання людини у процеси розвитку природних екосистем, включаючи будь-який антропогенний вплив, в тому числі ту діяльність, що офіційно дозволена згідно Закону України «Про природо-заповідний фонд України». Це стосується і здійснення протипожежних та санітарних заходів, виконання відновлювальних робіт на землях з порушеними корінними природними комплексами, збір колекційних матеріалів, тощо.

Такого роду концепція є досить суперечливою, одні вбачають в її втіленні переваги, а інші - недоліки. Чи доцільно впроваджувати режим повної заповідності на території України, і як це позначиться на лісовому господарстві, позицію Держлісагентства озвучив Віталій Атаманчук.

За його словами, ідея «абсолютної заповідності» має місце на життя, але разом з тим потребує дискусійного обговорення. Віталій Атаманчук наголосив, що при заповіданні доцільно створювати території та об’єкти таких категорій, які б передбачали зонування та можливість здійснення необхідних лісогосподарських заходів щодо своєчасного відновлення захисних властивостей лісів, природоохоронної їх цінності господарськими методами, не допускаючи втрат ресурсів, а відповідно і коштів, які могли би бути направлені на охорону і збереження лісових екосистем.

З метою вдосконалення та розвитку заповідної справи Держлісагентство пропонує:

- Забезпечити постійний моніторинг стану територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

- Збільшити надходження власних коштів на утримання установ природно-заповідного фонду за рахунок розширення послуг, які можуть надаватись згідно з їх функціональними повноваженнями та у сфері господарської діяльності.

- Збільшити чисельність кадрів, підвищити рівень заробітної плати, залучити професійних фахівців, які б могли на високому науковому рівні презентувати специфіку утримання заповідних лісових територій, ініціювати розробку природоохоронними установами Програм формування і збереження корінних деревостанів.

- Сприяти залученню коштів з фонду охорони навколишнього природного середовища на роботи з інвентаризації територій та об’єктів природно-заповідного фонду, виготовленню та встановленю інформаційних та охоронних знаків.

- Внести зміни до природоохоронного законодавства, в частині удосконалення принципів та критеріїв відбору територій і об’єктів природно-заповідного фонду, з метою об’єктивної оцінки природоохоронних, лісівничих, історико-культурних, соціальних, економічних та інших аспектів.

На завершення Віталій Атаманчук додав: «На нас покладені важливі завдання щодо збереження об'єктів природозаповідного фонду в їх природному стані, а також відновлення та охорони цінних природних комплексів. Тому ми ставимо за мету широко пропагувати серед громадськості повагу та дбайливе ставлення до природних багатств, створення сприятливих умов для відвідування населенням цих об'єктів з метою оздоровчого, освітнього та культурного розвитку.