Голованівська справа: кінець чи початок..?

Нарешті добігла кінця одна з найгучніших господарських справ, яка мала великий резонанс у суспільстві. Завершилася вона виконанням наказу господарського суду м. Києва від 21 серпня 2010 року. Кіровоградським обласним управлінням лісового та мисливського господарства 24 вересня 2010 року прийнято мисливські угіддя, які раніше перебували в користуванні ТОВ «Мисливське господарство «Голованівське».

В той же день, обласне управління лісового та мисливського господарства передало мисливські угіддя державному підприємству «Голованівське лісове господарство».

Напевне, це єдиний варіант розв’язання проблеми, зумовленої низкою об’єктивних обставин, у тому числі суперечностей, що містить судове рішення.

Слід згадати, що до березня 2008 року мисливськими угіддями користувався Голованівський лісгосп на підставі рішення обласної ради від 14 листопада 1997 року № 105, відповідно до якого термін користування мисливськими угіддями закінчувався 14 листопада 2012 року.

У зв’язку з фінансовими труднощами, ДП «Голованівський лісгосп», і славшись на закон, добровільно відмовився від користування мисливськими угіддями, а тому обласна рада пунктом першим рішення № 424 від 21 березня 2008 року достроково припинила право користування.

Одночасно, мисливські угіддя, від яких відмовився лісгосп, були передані в користування ТОВ «Мисливське господарство «Голованівське».

Рішенням господарського суду м. Києва від 22 лютого 2010 року рішення обласної ради від 21 березня 2008 року № 424 скасоване у повному обсязі, тобто скасоване і в частині дострокового припинення права користування мисливськими угіддями ДП «Голованівський лісгосп». Отже, мисливські угіддя повинні бути повернуті ДП «Голованівський лісгосп».

Разом з тим, суд прийняв рішення про повернення мисливських угідь обласному управлінню лісового та мисливського господарства.

Таким чином, за наявності зазначених суперечностей, обласне управління прийняте оптимальне у даній ситуації рішення: прийняти мисливські угіддя та передати їх ДП «Голованівський лісгосп».

Одночасно, з метою уникнення порушень чинного законодавства, обласне управління звернулося до столичного господарського суду із заявою про роз’яснення його рішення.

Хотілось би вірити, що на цьому буде поставлена крапка, якщо ДП «Голованівський лісгосп» знайде кошти для забезпечення належного ведення мисливського господарства.

Не слід при цьому забувати, що по-перше фінансова криза, яка до цього часу міцно тримає всю країну, не обійшла державні підприємства, а по-друге те, що першочерговими завданнями лісгоспів є ведення лісового господарства, догляд за лісовим фондом, його відтворення та охорона. Крім того, Голованівський лісгосп є державним комерційним підприємством, яке повинне бути прибутковим. А тому не факт, що повернення мисливських угідь підприємству зміцнить його фінансове становище. Адже ведення мисливського господарства полягає не тільки в організації полювання, а перш за все – у виконанні біотехнічних заходів, тобто у створенні належних умов для мисливських тварин, їх підгодовування та відтворення, охорони державного мисливського фонду. А це - немалі кошти!

Якщо Голованівський лісгосп не зможе фінансово забезпечити ведення мисливського господарства, знову постане питання про передачу мисливських угідь в користування іншій юридичній особі і проблема у вигляді погоджень власників і користувачів земельних ділянок, яких у межах угідь близько трьох тисяч осіб у черговий раз затягне прийняття рішення на невизначений строк. Адже стаття 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» вимагає, щоб подання територіального органу з питань мисливського господарства на наданняу в користування мисливських угідь було погоджене власниками або користувачами земельних ділянок.

Майбутній користувач має отримати згоду землекористувачів або землевласників на надання йому у користування мисливських угідь.

І цю проблему можна було б вирішити навіть на рівні існуючого законодавства шляхом встановлення сервітуту, яким би визначався обсяг прав щодо користування земельними ділянками для ведення мисливського господарства.

Оптимальним вирішенням питання  було б виключення з тексту статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» норми щодо погодження на передачу мисливських угідь у користування власниками або користувачами земельних ділянок. В такому разі обласні управління лісового та мисливського господарства мали б можливість пропонувати обласним радам визначати майбутнього користувача мисливських угідь за умовами конкурсу. Це дало б додаткові важелі впливу на користувача мисливських угідь та стало б запорукою інтенсивного розвитку мисливського господарства.

Тетяна Коваленко, завідувач сектором юридичного забезпечення Кіровоградського ОУЛМГ