Під загрозою затоплення остання алергологічна лікарня

Що маємо — не бережемо, втративши — плачемо. Цей вислів дуже влучно передає ситуацію, яка склалася на знаменитій на весь світ, нині єдиній на Закарпатті соляній шахті у Солотвино. Так і хочеться сказати: «А фахівці ж попереджали». Тепер вони констатують: якщо не вжити радикальних заходів, то шахту буде затоплено, максимум за два-три роки. Але значно раніше, вже наступного року, припинять своє існування розміщена тут унікальна алергологічна лікарня.

Про негативні тенденції ще у квітні 2008 року попереджали академік Академії гірничих наук України Іван Зозуля та виконавчий директор Академії гірничих наук України, член-кореспондент Анатолій Гайдін.

— Ситуація з шахтою катастрофічна, — стверджує колишній головний інженер шахти Віталій Шенишнюк. — На початку лютого ц. р. різко збільшився водопритік у шахту №8 — до 280 кубів на годину. Зараз він трохи зменшився, але затоплено насосну станцію, яка перебувала на нижньому горизонті. Тому воду не відкачують, вона йде у шахту. Якщо не вжити швидких радикальних дій на зниження води у шахті та в урочищі «Чорний мочар», шахта буде приречена. А Закарпаття позбудеться останньої алергологічної лікарні.

— Абсолютно чиста сіль, постійно стабільна температура повітря — 22 градуси. А повітря у 50 разів чистіше, ніж у будь-якій операційній. За півстоліття існування лікарні нагромаджено неоціненний досвід лікування хворих. При цьому лікування у підземних лікарнях малих дітей дає 95-відсотковий результат. Тому буде дуже прикро, якщо шахту закриють, — вважає лікар Української алергологічної лікарні Ярослав Чонка.

На думку старшого наукового співробітника ВАТ «Гірхімпром» Василя Дяківа, до нинішнього катастрофічного становища в Солотвино призвели економічний стан держави та ставлення уряду до екологічної безпеки гірничих виробок. Для будь-якої соляної шахти вода — це катастрофа.

За його словами, найкращий вихід із ситуації — будівництво нової шахти, яка була б розрахована виключно на лікування. Але на це потрібно мінімум 2 млрд. грн. Крім того, процес забере близько п’яти-десяти років. Тому інститут розробив проект із пониження водопритоків, які ведуть до шахти, що дозволить подовжити її вік. А паралельно слід працювати над тим, аби в іншому місці запроектувати таку ж саму алергологічну лікарню. Проте все впирається у фінансування і розуміння проблеми. На жаль, крім лікарів, які б’ють на сполох із приводу втрати лікарень, схоже, це більше нікого не обходить. Проте якщо час буде змарновано, на шахті можна ставити крапку.

Аби хоч якось привернути увагу до шахти в Солотвино, його мешканці та медики алергологічної лікарні зібрали народне віче і закликали визнати їхнє селище зоною техногенного екологічного лиха.

Василь ХУДИЦЬКИЙ, Дзеркало тижня № 12 (792) 27 березня — 2 квітня 2010 р.