Морські молюски допоможуть створити нові види броні

В даний час вчені з Массачусетського технологічного інституту займаються вивченням структури і будови раковин деяких морських молюсків на замовлення Міністерства оборони США. Ці раковини переважно представляють собою з'єднання на основі карбонату кальцію, покриті зверху тонким органічним захисним шаром. Однак відомо, що краби й інші хижаки легко ламають панцир молюска, добираючи до своєї жертви.

Тим не менш, у природі існує ще один унікальний вид глибоководного молюска, раковина якого має тришарову структуру і являє собою бронежилет, пошкодити який не в змозі ні один хижак. Цей молюск живе на глибині двох з половиною кілометрів у Індійському океані біля геотермальних джерел, що викидають в океан гарячу воду з підвищеною кислотністю.

Дрібні кристали сульфіду заліза, яке присутнє у воді геотермальних джерел у великих кількостях, повністю покривають верхній шар раковини цього молюска. Не дивлячись на свою крихкість, цей товстий шар солі відіграє роль своєрідного поглинача енергії. Під час нападу хижака, при ударному впливі на панцир, цей шар покривається мікротріщинами, що призводить до поглинання енергії удару. Однак, мікротріщини що утворюються настільки дрібні, що їх поява навіть не порушує цілісності панцира. Згодом вони успішно заростають, заповнюючись сульфідом заліза, що перебувають у воді.

Другий шар панцира молюска утворює губчатий прошарок з органічного матеріалу і виконує подвійну функцію. Так, він ще додатково поглинає енергію дії і трохи розтягує його за часом, крім того, цей шар захищає третій, товстий і тендітний шар, що складається з карбонату кальцію від дії кислотної морської води, яка може просто розчинити його.

Подібна тришарова захисна структура може стати основою для розробки нового виду броні, з якої будуть виготовлятися мотоциклетні шоломи, бронежилети і покриття для військових транспортних засобів і бронетехніки. Поза сумнівом, для виготовлення броні будуть застосовані сучасні матеріали і технології. Так, верхній шар броні що гасить удар, ймовірно, буде являти собою покриття із залізних наночастинок, що діють набагато ефективніше, ніж покриття з сульфіду заліза, використане природою.