Про стан водних ресурсів Донецької області та шляхи їх екологічного оздоровлення

20 жовтня відбулося засідання спільної колегії Держуправління охорони навколишнього природного середовища та Державної екологічної інспекції, на якому розглядалося питання  стану водних ресурсів Донецької області та шляхах їх екологічного оздоровлення.

В засіданні взяли участь представники зацікавлених організацій, основних забруднювачів водних ресурсів, контролюючих органів та  органів місцевого самоврядування.

Колегія відзначила наступне.

Проблема раціонального використання і охорони водних ресурсів  в умовах маловодної Донецької області має особливе значення.

Динаміка споживання води по області  за останні 12 років має тенденцію стабільного зниження (з 2,7 до 2,16 млрд. куб. м на рік). При цьому на фоні зменшення забору підземних та прісних поверхневих вод має місце зростання забору морської води.

Основними забруднювачами водних об'єктів області є підприємства металургійної, вугільної  промисловості та комунального господарства.

На даний час в області налічується близько 356 підприємств, які здійснюють скиди зворотних вод майже по 550 випускам.

Загальний об'єм скинутих в поверхневі водні об'єкти зворотних вод в 2008 році склав по області 1,5 млрд. м3, що майже на  370 млн. м3 (20 %) менше, ніж в 1997 році.

Більше всього зворотних вод скидається підприємствами металургійної промисловості (65%). Далі йдуть вугільна промисловість (17%) та комунальне господарство (15%). 

Із загального об'єму зворотних вод близько 40%  складають забруднені води. За цим показником Донецька область займає перше місце в Україні.

В цілому, за багаторічний період якість води в річках стабілізувалася і не має значних коливань: відбувається поступове зниження забруднення річок по завислих речовинах, залізу та нафтопродуктах. Проте, не зважаючи на зниження об'ємів скидання зворотних вод, стійкої тенденції зниження азоту амонійного та органічних сполук у воді річок не відмічається.

Перш за все, це обумовлено незадовільним станом об'єктів каналізаційного господарства, які експлуатуються без реконструкції більше 30-40 років (очисні споруди міст Комсомольське, Добропілля, Ясинувата, Торез та інших).

Недостатньо проводяться в області і роботи по створенню водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об’єктів.

Міськрадами і райдержадміністраціями  не в повній мірі забезпечується належний контроль за виконанням розпоряджень облдержадміністрації, які стосуються цього питання.

В жодному місті області зливові каналізації, що знаходяться на балансі місцевих рад, не обладнані очисними спорудами. Окрім забруднення вод це приводить до значного замулювання водних об'єктів. А це, в свою чергу, – до підтоплення прилеглих до них територій.

Ліквідація шахт з повним або частковим затопленням за проектами, які не мають надійного обґрунтування прогнозів розвитку гідрологічних і гідрохімічних процесів, часто призводить до негативних наслідків.

Мінвуглепром України повністю усунувся від  вирішення  природоохоронних питань на підприємствах вугільної промисловості, не вивчає і не контролює ці питання, а всі звернення на його адресу залишаються, як правило, без відповідей.

Це ж саме стосується і ситуації, яка склалася на шахті ім. Коротченка (м. Селидове), де вже шостий рік не експлуатується  колектор шахтних вод. В результаті цього щорічно близько 5 млн. м3 високотоксичних шахтних вод по рельєфу скидається до річки Солона (басейн Дніпра). Вміст важких металів в шахтній воді досягає десятків ГДК, а марганцю і заліза, в окремих випадках, сотень і навіть тисяч ГДК.