Стан питної води в Київській області

Забезпечення населення  області  питною  водою є для багатьох районів та міст однією з пріоритетних  проблем,  розв'язання  якої необхідне  для  збереження здоров'я,  поліпшення умов діяльності і підвищення рівня життя населення.

Основні проблеми:

- незадовільним екологічним  станом  поверхневих  та  більшості підземних джерел питного водопостачання;

- потенційною загрозою  ускладнення  санітарно-епідеміологічної ситуації  в  окремих  районах  та містах області внаслідок низької якості питної води;

- незадовільним технічним  станом та зношеністю основних фондів систем питного водопостачання та водовідведення;

- недостатньою потужністю   діючих   артезіанських  свердловин, застосуванням  застарілих  технологій  та  обладнання  в  системах питного   водопостачання   та   водовідведення  населених  пунктів області;

- високою енергоємністю централізованого питного водопостачання та водовідведення;

- недостатністю використання      розвіданих     запасів     та перспективних ресурсів підземних вод  для  питного  водопостачання населення;

- обмеженістю інвестицій  та  дефіцитом  фінансових   ресурсів, необхідних для розвитку, утримання в належному технічному стані та експлуатації систем питного водопостачання та водовідведення.

У 4-х містах області питне  водопостачання  забезпечується  з поверхневих джерел  (мм.  Біла  Церква,  Богуслав,  Миронівка  - з р. Рось,  м.  Бровари - з  (р.  Десна).  Решта  населених  пунктів області    для    потреб   централізованого   господарсько-питного водопостачання використовує воду з підземних водоносних горизонтів за допомогою 2056 артезіанських свердловин.

Стан водозабірних  басейнів річок Рось і Десна біля міст Біла Церква,  Богуслав,  Миронівка, Бровари задовільний, за виключенням періоду   пропуску   повені  та  сильних  опадів.  Якість  води  у поверхневих водних об'єктах є вирішальним чинником  санітарного  і епідеміологічного благополуччя населення.

Область має     значні     ресурси    підземних    вод    для питного водопостачання.   Прогнозні    запаси    води    складають 4,2 млн. куб. м/добу, затверджені запаси - 0,772 млн. куб. м/добу, використовується 0,28 млн.  куб.  м/добу, або 39% від затверджених запасів.  З  них:  0,18  млн.  куб.  м/добу  використовується  для господарсько-питних потреб, 0,1 млн. куб. м/добу - для виробничого та сільськогосподарського призначення.

Вода з  підземних  джерел,  що  переважно  використовується в області  з  Бучакського  і  Сеноманського  водоносних  горизонтів, характеризується  в  більшості  випадків надмірним вмістом заліза, сірководню, радону та жорсткістю.

Через діяльність  аеродрому  стратегічної  авіації  (м.  Узин Білоцерківського району)  колишнього  Міністерства  оборони СРСР у 22 селах   Білоцерківського,   Кагарлицького,    Обухівського    і Рокитнянського    районів   та   м.   Узин   сталося   забруднення нафтопродуктами підземних вод,  які знаходяться в басейні р. Рось. За  попередніми  розрахунками  фахівців забруднена площа становить 100 кв.  км,  тому існує проблема забезпечення 30  тис.  Населення області  якісною  питною  водою.  На  даний  час із-за відсутності фінансування призупинено  будівництво  другої  черги  водоводу   з м. Біла  Церква  до  м.  Узин.  У перспективі необхідно побудувати резервний водозабір у м.  Біла Церква  та  водопровідні  мережі  в м. Узин і 22 навколишніх селах.

Забруднення водних  об'єктів  - джерел питного водопостачання через недостатню ефективність роботи водопровідних очисних  споруд спричиняє  погіршення  якості питної води та створює небезпеку для здоров'я населення.  Наявні водоочисні  споруди  міст  Богуслав  і Миронівка в період весняної повені,  дощових паводків не спроможні очистити  воду  з  поверхневих  водозаборів  р.  Рось   до   вимогдержстандарту  та потребують модернізації із збільшенням кількості ступенів очищення та застосування нових технологій та реагентів.

Сучасний незадовільний  стан  водних  об'єктів  показує,   що проблеми  у  сфері  вод від забруднення та виснаження не тільки не знайшли вирішення,  а й значно загострилися,  особливо  в  останні роки.  У  2008  році  зареєстровано  значне  і  стійке  збільшення нітратів  у  дослідженій  воді  артсвердловин,  що  забирається  з Полтавського водоносного горизонту в містах Боярка, Вишневе, селах Софіївська Борщагівка та Петрівське  Києво-Святошинського  району. Причиною     забруднення     води    були    гідропонні    теплиці сільськогосподарського    підприємства    "Совки",    що     через негерметичність  сольових  ванн  постійно  забруднювали  ґрунт  та ґрунтові води розчинами, на яких вирощувались овочі.

Джерелом забруднення   ґрунту   та   підземного   водоносного горизонту  є  каналізаційні  очисні споруди м.  Бориспіль (спорудибіологічного очищення стічних вод відсутні),  які  функціонують  з1956 року та перевантажені втричі. Стоки скидають на поля наземної фільтрації площею 82 га.

У м.  Боярка відведення  стічних  вод  обласної  та  районноїлікарень, райвідділу внутрішніх справ, 10 приватних підприємств та 73 приватних будинків за тимчасовою схемою здійснюються на  очисні споруди Київського військового ліцею. З дня будівництва (1969 рік) очисні споруди не реконструювались і не ремонтувались, у даний час перевантажені  більш  як  у  5  разів  і практично не забезпечують достатнього  очищення  та  обеззараження  стічних  вод.  Неочищені стічні  води попадають у паркову частину Боярського лісу і далі на водозабірні споруди   Забірського   водозабору,    де    розміщено 17 артсвердловин.

Значна частина   водозабірних  споруд  та  половина  насосних агрегатів відпрацювали нормативний строк  експлуатації,  внаслідок замулення  знизився  дебіт  третини  артезіанських свердловин.  Це призводить до підвищення витрат електричної енергії та  збільшення собівартості підйому та подачі води.

520 км  аварійних  і  ветхих  мереж водопостачання підлягають заміні.  Більшість  систем  водопостачання   сільських   населених пунктів,  де  побудовано  житло  для переселенців з Чорнобильсько зони,   спроектовані    за    спрощеною    документацією,    часом експлуатується різними не укомплектованими кваліфікованими кадрами організаціями.  На  даний  час  виникла  необхідність   проведення аварійно-відновлювальних  робіт  та  реконструкції  цих  та  інших об'єктів.

Тарифи на послуги питного  водопостачання  та  водовідведення для   населення   у  переважній  більшості  населених  пунктів  не відшкодовують витрат на виробництво,  не враховують  інвестиційної складової,  що  обумовлює  збитковість  функціонування підгалузі в цілому та поступовий її занепад.

Враховуючи те,  що вартість електричної  енергії  є  основною складовою   собівартості  води  господарсько-питного  призначення, енергозбереження є однією з основних проблем модернізації  системи питного  водопостачання.  Успішне  розв'язання цієї проблеми дасть змогу отримати власні  кошти  для  інвестування  розвитку  системи питного водопостачання та сприятиме зниженню собівартості послуг.

Метою зараз є покращення  забезпечення  населення  області питною  водою  нормативної  якості  в  межах науково обґрунтованих нормативів (норм) питного водопостачання; реформування та розвиток водопровідно-каналізаційної  мережі,  підвищення  ефективності  та надійності її  функціонування;  поліпшення  на  цій  основі  стану здоров'я  населення та оздоровлення соціально-екологічної ситуації в Україні; відновлення, охорона та раціональне використання джерел питного водопостачання.

Для досягнення  цієї  мети  необхідне  вирішення завдань щодо попередження   забруднення    джерел    питного    водопостачання, забезпечення  їх відповідності санітарно-епідеміологічним вимогам, підвищення  ефективності  та  надійності   функціонування   систем водопостачання    і    водовідведення    за   рахунок   реалізації водоохоронних,  технічних,   санітарних   заходів,   удосконалення технологій  підготовки  води  на  водоочисних  станціях,  контролю якості питної води, розвитку систем забору, транспортування питної води та водовідведення,  а також розвитку нормативно-правової бази з питань питного водопостачання та водовідведення,  господарського механізму  водокористування,  що стимулює економію питної води,  у тому числі за рахунок  державної  підтримки  розвитку  та  сталого функціонування водопровідно-каналізаційної мережі.