Шевченківський гай у Львові перетворюють у "пивнушку"

Очільники львівських громадських організацій та авторитетні діячі культури Львова звернулися до мера Львова Андрія Садового, начальниці управління культури і туризму ЛОДА Галини Дорощук та в.о. директора Львівського музею народної архітектури і побуту Івана Косачевича із відкритим листом, у якому виступили на захист духовних святинь, що зазнали наруги під час святкування Великодня у Шевченківському гаї.

Перетворення Шевченківського гаю на «пивнушку», а Великодня – на топ-шоу з аукціонами, є великим святотатством та наругою над нашими культурними й духовними святинями, – вважають представники львівської інтелігенції, які звертаються до владних керівників не допускати подібного неподобства. Вони вимагають ставитися з повагою до святинь, не допускати невігласів до керівництва установами культури. «Хочемо сказати своє рішуче «ні» такому бізнес-господарюванню. Вважаємо: це не той спосіб, яким слід рятувати музеї», – наголошують ініціатори листа.

Відкритий лист підписали такі громадські діячі, як голова ЛОО ВЖТ ім.О. Теліги Тетяна Шаленко, голова Львівського відділу Союзу Українок Ольга Пастушенко, завкафедри історії і теорії мистецтва ЛНАМ, доктор мистецтвознавства, професор, член-кореспондент АМУ Галина Стельмащук, провідник Львівської обласної ОУН Олег Гриню, голова Марійського товариства «Милосердя» Стефанія Шабатура, інженер НУ «Львівська політехніка» Тетяна Романи шин, професор ЛНУ ім.І.Франка Ірина Калинець, доцент ЛНМА ім.М.Лисенка, заслужений діяч мистецтв України Оксана Герасименко, заслужений діяч мистецтв, професор Олег Цигилик, заслужений артист України Богдан Дерев’янко, голова Львівського обласного Педагогічного товариства ім.Г.Ващенка Оксана Гентош, працівник кімнати-музею ім.Т.Шевченка при Львівському Палаці мистецтв Анна Стадницька, голова Львівського міського осередку Крайового товариства «Рідна школа» Анна Благітка.

Довідка

Текст відкритого листа на захист духовних святинь у повному обсязі.

«Надзвичайне занепокоєння львів’ян викликало цьогорічне святкування Великодня у Шевченківському гаю. Наша стурбованість спричинена тим, що на території музею-заповідника поряд з такими святинями, як Свято-Іванівська Лавра та хрест-розп’яття, розташували пивні палатки, де продавали пиво та інші продукти. Хочемо нагадати, що Шевченківський гай – це не лише музей-заповідник, а й святе місце, оскільки на його території розташовано 5 храмів. Тому перетворення його на «пивнушку» є великим святотатством та наругою над нашими культурними й духовними святинями. Пластикові пляшки та одноразовий посуд, який залишився після такого святкування, перетворили це місце на смітник. Соромно було перед іноземними туристами та гостями з інших міст України, які приїхали спеціально, щоб побачити розрекламоване святкування Великодня у Львові.

Окрім того, великі застереження маємо і до самого проведення свята. Встановивши сцену з гучною апаратурою під самим храмом, Великдень у гаю перетворили на топ-шоу з аукціонами. При всій повазі до гуртів, які там виступали, хочемо нагадати: це не є традицією Великодня. Можливо, самі організатори й не помітили, що за гучною апаратурою зникла сама гаївка, так розрекламована на афішах, і яка з такими потугами відроджувалося з початку 90-х завдяки титанічним зусиллям багатьох подвижників нашої культури. Така розважальна програма з гучною апаратурою могла б проходила на будь-якій із площ Львова і могла б дійсно доповнити святкування Великодня, але лише не у Шевченківському гаю, музею-заповіднику, місія якого зберігати автентичну традицію. Таке грубе втручання у святая святих, як культурно-духовна спадщина народу, межує з явним невіглаством та неуцтвом. Вище наведені факти вказують на повну некомпетентність та відсутність знань звичаїв та традицій нашого народу сьогоднішнім керівником закладу. Відтак вважаємо, що така людина не може очолювати цю установу.

На тлі сьогоднішніх глобалізаційних процесів у світі проглядаються певні тривожні тенденції, зокрема такі, як деморалізація, дехристиянізація, прояви спотвореної демократії у вигляді вседозволеності. Тому збереження таких духовних святинь, як наші музеї, храми, рівно ж традиції та звичаї нашого народу є не лише завданням культурологів, науковців, музейних працівників, істориків, етнографів, а й державних мужів. Все вище перелічене є одним з важливих стратегічних чинників існування нашої державності, тим, що ідентифікує нас як націю, котра збагачує світову скарбницю духовних надбань людства.

Тому вимагаємо ставитися з повагою до наших святинь. Не допускати невігласів до керівництва такими установами. Хочемо сказати своє рішуче «ні» такому бізнес-господарюванню. Вважаємо: це не той спосіб, яким слід рятувати музеї, бо таким чином заробляючи, втратимо ту первозданність, ту непорочну чистоту, яка творилася протягом століть багатьма покоління наших пращурів. В той же час, бачачи жалюгідний стан ряду об’єктів, які експонуються в музеї-заповіднику « Шевченківський гай», пропонуємо:

1. провести круглий стіл з метою:

а) аналізу стану справ у Шевченківському гаю;

б) обговорення проблемних питань за участю працівників музею, науковців, етнографів, фольклористів, істориків, духовенства, лідерів громадських організацій;

в) окреслити можливі шляхи вирішення цих проблем;

2. вивчити досвід подібних музеїв у світі та їхні способи діяльності.

Зробити все це нас спонукають слова філософа Феофана Прокоповича: «З яким болем оплакуєм те, що приклади наших предків не дійшли до нас, з якою наполегливістю нам потрібно прикладати зусилля, щоб те що відбувається в наш час в результаті бездіяльності та неуцтва не стало невідомим та затемненим.»