Світова криза. Небезпеки й перспективи

Боротьба через офіційні структури державного апарату не має жодного сенсу. Система встановила такі правила гри, за якими виграти може лише вона. Якщо погоджуватись на них, то про перспективність боротьби можна лише мріяти. Капіталістичній системі нація повинна протиставити свою владу та свої закони. Це елементарна боротьба за домінування. За умови перемоги системи — щось змінити в цьому світі буде майже не можливо. Перемога народу призведе до повного перегляду всіх сьогоднішніх політичних та геополітичних реалій.

Кожного дня ми чуємо про загальносвітову кризу. Й кожного дня ми все більше відчуваємо її результати на своїх кишенях. Зріст цін, вартості послуг та звільнення з роботи — найбільш показові її елементи. Це та сфера життя суспільства, яка зачіпає безпосередньо всіх.

У політиці й економіці нічого не буває просто так. Будь-якій події передує або попередня домовленість, або цілий ряд взаємопов’язаних обставин. Якщо щось відбувається, то це комусь вигідно.

Дана криза не виняток, а підтвердження даної тези. Відповідно у неї є свої замовники. Власники цього світу, що володіють більшістю капіталів та найманих працівників, вирішили взяти під свій контроль ще більшу частину населення та світових капіталів.

Масове безробіття призводить до здешевлення робочої сили та зростання конкуренції на робочі місця. Народ починає боротися не з чиновниками і капіталістами, а між собою за елементарний заробіток для виживання. При цьому стрімке, нічим не виправдане зростання цін призводить на надприбутків власників підприємств. Державна власність знецінюється, тому її вже можна офіційно купити за безцінь.

Дана криза — масштабний проект кількох груп капіталістів, які таким чином здобувають собі все більше влади й капіталів. При цьому абсолютно нехтуються інтереси простих робітників, чиї позиції нівелюються, а життя знецінюється.

Капіталісти відчувають себе повними господарями на всій землі, тому дозволяють собі бавитись долями цілих народів, країн та життями звичайних громадян як їм заманеться, виключно заради власної вигоди. Вони вже не відчувають жодної небезпеки від населення, сприймаючи його за безлике стадо. Власне так воно і є. Розніжене та аполітичне суспільство навряд чи наважиться чинити якийсь серйозний опір самостійно. Але є суттєве зауваження — в добу наростаючої кризи самоорганізація населення та їх спротив капіталізму зростає в кілька разів. При цьому особи абсолютно байдужі до політики, громадського й суспільного життя, нарешті починають розуміти ким вони є в очах їх власників. Більшість змириться. Але завжди знаходиться група небайдужих, яка почне чинити організований опір. Найганебніше — мовчки погодитись з тим, що ти слухняне бидло.

Із запуском кризи було запущено ланцюгову реакцію опору. Населення із безликої маси починає перетворюватись в організовану силу, яка готова боротись за себе та свої родини. Коли не має чого їсти — народ бере в руки зброю.

Ситуація буде йти поетапно. Відразу настане масова апатія, боротьба за робочі місця й ворожнеча між собою. Гроші, як і людське життя, знецінюються, а ціни зростають. Далі розпочинається самоорганізація населення. Але це можливе лише за умови наявності кількох сильних лідерів. Соціальне питання стає ключовим для всіх. Далі організоване суспільство починає боротьбу проти свавілля капіталу.

Капіталіст має за собою величезні гроші, державну підтримку, засоби поліцейського тиску та бюрократичні механізми. Народ може їх подавити лише за умови постійного та всестороннього опору. Перш за все на вулиці. Боротьба через офіційні структури державного апарату не має жодного сенсу. Система встановила такі правила гри, за якими виграти може лише вона. Якщо погоджуватись на них, то про перспективність боротьби можна лише мріяти.

Капіталістичній системі нація повинна протиставити свою владу та свої закони. Це елементарна боротьба за домінування. За умови перемоги системи — щось змінити в цьому світі буде майже не можливо. Перемога народу призведе до повного перегляду всіх сьогоднішніх політичних та геополітичних реалій.

Найбільш важливо, як себе покажуть звичайні громадяни в цій ситуації. Якщо тихенько змиряться, то навіки закріпачать себе й своїх дітей в капіталістичну кабалу. Якщо ж наважаться на активний опір, то можна буде говорити про перспективи повалення існуючої системи. Але це можливо лише за умови сильного та масового руху, що здатен буде встановлювати свої закони на вулицях.

www.perehid.org.ua