Стан водних ресурсів Чернігівщини

Чернігівщина за запасами підземних і поверхневих вод займає одне з перших місць на Україні.

Територією області протікають дві великі річки – Десна і Дніпро, 8 середніх: Сож, Судость, Сейм, Снов, Остер, Трубіж, Супой, Удай, та 1560 малих річок. Загальна довжина річкової мережі Чернігівщини становить 8336 км. Окрім річок, в області є 23 водосховища та 1897 ставків.

У зв’язку з антропогенними змінами річкового стоку та безгосподарністю в останні роки водні проблеми області суттєво загострились. Слід зазначити, що у водойми області щорічно скидається біля 130 млн. м3 стічних вод. Джерелами забруднення, перш за все, являється підприємства житлово-комунального господарства та промисловості.

У 2008 році 16 комплексів очисних споруд підприємств області із 36 існуючих допустили скид більше 26 млн. м3 недостатньо очищених стічних вод у поверхневі водні об’єкти. Першопричиною усіх негараздів роботи очисних споруд та неможливістю очищення стічних вод до встановлених нормативів є фізична та технологічна їх застарілість, відсутність проведених у потрібному об’ємі капітальних та поточних ремонтів, зношеність обладнання тощо.

Неефективна робота очисних споруд негативно впливає на гідрохімічний стан річок Білоус, Борзна, Борзенка, Десна, Остер, В'юниця, Іченька, Замглай, Парасючка, Снов, Мена, Удай.

З метою зменшення негативного впливу на водні об’єкти щороку з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища виділяється кошти для виконання заходів з реконструкції чи будівництва очисних споруд, каналізаційних насосних станцій, колекторів, що знаходяться в аварійному стані чи потребують модернізації обладнання. Так, у 2008 році виділено кошти на реконструкцію аварійного каналізаційного колектора в смт Замглай Ріпкинського району та будівництво станції зливу рідких нечистот по вул. Чернігівській в м. Бахмач на загальну суму 231,9 тис. гривень. Окрім того, у відповідності до запиту, поданого Держуправлінням, з Державного фонду охорони навколишнього природного середовища у минулому році виділено понад 2 млн. грн. на реконструкцію аварійних каналізаційних очисних споруд в м. Чернігові

Зливові стоки з міських територій, загальна площа яких складає десятки тисяч квадратних кілометрів, містять значну кількість нафтопродуктів, органічних сполук тощо. Ці стоки надходять у водойми в період весняного сніготанення та інтенсивних і тривалих дощів. Особливого занепокоєння з цього питання викликає стан р. Стрижень в м. Чернігові: значний постійний антропогенний вплив призводить до погіршення якісного складу річкової води у межах міста.

Ще одним джерелом забруднення поверхневих вод є сільське господарство. Оскільки стоки з полів неможливо пропустити через очисні споруди, небезпеку забруднення вод добривами та пестицидами важко переоцінити. Біогенні речовини сприяють інтенсивному забрудненню води і призводять до порушення процесів самоочищення.

Все більшу роль у забрудненні водойм відіграє гідротехнічне будівництво: зарегулювання стоку річок та створення водосховищ привезло до значного уповільнення водообміну, що є однією із причин масового розвитку синьо-зелених водоростей, «цвітіння» води.

Проблема забруднення водних ресурсів складна. Шляхи її вирішення лежать, перш за все, в обмеженні скиду забруднених стічних вод у водойми, удосконаленні технологій виробництва, очищення і утилізації. Дієвим важелем у вирішенні проблеми є стягнення плати за скидання стічних вод і забруднюючих речовин та перерахування цих коштів на впровадження нових безвідходних технологій і споруд по очищенню стоків.

Якщо ми зараз не почнемо замислюватися над питанням збереження водних ресурсів, то вже в найближчому майбутньому це може згубно вплинути на все живе на Землі.