У волинських лісах знову з’явилися рисі

На Волині зафіксували сліди рисі, зокрема, у лісовому масиві Маневицького держлісгоспу, на території Черемського природного заповідника, що межує з Рівненським природним заповідником. Раніше бачили їх і в Городоцькому держлісгоспі. Про це сьогодні, 27 лютого, повідомляє прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Питання, чи є в лісах Волині рись, давно дискутується серед місцевих природолюбів. Останні роки цього далекого родича тигрів і левів мисливцям та екологам не доводилося зустрічати. Побачити рись у лісі неподалік Поворського озера пощастило й директору Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства «Тур» Петру Смалю.

Така інформація дарує надію, що популяція цього рідкісного звіра на Волині буде зростати.

Мисливствознавець Орест Король налаштований менш оптимістично. «Бувають випадки, коли поодинокі особини звіра в пошуках пари можуть проходити десятки і навіть сотні кілометрів, – каже він. – Від Повурська до Черемського, двох крайніх точок, де бачили рись або її сліди, якихось 40 км. Для звіра подолати таку відстань – не проблема. Вісім років тому на дачний масив «Дружба», що в Луцьку на вулиці Володимирській, забрів самець благородного оленя. Долаючи різні перешкоди, між дачними ділянками, він зазнав важких травм і загинув. Перед тим його бачили поблизу села Озютичі Локачинського району. Природний інстинкт до продовження роду змусив його подолати понад півсотні кілометрів. Чи не спостерігаємо ми за подібними рейдами рисі?»

Більш оптимістичний щодо перспектив збільшення популяції рисі на Волині начальник мисливського відділу обласного управління лісового та мисливського господарства Руслан Люшук.

«Влітку минулого року працівники лісової охорони Городоцького держлісгоспу бачили на піску відбитки лап дорослої рисі з двома кошенятами, – розповів він. – Цієї зими наші мисливці бачили сліди самки рисі. Переконаний, що рись є. Побачити її важко ще й тому, що цей хижий звір веде утаєний спосіб життя, його сліди знаходять у віддалених і глухих лісових нетрях, болотах. Рятує його й те, що живиться рись переважно зайцями і гризунами, не нападає на свійську худобу чи великого лісового звіря. Тому місцеве населення не відчуває до нього неприязні. Все це дає підстави сподіватися, що з кожним роком кількість особин цього рідкісного хижака на Волині зростатиме».