"Країна у небезпеці". Секретна доповідна міністра фінансів

Минулого тижня у ЗМІ появилась доповідна міністра фінансів Віктора Пинзеника на ім'я  прем'єр-міністра. Реакцією "леді Ю" була заборона розповсюдження і вона змусила відкликати листа Пинзеника до кабінету міністрів. КЕПУ є неурядовою, громадською організацією і публікує доповідну у повному обсязі (без малюнків, з тех. причин), оскільки аналітика та графіки у ній кажуть про одне - Україна потрапила в кризу, якої не було з 1994 року.

Застерігаємо читача, що цією публікацією ми не маємо наміру дискредитувати прем’єр-міністра чи міністра фінансів і добавити рейтингу президенту. Доповідна у ЗМІ появилася не просто так, а на замовлення (доповідна від 6 січня, а появилася у ЗМІ через три тижні) і складається таке враження, що Пинзеник знав, що її опублікують і, напевно, витяги з неї будуть передвиборчими лозунгами майбутніх виборів партії президента. Ми вважаємо, що і дії Уряду, і Верховної Ради, і НБУ, і  президента направлені виключно на посилення кризи, допомозі США (афера з курсом гривні, кредит МВФ), спрямовані на перерозподіл бізнесу (дерибану того що залишилося), знищення середнього класу, "багаті стануть ще багатшими, бідні – ще біднішими" і ця доповідна показує загрозу тотального краху всієї української економіки і є дуже реальною.

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

06.01.2009 р. № 31-03000-3-10/3

Прем'єр-міністру

Ю.В. Тимошенко

Членам Кабінету Міністрів України

Щодо критичного розвитку

Економічної ситуації в Україні

та Державного бюджету

України на 2009 рік

Шановна Юліє Володимирівно!

Шановні колеги!

Ситуація в Україні набуває вкрай загрозливого характеру. Насмілюся стверджувати, що в Україні ситуація - найгірша у світі. I нехай ні кого не порадує той факт, що я можу трохи помилитися: в когось виявиться ще гірше.

Ще у жовтні 2008 року я привертав увагу Уряду до різкого зниження ВВП. У жовті вперше ми побачили падіння ВВП (-2,1% до жовтня 2007 року). Вже тоді я прогнозував погіршення ситуації – падіння ВВП у листопаді на 5 - 7%.  Мій прогноз виявився оптимістичним. Бо вже у листопаді падіння ВВП склало 14,4%, а падіння промисловості посилилося з 19,8% у жовтні до 28,6% у листопаді.

Третина промисловості України зникла! Таких масштабів зменшення промислового виробництва не було за всі роки незалежності України (найбільший спад у 1994 р. - (-27,3%). В деяких секторах економіки падіння за листопад склало: машинобудування (-38.8%), металургія (-48.8%).

Необхідно особливо наголосити – для оцінки економічної динаміки недопустимо користуватися так званою кумулятивною динамікою, наприклад, січень-листопад 2008 року до січня-листопада 2007 року.  Тому що це не враховує позитивне зростання перших десяти місяців, а це вже, на жаль у минулому! Ми увійшли у надзвичайно серйозну та глибоку кризу. Не можна орієнтуватися на показники економіки до попереднього місяця, бо тут серйозний вплив сезонного фактору. Правильно оцінювати динаміку до такого ж місяця попереднього року (наприклад листопад2008 року до листопада 2007 року) як це роблять у світі. Хоча роблять це, як правило, квартал до кварталу попереднього року, оскільки не ведуть помісячної статистики. А у нас вона є.

(- 14,4%) ВВП за листопад 2008 року - ось реальна база нашого відліку, нашого стану економіки. Статистика грудня буде відомою 10-15 січня 2009 року, але вже зараз зрозуміло, що за грудень 2008 року ситуація не буде кращою. А цифри спаду економіки у І кварталі 2009 року будуть набагато гірші, ніж я демонстрував в якості прогнозу на засіданні Уряду.

Прогноз ВВП у 2009 р., на якому наполягав Мінфін раніше (-5,0% ВВП за 2009 рік) зараз уже є занадто оптимістичним. А для того, щоб вийти на показник зростання ВВП у 2009 р. на + 0,4% треба наступного року вийти у листопаді на збільшення ВВП на 17,3% (1,004 : 0,856). І це без урахування можливих додаткових ускладнень. Бо при спаді ВВП на 20%, зростання наступного року треба вже 25,5%. Таких темпів позитивної економічної динаміки досягнути неможливо!

Менш за все мене хвилює показник інфляції 9,5%, хоч він піддається критиці з різних боків. Він якраз був би можливий. За однієї умови - якщо не буде запущено друкарський верстат НБУ. А ризик для цього з'явився. І дуже серйозний. Бо схвалений Урядом, а потім і парламентом бюджет передбачає дефіцит 31,1 млрд. гри, (3,1% ВВП до реального, а не завищеного ВВП). В таких обсягах профінансувати його можливо тільки за рахунок емісії НБУ. Але тоді не втримати курс долара (наслідки для всієї банківської системи очевидні) і країна повернеться до інфляції початку 90-і років з надзвичайно болючим процесом виходу з такого стану роками.

Свідченням надзвичайно неприємних процесів в економіці є дані про виробництво електроенергії та споживання газу за останні місяці (порівняно з показниками таких же місяців попереднього року). Можна було б тільки порадуватися, що у листопаді 2008 р. споживання газу зменшилося на 2.3 млрд. метрів кубічних (з 8.6 до 6.3) або на 27%, якби це відбулося за рахунок енергозбереження. Але за місяць чудес енергозбереження не буває (є частковий вплив теплого листопада). За листопад 2008 року виробництво електроенергії до листопада 2007 року скоротилося на 17%, за грудень 2008р. - на 12%. А у промисловості (ключовому секторі економіки) ситуація набагато гірша. У жовтні споживання електроенергії зменшилося на 19%, листопаді - на 35%, грудні 2008р. - на 38%.

Споживання енергоресурсів - це індикатори поганого стану економіки. Але особлива тривога - електроенергетика. Про надзвичайну тривогу з приводу функціонування АЕС я говорив на засіданні Уряду. Ця обставина Вам відома.

Не дай Боже, рухнуть інфраструктурні сектори (енергетика, транспорт). А після зниження за рішеннями Уряду цін на електроенергію для окремих секторів економіки без адекватних компенсаторів, на що постійно звертав увагу на засіданнях Уряду Мінфін, ці системи функціонують на грані можливого. На грані можливого вже рік функціонує НАК «Нафтогаз України». А у поточному році тільки на покриття різниці в цінах на газ для теплокомуненерго потрібно від 9 до 12,4 млрд. грн. У прийнятому законі про бюджет ці кошти не передбачені. Рішення щодо зміни цін на газ Урядом теж не прийнято.

Все більше життєво необхідних систем України балансують на грані можливого. Таке балансування на грані дуже швидко може обернутися втратою рівноваги, втратою контролю за ситуацією.

Серйозне погіршення ситуації в економші ми відчули ще по бюджету 2008 року. Для коректного співставлення, коли протягом року змінами до закону про бюджет плани збільшувалися за рахунок перевиконання, за базу відліку взято бюджет, схвалений у грудні 2007 року, тобто без урахування змін до першої версії бюджету. Крім того, враховано лише надходження, які забезпечують ДМС та ДПА України, тобто надходження від економіки. До жовтня включно бюджет постійно отримував надпланові доходи. Всього ДМС та ДПА було отримано понад план за січень-жовтень 2008 р. 17,5 млрд. грн. (в середньому +1,8 млрд. грн. щомісяця). В листопаді вперше план не був виконаний (-2,2 млрд., грн.). У грудні ситуація погіршилася. Невиконання склало 3,4 млрд. грн. (без урахування корекції показників грудня у зв'язку з прийняттям змін до закону, бо у план «посаджено» вже отримані у попередні місяці доходи, які неможливо віднести на минулі місяці, за які вже складено казначейські звіти).

Виконання плану грудня забезпечило не враховане у законі про бюджет на 2008 рік разове надходження коштів від НБУ (передбачено законом 4,8 млрд., перераховано 8,3 млрд. грн.). Крім того, 1 млрд. грн. перерахувань від НБУ мали надійти не в грудні, а в жовтні, у перший місяць кварталу, як це було у попередні квартали 2008 року.

Істотно погіршилася ситуація з місцевими бюджетами. У жовтні 2008 р. 201 (із 691) місцевих бюджетів не виконали розрахункові показники, у листопаді 425, у грудні 308.

Хоча фактичні показники грудня по місцевих бюджетах виявилися дещо кращими, ніж прогнозувалося (очікувалося невиконання 598 бюджетами) підстав для оптимізму це не додає. Бо це не наслідок поліпшення ситуації в економіці, а результат «проїдання» залишків коштів місцевих бюджетів на єдиному казначейському рахунку, що утворилися за рахунок перевиконання плану доходів у попередні місяці, та зняття і використання коштів з депозитів банків.

Протягом грудня 2008 року залишок на рахунках загального фонду місцевих бюджетів зменшився з 6,0 млрд. до 2,2 або на 3,8 млрд. грн. 79% цієї суми було використано за період з 22 грудня до кінця року. За грудень 2008 р. сума зменшення депозитів місцевих бюджетів склала 1,5 млрд. грн. (677 млн. грн. або 44% цієї суми припадає на період 22 - 30.12.2008 р.). При структурі видатків місцевих бюджетів за 11 місяців 2008 року (дані казначейського звіту) 47,2% коштів залишків та депозитів було використано на оплату праці з нарахуваннями. Тільки за період з 22 по 30 грудня 2008 року це склало 1683 млн. грн., в т.ч. на оплату праці 1236 млн. грн. Це 185 млн. грн. надходжень прибуткового податку до місцевих бюджетів (4,5% до показника грудня 2007 року).

Відбулося «проїдання» залишків коштів місцевих бюджетів. Порівняно з кінцем 2007 року вони зменшилися на третину, в т.ч. по загальному фонду - на 14%, спеціальному на - 15%.

Істотне погіршення ситуації з місцевими бюджетами добре ілюструють дані про кількість бюджетів, що не виконали розрахункових показників та суми цього невиконання (у порівнянні з 2007 роком).

В результаті все більша кількість місцевих бюджетів стикається з проблемами у виплаті заробітної плати вчителям, лікарям, працівникам культури (м. Київ - не в рахунок, бо тут додаткові специфічні проблеми).

 У зв'язку з падінням економіки істотно зменшується фонд оплати праці, а значить прибутковий податок, що є основою формування місцевих бюджетів. Якщо в січні 2008 року (до січня 2007 року) прибутковий податок (а він віддзеркалює динаміку фонду оплаті праці) зріс на 54 %, у жовтні на 30%, то у листопаді – тільки на 12%, за оперативними даними станом на 22 грудня 2008 року – (-4,7%) (до відповідного періоду грудня 2007 року), за підсумками грудня – на 14%.

Існує велика ймовірність, що у січні 2009 року фонд оплати виявиться меншим січня 2008 року, або буде близьким до нього. По промисловості податок з доходів фізичних осіб у листопаді 2008 р. був майже нарівні лютого 2008 р. (за грудень 2008 року фактичні дані ще відсутні). Але середня пенсія за 2008 рік (до грудня 2007 року) виросла на 49%, заробітна плата у бюджетній сфері (з ЄТС) (і це при мінімальній зарплаті 545 грн., а не 605 грн.) – на 30.2%.

З чого платити пенсії, звідки візьмуться кошти на зарплати бюджетникам з місцевих бюджетів?

За оцінками Мінфіну, реальні доходи загального фонду зведеного бюджету складуть 225,3 млрд. Це на 85 млрд. менше, ніж планувалося у бюджеті, що готувався влітку і подавався у вересні. А порівняно з бюджетом 2008 року (без урахування змін до нього у грудні) це всього + 0,7 млрд. грн.. Можна скільки завгодно «поліпшувати» макроекономічний прогноз й додавати доходи бюджету - це нереальні доходи, це неіснуючі доходи. Ними людей не нагодуєш. Крім того, вже очевидно, що базовий (звітний) показник ВВП 2008 року, взятий за основу макропрогнозу 2009 р., є завищеним. А це теж неіснуючі доходи. Внесені і прийняті парламентом закони додали всього 2,2 млрд. грн. (0,2 акциз на алкоголь; 1,2 – акциз на тютюн; 0,1 рента на газ; 0,7 корисні копалини й водокористування), а враховано й закладено в доходах 3,4 млрд. грн., від цих законів. Різниця (1,2) – це теж додаткові нереальні доходи.

Прийняті закони щодо акцизів на авто, бензин, податок з власників транспортних засобів. Але вони мають цільове призначення – на будівництво доріг, тобто до загального фонду ці податки не надходять.

Видатки загального фонду зведеного бюджету не можуть перевищувати реальні доходи. Крім того, треба врахувати, що на погашення зовнішніх боргів України потрібно майже 17,2 млрд. грн. Де позичити 48,3 млрд. грн.? А є ще погашення внутрішніх позик на 14,5 млрд. грн. Це вже 62,5 млрд. грн. Крім того, на рекапіталізацію банків (відновлення банківського сектора) потрібно близько 50 млрд. грн., хоча частина з них може піти не грошима. Країнам з такими проблемами дефіциту бюджету та обсягом позик грошей не позичають.

Для кращого розуміння ситуації з бюджетом 2009 року видатки бюджету у подальшому аналізі представлені не у звичному розрізі по головним розпорядниках, а в розрізі економічного призначення. Сума їх співпадає. Бо це ті самі видатки. Просто коли мова йде про зарплату, витягується і сумується заробітна плата чи інші видатки по всіх розпорядниках. Це просто інший зріз одних і тих же видатків.

При реальних доходах зведеного бюджету у 225,3 млрд. грн. (а з урахуванням прийнятих податкових законів на 2,2 млрд. грн., всього 227,5 млрд. грн.) (дефіцит в 4,2 млрд. грн. має цільове призначення – це сплата відсотків по депозитах на відновлення банківського сектору) тільки на захищенні статті потрібно 225,9 млрд. (99% усіх реальних видатків), в т. ч. захищені соціальні (разом із прихованою зарплатою) 193,1 млрд., а з урахуванням 4,2 млрд. непокритого дефіциту Пенсійного фонду – 197,3 (87% усіх видатків). Для порівняння: у 2008 році захищені видатки складуть 79% усіх видатків; у 2009 році - 99%, а разом із прихованою зарплатою та непокритим дефіцитом Пенсійного фонду - 102%, тобто перевищують реальні можливості бюджету!!!

Навіть з урахуванням того, що прогноз ВВП (-5%) є вже оптимістичним, такий бюджет здатний виплачувати лише зарплату і пенсії. А може й на них не вистачити. Бо при закладеній у бюджеті структурі видатків спад ВВП буде більший за найпесимістичніший прогноз.

Причини. У бюджеті відсутні реальні джерела капітальних вкладень. Джерела, передбачені у спецфонді (стабілізаційний фонд), є нереальними. Відповідні сектори, не отримавши замовлень з боку бюджетів, впадуть ще більше.

Збільшення коштів на дороги (закони прийняті) не дозволять будувати навіть на рівні 2008 року (майже всі базові надходження, тобто без прийнятих змін, ідуть на погашення зовнішніх боргів Укравтодору).

Без джерел фінансування залишаються: енергоносії та комунальні платежі у всіх бюджетних сфера, медикаменти, харчування, обслуговування боргу (а це зрозуміла загроза), наука та інше.

Жодну статтю видатків неможливо профінансувати. Бо коли постає дилема: платити зарплату, пенсію чи оплачувати медикаменти або придбання матеріалів - зрозуміло, що платитиметься зарплата і пенсія. А це знову ж таки удар по економіці.

Жоден інститут влади без певних видатків (а це не тільки зарплата) функціонувати не може. Це параліч інститутів влади України. І в цих умовах у бюджеті збереглася норма про підвищення заробітної плати до прожиткового мінімуму!

А ми не можемо виплатити навіть існуючий рівень. Хоче ми зобов’язані знайти для цього кошти. Кошти, що дозволять зберегти реальний рівень прожиткового мінімуму (індексація на інфляцію).

Запасу міцності в країні немає. Я вже доповідав на Уряді, що буде на рахунках Уряду вже у першій декаді січня 2009р. Хоча нам вдалося створити певний, дуже невеликий запас міцності до кінця 2008 року. Це пов'язано із жорстким режимом економії бюджетних  видатків,  запровадженим  з листопада 2008 року та неплановими надходженнями від НБУ в сумі 3,5 млрд. Але тільки для гарантованої виплати пенсій у січні Пенсійному фонду треба надати позику у 5,5 млрд. грн., плюс планові перерахування в сумі 2,4 млрд. Ця сума співставна з обсягом коштів на казначейському рахунку на початок 2009 року. Далі - тільки життя в борг. Бо уражена економіка України зараз нездатна формувати бюджет у вигляді податків. Це закінчиться швидко. Бо на боргах довго не протягнеш.

Дуже шкода, що позиція Міністерства фінансів щодо стану економіки України, бюджету 2009р. та необхідних рішень щодо його збалансування та збалансування Пенсійного фонду не була сприйнята Урядом. Хоча ці питання обговорюватися не на одному засіданні Уряду. Ми зобов'язані повернутися до розгляду реального стану країни та приймати (підготувати) відповідні рішення.

В такій непростій ситуації починати треба з себе. Передбачене законом про бюджет на 2009 р. скорочення фонду оплати праці в органах влади на 10% недостатнє. Треба його зменшити на 20%. Зарплату міністрам на цей кризовий період зменшити на 40 - 50%, запропонувати зробити це і депутатам, скасувати будь-які пільги чиновникам, депутатам, іншим високопосадовцям, скоротити кількість службових автомобілів, телефонів, ліміти бензину, відрядження тощо.

Треба позбутися такого ганебного явища як поділ пенсіонерів на «сорти», коли більшості пенсіонерів нараховують пенсію 1,35% заробітку за кожен рік роботи, а іншим (18 категорій) - 90%. При цьому для спеціальних пенсій слід встановити перехідний період (кілька років) з тим, щоб не зменшувався абсолютний розмір пенсії. Не можна далі спокійно спостерігати, коли частина громадян має право на пенсію у 35 - 40 років (і це не інваліди), коли декому рік стажу рахують за 1,5 року. Зазначу, мова не йде про людей, які працюють на шкідливих чи особливо шкідливих роботах. В СРСР існувала норма, коли сумарний розмір зарплат і пенсій обмежувався (для працюючих пенсіонерів). Але зарплати при цьому не обмежувались. Можна обмежити деякі видатки у інших соціальних фондах, а зекономлені  кошти направити у Пенсійний фонд. Хіба можна порівняти право на безоплатний (або за невелику плату) відпочинок чи фінансування приватних бізнес-проектів з окремих фондів з тим, що немає з чого платити пенсії? Треба ці кошти спрямувати у Пенсійний фонд. При цьому загальний рівень нарахувань на фонд заробітної плати не має зрости. Бо економіка і так у важкому стані. На цей кризовий період треба передати в управління Уряду всі фонди соціального страхування. Перед нами ризик великого безробіття. Нікого із безробітних не можна залишити без засобів існування. Тому Уряд повинен отримати право маневру коштами. Не назавжди, а тільки на цей кризовий період.

Пропозиції збалансувати бюджет за рахунок зростання податків на економіку є недопустимими (виняток – скасування пільгових режимів). Можливо лише говорити про споживчі податки. Але ресурси тут не такі великі.

Головний ресурс є в самих видатках бюджету. Про них не раз говорилось у матеріалах Мінфіну, які доповідались на Уряді.

Нагадаємо деякі з них:

1.      Пільгами мають користуватися бідні громадяни, а не всі, незалежно від матеріального стану (як зараз).

2.      Ненормально, коли дешевий український газ споживають і бідні і заможні громадяни.

3.      Те ж саме стосується комунальних платежів.

Механізм захисту малозабезпечених громадян є – це субсидії. Вони у свій час допомогли нашим громадянам. Треба його удосконалити – ніхто не заважає, це у компетенції Уряду.

4.      Норми щодо безоплатних підручників та харчування в школах і лікарнях мають поширюватися тільки на малозабезпечені сім'ї.

5.      Розширення частки прийому у вузи на платній основі, можливості надання платних послуг у бюджетній сфері, перетворення частини закладів охорони здоров'я у комунальні підприємства.

Не стану перераховувати інші рішення - вони відомі й зрозумілі. І не раз піднімалися на багатьох засіданнях Уряду. Потрібна лише політична воля на їх прийняття.

Саме ці рішення дозволяють отримати той немалий ресурс, який дає змогу відновити фінансування, а отже й функціонування бюджетної сфери. Разом із рішеннями щодо збалансування Пенсійного фонду. Бо він має функціонувати без дефіциту. Вперше за останні роки у законі про бюджет  передбачено фінансування дефіциту Пенсійного фонду.

Я розумію, що рішення, які необхідно прийняти, непрості. Вони потребують чесної,  відкритої розмови з народом, з парламентом. Потрібна і політична консолідація у парламенті. І не тільки у парламенті. Але ці рішення неминучі. Часу обмаль. Запас міцності близький до нуля. Тому вже у перший тиждень роботи парламенту у січні необхідно прийняти пакет законів (можна їх об'єднати в один чи два). І через тиждень після їх прийняття підготувати якісно інший, чесний й збалансований бюджет на 2009 рік. З прийнятим законом про державний бюджет на 2009 рік Україна не виживе!

Поза рамками основної логіки даного листа (хоча це теж має відношення до бюджету) треба привернути особливу увагу до банків. Так, нам потрібно забезпечити нормальне функціонування державних банків. Треба відновити їх капітал (рекапіталізувати) у зв'язку зі збитками по причині зміни обмінного курсу та серйозною ураженістю багатьох секторів економіки. І це абсолютно правильний, необхідний крок. Але прийняті рішення по Укрексімбанку та Ощадбанку - це не відновлення капіталу банків (рекапіталізація), а просте збільшення їх капіталу. За таких підходів - це дорога до збереження проблем у цих банках. А це державні бюджетні кошти - кошти громадян України. По першому банку 3,7 млрд. грн., по другому – 11,8 млрд. грн., всього – 15,5 млрд. грн. Крім того, ми обмежені в коштах, бо це емісійні кошти, перевищення яких матиме наслідки, про які вже говорилося. А нам треба утримати стабільність всієї банківської системи України. В Ощадбанку вклади громадян станом на 1 грудня 2008р. – трохи менше 12 млрд. грн. А всього вкладів громадян у банках України на 1 грудня 2008р. – 206,7 млрд. грн. А власниками вкладів у всіх банках є теж громадяни України. В цих банках і кошти всіх підприємств України. Два банки ситуацію не врятують. Треба відновити нормальну роботу всього банківського сектора України (відновлення кредитування реальної економіки).

Країна у небезпеці. Громадяни у небезпеці. Влада - це не нагорода. Це перш за все відповідальність перед людьми. Ще раз хочу наголосити: вихід з нинішньої непростої ситуації є. Але часу майже немає. Через місяць, два, за відсутності адекватних дій, ситуація буде керувати країною.

Сподіваюся на розуміння критичної необхідності відповідних і швидких дій.

З повагою,

Міністр                                                                                                        В. ПИНЗЕНИК