Куди ділося золото українського народу. Резерви НБУ по суті вичерпані!

Останні місяці активно тиражувалася думка, ніби Україна має в своєму розпорядженні значні золотовалютні резерви в 38 мільярдів доларів., які дозволять їй гарантувати стійкість національної валюти. Схоже, це черговий блеф української влади.

Зі всіх звичних вже неприємностей, заподіяних українською владою своїм громадянам, на першому місці різке падіння курсу гривні, яка ще зовсім недавно обмінювалася українськими банками на долари в співвідношенні 1 до 4,8, а тут почала продаватися по курсу 1 до 10.

Але раптом Національний банк оголосив, що не може більш утримувати курс гривні. І це після того, як протягом декількох тижнів на валютні інтервенції було витрачено більше 6 мільярдів доларів! Потім прозвучали дивовижні слова Петра Порошенко, що займає пост голови Ради Нацбанку: «НБУ має в своєму розпорядженні золотовалютні резерви. Але якщо він піде проти тренда, а тренд сьогодні - бажання позбавитися від гривні, то при таких обставинах не можна просто брати і розбазарювати золотовалютні резерви».

Фактично один з керівників Національного банку України з пафосом повідомив співвітчизників, що підвідомча йому установа відмовилася від виконання свого прямого функціонального призначення - впливати на курс національної валюти. Ну і, нарешті, Віктор Ющенко на урочистій нараді, присвяченій Дню працівників села, ймовірно, з метою добитися повної схожості з пізнім Леонідом Брежнєвим, зробив наступну заяву: «Ми сьогодні стійкі, як ніколи. Валютні резерві не знижуються!»

Але що ж ми на сьогодні маємо в «сухому залишку»? Національна валюта гривня втратила половину вартості. Об'єм золотовалютного резерву (ЗВР) скоротився з 38 млрд. 381 млн. до 32 млрд. доларів. Національний банк демонстративно відмовляється підтримувати стабільність і курсову стійкість національної валюти. Україні довелося зайняти у Міжнародного валютного фонду 16 млрд. 400 млн. доларів. Тут же у громадськості виникло питання: який економічний сенс в тому, щоб не витрачати свої власні 32 млрд. доларів ЗВР, а використовувати кредитні гроші МВФ і платити щорічно міжнародним фінансовим спекулянтам відсоток від суми 16,4 млрд. (4,5% + лібор 5% = 9,5%)? Адже сума щорічних «репарацій» на користь МВФ, які ляжуть на плечі нашого народу, складе 1,5 млрд. доларів, що практично дорівнює щорічним витратам бюджету України на утримання власної армії (1,9 млрд.).

Картину загального божевілля доповнює загадковий технічний меморандум МВФ, який рекомендує зробити «поступову переоцінку золотовалютних резервів України» таким чином: 01.01.09 - на $26,7 млрд.; 01.04.09 - на $21,8 млрд.; 01.07.09 - на $18,7 млрд.; 01.10.09 - на $16,6 млрд.; 31.12.09 - на $14,9 млрд. (знищення самостійності України і залежність від МВФ - КЕПУ).

Таке розпорядження МВФ викликає повний подив. А з якою, власне, радощі наш суверенний ЗВР повинен зменшуватися, якщо особисто Петро Порошенко взагалі відмовляється його витрачати для підтримки курсової стійкості гривні?

Прийшов час, поважані читачі, поставити і головне питання. Питання всіх питань: що ж насправді відбувається?

Золотовалютні резерви

Отже, пропонуємо читачам подивитися на офіційно визнану Національним банком структуру золотовалютних резервів України на піке їх наповнення в кінці серпня: структура ЗВР за даними НБУ на 01.09.08: гроші (валюта на рахунках) - 17 млрд. 250 млн. Цінні папери (ЦБ) - 20 млрд. 600 млн. Спеціальні кошти позики - 2 млн. Монетарне золото - 529 млн. Разом: 38 млрд. 381 млн. (32 млрд. на 01.11.08).

Для того, щоб розібратися з курсом національної валюти, ми повинні запитати себе: «А чи існують насправді ці самі 32 мільярди доларів або про них залишилися лише приємні спогади?» Щоб відповісти на це питання, нам доведеться пошарово «анатомувати» ЗВР і уважно вглядітися в кожну з його складових.

Золото в структурі золотовалютних резервів

Золото в резервах, за офіційними даними, є на півмільярда з гаком доларів.

Чи можемо ми його терміново продати і перенаправити ресурс на валютний ринок?

Перш ніж відповісти на це питання, ми повинні констатувати факт, що в структурі ЗВР України частка золота складала на 1 вересня 2008 року всього 1,35%, коли по загальноприйнятих нормах повинна дорівнювати 15-30% (!), що можна приблизно оцінити в 6 - 12 млрд. дол. (порівняйте з 0,529 млрд. золота в ЗВР України).

Просто узяти і продати своє золото Україна не може по таких причинах:

1. Країна, що продає мінімум золота котре залишилося в резерві, на загальну думку, як би сигналізує світу про те, що вже підійшла до межі суверенного банкрутства.

2. Україна, швидше за все, не має можливості скористатися власним золотом негайно, оскільки воно може перебувати в заставі під забезпечення державних гарантій. Не виключено також, що золото передане одній або декільком компаніям по управлінню активами. Компанії, що в цьому випадку управляють, в цілях отримання прибутку з великою часткою вірогідності пустили золото в хід, граючи на біржових майданчиках (золотом громадян України - КЕПУ).

Будь-які операції із золотом негайно привертають увагу світової золотої спільноти. А це у свою чергу робить золото малопридатним матеріалом для різного роду фінансових махінацій на українському національному рівні. Мабуть, це і є головною причиною такої малої частки жовтого металу в золотовалютних резервах нашої країни.

Валюта в структурі золотовалютних резервів

Вважається, що до цієї частини золотовалютних резервів відноситься валюта, розміщена у вигляді депозитів на кореспондентських рахунках в надійних іноземних комерційних банках. Тут у нас виникає декілька питань, на які Нацбанк наполегливо не бажає відповідати (!).

А в яких, власне, іноземних банках розміщені валютні кошти ЗВР України? На яких умовах? Чи має НБУ вільний доступ до цих грошей?

Спробуємо фрагментувати проблему і проаналізувати її по частинах. Якщо вірити тому, що на початок вересня в ЗВР було 17 млрд. 250 млн. дол. у вигляді валюти, то після інтервенцій у вересні, жовтні і листопаді їх залишилося в кращому разі не більше 11 млрд. Керівники Нацбанку наполегливо мовчать, коли їх питають, в яких банках вони розмістили народні гроші. Тому нам не залишається нічого іншого, як самостійно зробити припущення, враховуючи контекст: різке невмотивоване припинення Нацбанком інтервенцій на валютному ринку. Припустимо, що і Петро Порошенко, і Володимир Стельмах, і їх начальник Віктор Ющенко - чесні і компетентні керівники, які безкорисливо хотіли розмістити кошти нашого суверенного ЗВР в кращих іноземних банках в 2005-2008 роках.

Очевидно, щоб оцінити надійність банків - потенційних акцепторів наших ЗВР, їм слід було звертатися за інформацією до провідної трійки кредитних рейтингових агентств США - Standard & Poor's, Moody's і Fitch Ratings (агентства, які належать одним і тим же людям і на власний розсуд формують думку людей про кредитні рейтинги компаній, банків і т.д. - КЕПУ). Поза сумнівом, ці агентства порадили нашому керівництву звернути увагу на п'ятірку найбільших і надійніших, на їх думку, інвестбанків США - Bear Stearns, Lehman Brothers, Merrill Lynch, Goldman Sachs і Morgan Stanley, що мали найвищий кредитний рейтинг АА (банки належать тим же людям, що і рейтингові агентства наведені вище - КЕПУ). В результаті частина валюти ЗВР (за нашими даними – близько 10 млрд. дол.) розмістилася на депозитах в найбільших американських банках.

Відстежуючи подальшу долю цих грошей, слід визнати, що відтепер ці кошти практично вже не належать народу України. Ті гроші, що депонувалися в Lehman Brothers, - пропали назавжди, бо уряд США відмовився рятувати цей банк від банкрутства (а для чого? гроші з країн витягнули, наступний крок банкрутство, так роблять конвертацій ні центри – рік попрацював до перевірки і банкрут – КЕПУ). За наявними відомостями, на момент банкрутства валюта балансу складала 157 млрд. дол., з якої більше половини представляли вкладення суверенних фондів інших держав. Мова йде про гроші Росії, Китаю, а також коштах українського золотовалютного резерву. Головним чином з цієї причини уряд США і не почало рятувати Lehman Brothers від банкрутства, як це воно зробило відносно інших системних банків (в котрих кошти простих громадян - КЕПУ). Але не тільки з Lehman Brothers Україна має неприємності. Також і гроші, розміщені на коррахунках в інших американських банках, ми не зможемо отримати в осяжному майбутньому. Річ у тому, що їх фінансове положення можна охарактеризувати, як коматозне, а вилучення мільярдів доларів українських грошей гарантовано викличе фондовий обвал їх із дихаючих котирувань.

Природно, така дія України буде визнана керівниками США некоректним з політичної точки зору у важку для американського народу годину а керівники нашої країни завжди діють виключно в національних інтересах Сполучених Штатів Америки (і дуже рідко, практично ніколи, в інтересах українського народу - КЕПУ).

Ймовірно, якщо від первинних 17 млрд. 250 млн. дол., що значилися за ЗВР, відняти 10 млрд., надовго застряглих в США, то, власне, доступних Нацбанку грошей залишиться 7 млрд. 250 млн. Але ми з вами легко вирахуємо, що починаючи з вересня і до сьогоднішнього дня, НБУ витратив на валютні інтервенції 6 млрд. 380 млн. дол. Отже, у розпорядженні Нацбанку можуть знаходитися лише близько 870 млн. дол. живих, як то кажуть, грошей із ЗВР.

Цінні папери в структурі золотовалютних резервів

Щоб розібратися з цінними паперами в ЗВР України, нам, можливо, доведеться скористатися забутими із студентських часів прийомами індуктивної і дедуктивної логіки. Серед сучасних економістів - адептів монетарної доктрини - прийнято було вважати, що якщо Україна має ЗВР, то вона повинна купити облігації федерального уряду США з терміном погашення 10 - 20 - 30 років і з прибутковістю 1 - 2,5% річних. Це з урахуванням того, що доларова інфляція в світі не падає нижче 5 - 7%.

Якщо ви засумніваєтеся в розумності такого підходу, то вас наречуть покритим мохом ретроградом. А ось якщо зможете переконати читачів в тому, що вкладати гроші в держоблігації США під 1 - 2,5% річних при інфляції в 7% - це науково, сучасно і вигідно, тоді вам виділять щедрі гранти від уряду США і визнають провідним науковим світилом. Думається, що в керівництво України не було дріб'язковим, коли витратили 20 млрд. 600 млн. дол. на покупку так званих цінних паперів.

Є оперативна інформація, що на придбання тільки облігацій федерального казначейства США було витрачено близько 8 млрд. дол. Ще близько 2 млрд. дол. - на держоблігації інших країн «великої сімки» (G7).

Але Вашингтон рішуче рекомендував своїм українським друзям купувати не тільки державні, але і корпоративні облігації. Віктор Ющенко, природно, не міг не прислухатися до цих «порад», тому Україна купувала і купувала облігації, поки гроші українського народу не підійшли до кінця.

У зв'язку з цим виникає потреба озвучити одну проблему. Річ у тому, що всі останні роки керівники України на кожному розі розповідали про тотальний брак інвестиційних ресурсів і захоплено раділи кожному новому долару іноземних інвестицій в нашу економіку. Яким захопленням наповнюються серця провідних так званих економістів, коли вони урочисто повідомляють, ніби сума прямих американських інвестицій до України вже перевищила 500 млн. дол.!

І в цей же час Національний банк України як ні в чому не бувало інвестує не у власну економіку, а в економіку США більше 20 млрд., купуючи американські цінні папери з прибутковістю в три рази меншою, ніж рівень інфляції?! Важко придумати раціональне пояснення цьому, окрім одного: золотовалютні резерви України використані на благо Американського народу.

Тим часом шикується ряд питань, що вимагають такого ж ряду відповідей: яка конкретно сума витрачена НБУ на придбання, окрім казначейських федеральних облігацій, ще і американських корпоративних паперів? Яка нинішня доля цих цінних паперів?

Пропонуємо вам, поважані читачі, разом з нами знайти відповіді на ці питання. Перш ніж купити корпоративні облігації, керівники Нацбанку повинні були звернутися до тих же трьох китів рейтингового ринку - Standard & Poor's, Moody's і Fitch Ratings. Знамениті агентства повинні були у свою чергу розтлумачити керівникам української держави, що якнайкращим інструментом збереження і примноження національного надбання повинні були стати облігації найбільших іпотечних агентств США, а також інших системо утворюючих корпорацій цієї країни. Ми припускаємо, що НБУ витратив на покупку облігацій іпотечних агентств, таких як Fannie Mae і Freddie Mac і не тільки, оголошених згодом неплатоспроможними, близько 4 млрд. дол. Ці ж американські рейтингові агентства, крім того, повинні були порадити керівникам українського Нацбанку придбати також облігації тих самих п'яти найбільших інвестбанків США, на рахунках яких НБУ розмістив гроші золотовалютних резервів. За циркулюючою інформацією, на ці цілі витрачено приблизно 2 млрд. дол.

Вище ми представили читачам інформацію про долю цінних паперів із ЗВР на суму від 14 до 18 млрд. дол. Доля цих грошей - сумна. Вони або пропали для українського народу, або практично недоступні. З одного боку, найбільший інвестиційний банк Lehman Brothers збанкрутів, розсипавшись разом з українськими мільярдами, а решта банків, іпотечних агентств і страхових компаній сьогодні піддається реструктуризації і санації.

Гучні скандальні проекти

Нам з вами, дорогі читачі, залишилося прояснити долю грошей, що залишилися (близько 3-5 млрд. дол.).

У ділових колах на найвищому рівні обговорюється якась гіпермасштабна бізнес-схема, суть якої полягає в тому, що частина коштів золотовалютного резерву була направлена на покупку корпоративних облігацій, але вже без консультацій з провідною трійкою рейтингових агентств.

За гроші ЗВР отримувалися облігації невідомих корпорацій і банків, що заснованих в офшорах і мають умовні назви: Cyprus Investment, BVI Investment, Real Estate Investment. Всі ці організації об'єднувало те, що вони вінчали собою піраміди, власниками яких були ті або інші групи крупних ділків, наближені або до перших осіб держави, або до лідерів головних політичних партій. На купівлю таких «цінних паперів» було витрачено від 3 до 5 млрд. дол.

А зараз про саму бізнес-ідею, яка полягає в наступному: якась група крупних бізнесменів і політичних діячів вступила в змову і вирішила використовувати частину коштів ЗВР в особистих або партійних інтересах. Гроші із золотовалютного резерву були передані Нацбанком цим комерційним структурам шляхом купівлі облігацій якихось підставних офшорних корпорацій з прибутковістю 1 - 2% річних на термін від двох до п'яти років.

Отримані таким чином кошти ділки мали намір використовувати, вклавши їх в надійні, на їх думку, інвестиційні проекти, але з набагато вищою прибутковістю. Потім кошти золотовалютних резервів, виручені від продажу облігацій, були частково привласнені, а частково вкладені в нерухомість і інструменти фондового ринку, але з набагато вищою, як тоді здавалося, прибутковістю. Наприклад, акції «Газпрому», нафтових компаній, найбільших іноземних банків і ін.

Всі подальші події розгорталися на наших очах в режимі реального часу. Ще недавно фондовий ринок, що бурхливо росте, а також ринок нерухомості, що здавався непорушним, відразу звалилися. В результаті цього всі цінні папери описаних нами підставних корпорацій, придбаних ділками за гроші ЗВР, миттєво знецінилися. Представляється надзвичайно вірогідним, що передані колись сумнівним офшорним корпораціям облігації і кошти ЗВР в еквіваленті 3-5 млрд. дол. відтепер фактично пропали для української держави.

Тепер ми можемо підвести підсумки, що стосуються стану золотовалютних резервів України.

Золото

Якщо говорити про можливість використання кількості золота, що є у нас, для вирішення проблем, що стоять перед Нацбанком, то навіть умовні 529 млн. дол. наша країна отримати не може через вірогідне знаходження цього самого золота в лізингу або в заставі, під забезпечення державних гарантій.

Разом по золоту: 529 млн. дол. із ЗВР фактично заморожено.

Гроші на коррахунках в іноземних банках

На 01.09.08 в золотовалютних резервах значилося 17 млрд. 250 млн. дол. На валютні інтервенції за період з вересня до листопаду витрачено 6 млрд. 380 млн. На коррахунках найбільших американських інвестбанків розміщувалося депозитів українського ЗВР близько 10 млрд. дол. Від 6 до 8 млрд. з них доводилося на інвестбанк Lehman Brothers, визнаний банкротом. Ці гроші безповоротно загублені для України. Останні - від 2 до 4 млрд. - не можуть використовуватися Нацбанком внаслідок того, що банки, де вони розміщені на коррахунках, перебувають в процесі санації.

Разом по валюті: по прогнозах, у розпорядженні НБУ залишилося не більше 870 млн. дол.

Цінні папери

На 01.09.08 в цінні папери було інвестовано 20 млрд. 600 млн. дол. золотовалютного резерву. З них було витрачено: на придбання облігацій федерального казначейства США - близько 8 млрд. дол. На придбання державних облігацій інших країн G7 - близько 2 млрд. дол. На придбання американських корпоративних облігацій - до 4 млрд. дол. На придбання корпоративних облігацій ведучих інвестбанків США, у тому числі і Lehman Brothers, що упокоївся, - близько 2 млрд. дол. На придбання облігацій підставних компаній, що не котируються в рейтингах провідних агентств, - від 3 до 5 млрд.

Разом по цінних паперах: пакети державних облігацій США і інших країн G7 не можуть бути реалізовані без політичних для нас наслідків.

Крім того, продаж цих паперів на фондовому ринку може бути здійснена лише з великим дисконтом (20 - 30%). Більшість з крупних пакетів корпоративних облігацій або повністю згоріли (Lehman Brothers), або втратили в ціні до 90% своєї біржової вартості (Fannie Mae і Freddie Mac). Корпоративні облігації підставних структур у зв'язку з обвалом фондового ринку і ринку нерухомості також знецінилися практично до нуля. Із заявленої вартості портфельної частини ЗВР в 20 млрд. 600 млн. насправді

Нацбанк найближчими роками може реально конвертувати у валюту не більше 1,5 - 3 млрд. дол.

Скільки і чого у нас залишилося?

На сьогодні, за найоптимістичнішими прогнозами, у розпорядженні Нацбанку України із заявлених 32 млрд. дол. насправді є грошей і активів миттєвої ліквідності не більше 2 - 4 млрд. дол., включаючи і вартість золота. Крім того, сюди слід додати близько 10 млрд. дол., інвестованих у федеральні облігації США і інших західних країн.

Разом за підрахунками виходить близько 12 - 14 млрд. дол., але ніяк не 32 млрд., як про це заявляє керівництво НБУ.

Крім того, слід ще раз звернути увагу читачів на таку деталь. Мова йде про те, що з нашими підрахунками дивно співпадають цифри згаданого на початку цієї статті технічного меморандуму МВФ, який пропонує зробити «поступову переоцінку золотовалютних резервів України» до 14 млрд. дол. до кінця 2009 року.

Ймовірно, знаючи дійсне положення про знецінення і зникнення авуарів із ЗВР, МВФ рекомендував, щоб уникнути соціальних і політичних потрясінь, робити цю переоцінку поступово, тобто поквартально, до тих пір, поки вона не наблизиться до реальної вартості українського ЗВР.

Що з цим робити?

Якщо наша версія, що визначає дійсний розмір золотовалютних резервів України сумою 12 - 14 млрд. дол., відповідає істині, тоді нескладно буде також скласти прогноз подальшого розвитку подій в країні, які загрожують вийти з-під контролю і обернутися дефолтом і подальшими соціальними потрясіннями.

У цій ситуації народні депутати, більшість з яких не причетні до розбазарювання ЗВР, повинні негайно добитися проведення масштабного і максимально жорсткого аудиту НБУ з публікацією результатів в ЗМІ, розкриттям структури вкладень ЗВР, а також притяганням до відповідальності посадових осіб, причетних до нанесення державі катастрофічного збитку (чого вони робити не хочуть і не будуть - КЕПУ).