Щодо потурання службовими особами Ізюмського району Харківської області незаконному полюванню

Відкрите звернення

Щодо потурання службовими особами Ізюмського району Харківської області незаконному полюванню

 Генеральному прокурору України Медведьку О.І.

Міністру внутрішніх справ України Луценку Ю.В.

Начальнику ГУ УМВС України в Харківській області  Розвадовському В.Й.

Голові Державного комітету лісового господарства України Тимошенку М.М.

копія: Голові комітету ВРУ з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією Калєтніку І.Г.

Вяткина Олега Борисовича

Шановні панове!

Найбільшим лісовим масивом в лівобережному Степу, який зберігся до наших часів, є ліси Ізюмського району. Вони – справжня природна перлина України. І науковці неодноразово доводили це: на території району знайдено багато видів, що потребують особливої охорони: від крихітного родича предка риб, міноги, до велетенського орлана-білохвоста.

Наукова та екологічна громадськість давно намагається зберегти це надбання для наших нащадків: за її ініціативою в районі було заплановано створення декількох природних резерватів. Але через супротив місцевої влади найбільший та найцінніший з них, регіональний ландшафтний парк Ізюмська Лука, був створений в усіченому вигляді, а оголошення двох інших, заповідного урочища «Яремівське» та Студеноцької пам’ятки природи, взагалі було зірвано. Хоча природні резервати забезпечують землекористування, найбільш сприятливе саме для місцевих громад, ізюмські можновладці, користуючись необізнаністю селян, настроїли їх проти заповідання яремівської та студеноцької ділянок, використовуючи при цьому фантастичні, «притягнуті зі стелі» аргументи, як-то «створення заказників веде до спалахів чуми та холери», «землю у вас заберуть, щоб потім перепродати» і т.ін. (Інші фото Яремівського урочища див. на http://www.greenkit.net/Members/Pe4eneg/Jarem/)

І така позиція місцевої влади добре зрозуміла (хоча і неприйнятна!) для нас: природні резервати завадять владній верхівці безконтрольно використовувати на їх території природні ресурси. Зараз же районна верхівка повним ходом привласнює наше надбання – вирубуючи ліси та вистрілюючи в них дичину.

В Ізюмському районі випадки браконьєрства, порушення правил полювання, відбуваються постійно і системно. Громадськість неодноразово повідомляла про них контролюючі органи:

17 січня 2004 р. на полі між селами Яремівка і Студенок була знайдена шкура кабана.

4 грудня 2004 р. в околицях оз. Підпісочне виявлений труп дикого кабана з вогнепальним пораненням.

18 грудня 2004 р. Придонецьке мисливське господарство відстріляло трьох кабанів на відтворювальній ділянці (призначеній для відновлення поголів'я мисливських тварин) Ізюмської районної організації УТМР.

19 грудня 2004 р. Придонецьке мисливськгосподарство відстріляло козулю на відтворювальній ділянці Ізюмської районної організації УТМР.

8 січня 2005 р. між селами Яремівка і Синічине виявлені останки убитої козулі.

15 січня 2005 р. в окол. Студенка був знайдений труп кабана з кулею від карабіна.

31 січня 2005 р. в окол. Студенка були виявлені 3 браконьєрські петлі.

5 лютого 2005 р. між селами Суха Кам'янка і Яремівка група мисливців, у складі якої були співробітники Ізюмського райвідділу міліції і єгер Придонецького мисливського господарства, без належного дозволу відстріляли лисицю.

18 вересня 2005 р. поблизу гирла річки Оскол була виявлена мертва козуля з вогнепальними пораненнями.

20 листопада 2005 р. група мисливців, серед яких були тодішній мер Ізюму Б. Сидор, депутати Ізюмської райради В. Тертишний і О. Котелевський, представник Придонецького мисливськгосподарства, полювала в т.ч. в 10 м від наметів, в яких на той момент знаходилися люди.

24 грудня 2005 р. група мисливців, серед яких були Б. Сидор, депутат Харківської облради О. Русанов, В. Тертишний і О. Котелевський, представник Придонецького мисливського господарства, полювали на ділянці, де полювання на той момент було заборонене.

Фактично, кожний з перелічених фактів лишився без належного реагування з боку державних органів. Не було зроблено необхідних висновків щодо небезпечності такої ситуації, яка склалася в районі, навіть після загибелі на незаконному полюванні одного з лідерів Партії Регіонів, Є. Кушнарьова.

10 березня 2006 р., після закінчення мисливського сезону, в окол. Студенка було знайдено місце, де була вбита козуля. А 12 березня біля Студенка невідомі на полях полювали з снігохода, поблизу слідів якого були знайдені краплі крові і шерсть козулі. В обох випадках громадяни на місця порушення терміново визвали лісову охорону.

Разом із снігоходом на полі знаходилася «Нива», в якій, скоріш за все, браконьєри і вивезли свою здобич. В той рік були великі снігові заноси, і навіть усюдихід на полі міг проїхати лише по колії, тому, щоб затримати «Ниву» до приїзду міліції, громадяни намагалися перекрити їй шлях. З одного краю дорогу «Ниві» перекрив своєю машиною В. Ловчиновський, з іншого її попросили перекрити єгеря Студенецького обходу А. Вовка. Однако ця затія ні до чого не привела – «Нива» «якось» проскочила повз трактора А. Вовка.

Які заходи прийняла єгерська служба Ізюмського лісгоспу, щодо припинення цих фактів браконьєрства та недопущення подібного у майбутньому, нам невідомо. В кожному з цих двох випадків громадяни самі детально описали події, місце, де вони відбулися, сфотографували їх. і направили свої звернення до Держуправління охорони навколишнього природного середовища  в Харківській області та Харківського обласного управління лісового господарства. Природоохоронний орган, згідно діючого законодавства, переслав ці звернення до Ізюмського відділку УМВСУ (управління лісового господарства зазначило у відповіді громадянам, що «Дії працівників держпідприємства «Ізюмське лісове господарство» відповідають їх посадовим обов'язкам», – цікаво, які дії управління мало на увазі в даних випадках?).

Ізюмський відділок УМВСУ у порушенні кримінальної справи по цих фактах відмовив – через те, що заявники не мають медичних пізнань і тому не можуть стверджувати, що виявлені ними плями насправді були плямами крови (а чого, може, хтось в лісі кетчуп розлив?), та тому, що за час, який минув до винесення рішення щодо порушення карної справи, сліди крові та інші сліди не збереглися, – мабуть громадянам треба було не тільки самим виявляти факти браконьєрського полювання, а й самим порушувати карні справи по них! У ізюмської міліції на таке часу нема...

Таке ігнорування державними органами своїх обов’язків приносить свої плоди – саме такі, які й мало принести. 25 жовтня 2008 року нами в лісосмузі біля с. Довгеньке були знайдені шкура, копита і внутрішні органи дикого кабана. Про це ми терміново повідомили Ізюмський відділок міліції та голову Ізюмського УТМРа (залишки тварини були знайдені на їх землях).

Через тиждень, 2 листопада 2008 року поблизу від платформи «390 км» залізничної гілки «Ізюм – Слов’янськ» в 14 виділі Студеноцького лісництва Ізюмського лісового господарства, на відтворювальній ділянці, ми знайшли дві свіжих шкури диких кабанів (фото знайдених залишків кабанів більшого формату див. на http://www.greenkit.net/Members/Pe4eneg/Jarem/25_10_08.jpg). В даний час ця ділянка знаходиться в мисливському користуванні щойно створеної громадської організації «Східний мисливський клуб».

Про свої знахідки ми терміново повідомили лісничого Студеноцького лісництва О. Лобка. Він відповів нам, що не має нічого спільного з лісовою дичиною (ми, до речі, нічого такого й не мали на увазі), і попросив з подібних питань його більше не турбувати.

До чергового Ізюмського лісового господарства ми не змогли додзвонитися – ніхто не брав слухавку.

Єгер «Східного мисливського клубу» А. Вовк заявив нам, що без вказівки свого керівництва він нікуди не виїжджатиме. І не виїхав.

Фактично зараз в деталях повторюється ситуація 2006 року, коли через тяганину відповідальних осіб виявлені факти браконьєрства були «поховані».

Враховуючи викладене вище, ми вимагаємо:

– за виявленими нами 25 жовтня та 2 листопада 2008 року фактами браконьєрства порушити карні справи, знайти винних у них та притягнути їх до відповідальності;

– перевірити відповідність виконання службовими особами Ізюмського МРВ УМВСУ та держпідприємства «Ізюмське лісове господарство» своїх обов’язків щодо перетинання браконьєрства нормам Закону України «Про боротьбу з корупцією».

З повагою, О. Вяткин