На раків з “гребінцем”, на рибу з острогою. Нові й старі інструменти браконьєрів

Рибний день. У майбутню неділю в Україні – День рибака. Це свято вважають професійним не лише ті, хто ловлять рибу, але й ті, хто полює на самих рибалок.

Сітка посеред водоймища, а не під берегом, де купаються діти. Плюс прапорці, що позначають початок і кінець сітки. До цих рибаків претензій, швидше за все, не буде, зізнаються інспектори.

Перевірка документів. У людини, яка рибалить офіційно, паперів – солідна папка: посвідчення, дозволи і важкий журнал обліку. Сьогодні в сіті потрапили два лящі: перший запис робить ще на воді. Пізніше, на березі, зважує і декларує в рибнагляді. Сергій Ткаченко рибу промисловим методом ловить восьмий рік. Для душі, говорить, удома є вудочка.

Сергій Ткаченко, рибак: “Сіткою я – на роботі. Ви отримуєте задоволення на роботі?... Ну ось, і я. Буває”.

Браконьєр змінюється, стверджують інспектори. Якщо раніше печенізьких лящів місцеві жителі возили на ринки мішками, сьогодні вони не витримують конкуренції з власниками орендованих водоймищ, де рибу розводять спеціально. Основний клієнт рибнагляду тепер — харків’янин, який на пару днів приїхав відпочити.

Анатолій Лисконог, начальник Печенізької рибінспекції: “Коль він ковтнув трохи вогненної води... Сьогодні він поставив – завтра схопилися, чи то погода змінилася, чи то куди треба терміново їхати... “Давай – давай, поїхали”, а сіточка залишилася. Через три дні ми її знаходимо – вона вже, даруйте, з хорошим запахом. Мало того, що він риби занапастив неймовірну кількість, уже запах, і в цьому районі риби не буде вже деякий час”.

Раніше сітка була дефіцитом, згадує інспектор Іван Григорчук: діставали через знайомих, зв’язати її варто було великих грошей. Сьогодні до послуг браконьєрів – ціла індустрія. Як завжди, не без китайців. З’явилося навіть поняття “одноразова сітка”.

До Дня рибака в Печенізькій інспекції – невелика виставка. Яблуню у дворі перед сторожкою нарядили святково – у вилучений інвентар. Павуки, верші, раколовки, сіті, бредні. Й улюблена іграшка браконьєрі – електровудочка.

Є й менш технологічні і промислові зразки. “Гребінцем” навесні на мілководді “вичісують” раків. А острогу – таким інструментів рибу били ще браконьєри древніх часів – використовують під час нересту, коли не з кожним легальним знаряддям на водоймище вийти можна.

Іван Григорчук, держ. інспектор: “Риба якось у цей час безпечно поводиться. Виходить на нерест. Виходить, припустимо, сазан крупний, ось такою острогою його беруть, лящ крупний, карась”.

Надії інспекторів – на те, що на міських ринках офіційно заборонять продавати браконьєрські снасті. Сьогодні купити можна все, що є на цій яблуні. Тим, кому чоловіча гордість не дозволяє повертатися додому з порожніми руками, у рибнагляді радять відпочивати на природі, а по дорозі назад заїжджати до супермаркету – дешевше буде.