Керченська катастрофа: як її бачили з орбіти

Як відомо, 11 листопада 2007 року через сильний шторм в районі Керченської протоки затонули п'ять суден, загинули люди, з танкера, що розломився, «Волгонефть-139» у воду потрапило близько 1300 т мазуту.

У розвинених країнах для оцінки масштабів катастрофи в аналогічних критичних ситуаціях застосовуються супутникові зображення, отримані за допомогою радіолокаторів із синтезованою апертурою (РСА).

Як виявилося, район екологічної катастрофи в районі Керченської протоки знімали практично всі цивільні супутники з РСА, що діяли тоді на орбіті: RADARSAT-1 (Канада), ENVISAT-1 (Європа), ALOS (Японія), TerraSAR-X (Німеччина). Однак до оперативних служб і рятувальників, що відповідали за ліквідацію наслідків розливу нафтопродуктів, космічна інформація доходила дуже довго.

Найперший знімок розливу в Керченській протоці був прийнятий 15 листопада – на 4 добу після катастрофи – із супутника RADARSAT-1 канадської компанії MDA. Наступного дня, 16 листопада, зображення передали чотири супутники – ENVISAT-1 й ALOS, повторно RADARSAT-1 і навіть TerraSAR-X, що проходив орбітальні випробування. Але доля знімків була різною. Зображення RADARSAT-1 були замовлені інженерно-технологічним Центром СКАНЕКС і прийняті на станції цієї російської компанії. Після обробки знімки із просторовим розширенням 25 метрів стали доступними через інтернет.

Зображення від європейського супутника ENVISAT-1 було передано 16 листопада на прийомну станцію Норвегії й оперативно використано в службі моніторингу розливів нафти CleanSeaNet (CSN) Європейського агентства по безпеці морського судноплавства EMSA. Онлайн служба CSN працює з квітня 2007 року, але Росія не входить до числа її абонентів. Тому знімок у відкритому доступі в Росії з'явився із значним запізненням.

Зображення німецького супутника TerraSAR-X, прийняте 16 листопада, пройшло тривалу обробку, тому що супутник на момент катастрофи не був прийнятий в оперативну експлуатацію. Космічний Центр кризових ситуацій ZKI німецького космічного агентства DLR випустив карту з обробленим знімком у відкритий доступ 20 листопада – на 9 добу після катастрофи.

Слід зазначити, що бортовий радіолокатор TerraSAR-X був на листопад 2007 року найбільш досконалим – він забезпечував зйомку із просторовим розширенням до 1 метра із сигналами чотирьох видів поляризації. На детальному знімку Керченської протоки (розширення 3 метри) нафтові розливи дешифрируются у вигляді утворень темно-синього кольору завдяки застосуванню багатополяризаційної зйомки (HH, VV, HH-VV). Серед розливів нафтопродуктів чітко видно кільватерні сліди судів, що рухаються.

Знімок Керченської катастрофи від 16 листопада, отриманий з японського супутника ALOS, був продемонстрований на семінарі агентства ESA у січні 2008 року в науковій доповіді, присвяченій багаточастотній зйомці нафтових розливів.

Таким чином, найперші РСА-знімки Керченського розливу стали доступними в Росії на п'яту добу катастрофи і її державні служби та відомства, відповідальні за космічний моніторинг, не мали до цього ніякого відношення.

Для порівняння, другий за величиною в історії Норвегії розлив нафти, що відбувся 12 грудня 2007 року на нафтовидобувній платформі в Північному морі, був знятий супутником ENVISAT-1 уже на другу добу після аварії 14 грудня.

Можливості Росії по оперативному моніторингу катастроф

Росія сьогодні не має діючих супутників із РСА. Єдиний російський апарат зйомки Землі “Ресурс-дк1” оснащений оптичною апаратурою, результативність якої залежить від метеоумов та освітленості в районі зйомки.

Знімок RADARSAT-1 від 16 листопада 2007