На Вінниччині завершилась таксація субпопуляції зубра європейського

На Вінниччині завершилась таксація субпопуляції зубра європейського, яка традиційно проводиться у перші місяці року, повідомила КЕПУ прес-служба Мінприроди України.

Мета проведеного обліку – з'ясувати чисельність тварин та їх розміщення на території господарства, визначити потребу в переселенні  частини стада. Цього року серед основних завдань таксації було й визначення причини зменшення вінницького поголів'я. 

На Вінниччині зубр європейський з'явився біля тридцяти років тому, коли з Волині були завезені перших шість голів.  Чисельність субпопуляції поступово зростала, у 2005 році вона досягла 126 голів. На сьогодні ареал поширення складає близько 32 тисяч гектарів, але щільність тварин протягом року на окремих територіях є непостійною і залежить від кормової бази.

За останні три роки загалом в Україні, так і у Вінницькій області,  чисельність стада зубра з різних причин різко скоротилась та стала нестабільною. Якщо на початку 2000 року вона становила близько 650 голів, то на сьогодні вона становить біля 250 голів. У Вінницькій області, за результатами проведеної таксації,  стадо нараховує 90 особин, тобто, більш ніж третя частина загальноукраїнського стада зубра європейського мешкає на Вінниччині.

У такій ситуації постає завдання визначити причини зниження чисельності субпопуляції й вжити необхідних заходів для збереження виду. Як вважає начальник відділу охорони земель, надр та екомережі Держуправління охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області Євген Ворона, основною причиною зниження чисельності субпопуляції на Вінниччині є зменшення контролю за ситуацією з боку користувачів мисливських угідь, на обліку у яких знаходиться стадо. Причиною зниження якості контролю є поширення ареалу зубра на територію кількох   користувачів та, навіть, перехід тварин до лісових угідь іншої області. Такі переміщення тварин є наслідком недостатньої підгодівлі тварин зимою та відсутності кормових полів. З цим же пов'язана проблема  нанесення зубрами шкоди сільському господарству, коли в пошуках корму тварини виходять на поля, де на зиму залишається озимина і ріпак, на плантації молодих лісових й плодових насаджень. Особливо витоптування посівів загрожує полям весною та осінню.

Саме за межами території користувача мисливських угідь, де контроль значно послаблений, найчастіше трапляються випадки браконьєрства.

Налагодження достатньої підгодівлі дозволить уникнути випадків, коли тварини наносять шкоду та виходять за межі території, що охороняється відповідальним користувачем. Також підгодівля тварин є одним із способів досягнення рівноваги між завданням збереження біологічного різноманіття та господарськими інтересами місцевого населення.

Але основною умовою збереження цих легендарних тварин є прийняття загальнодержавних та регіональних програм, достатнє їх фінансування.  Вирішення проблеми можливе лише на загальнодержавному рівні, зокрема, запровадження  страхування від нанесення шкоди  або навіть втрати врожаю,  створення вольєрного статусу з метою збереження генофонду виду, щоб при  потребі, поповнити природну популяцію, створення мережі кормових угідь та достатньої підгодівлі. До заходів, спрямованих на збереження виду, належить й розвиток державних лісомисливських господарств, де налагоджені постійний догляд й охорона.