Річці Либідь дадуть нове життя

Багато хто забув, що другою за довжиною річкою столиці після Дніпра є Либідь. Протяжністю 19 кілометрів, нині ця ріка опинилася у жахливому стані: на її берегах розташовані десятки підприємств, які не мають очисних споруд і всі свої відходи скидають у неї, частина прибережної зони — в аварійному стані, а рівень забрудненості води перейшов критичні межі. Екологи переконані, що все це сталося через недобросовісне використання річки, адже сюди протягом багатьох років збігали дощові води з усіх вулиць міста та скидалися відходи підприємств...

Наразі столична влада планує відновити Либідь — вже розробляється проект її реконструкції. Та коли саме кияни побачать оновлену річку — невідомо. Все залежить від фінансування з боку Київради.

„Реконструкція річки Либідь — одна з найболючіших проблем Києва, яка не вирішувалася протягом багатьох років, — зазначив директор Державного комунального підприємства з охорони, утримання та експлуатації внутрішніх водойм Києва «Плесо» Ігор Смикун. — Конструкції, що розташовані на річці, з часом руйнуються, але на це ніхто не зважав і не дбає про те, щоб підтримувати їх у належному стані. Через це в деяких ділянках річки стан цих споруд став критичним — частина опорних стін може впасти прямо у воду й перегородити її потік. Тому нині треба підійти до вирішення цієї проблеми з усією серйозністю”.

За словами Ігоря Смикуна, у першу чергу треба очистити русло Либіді, дощову каналізацію, стоки якої впадають безпосередньо в річку, та встановити нові очисні споруди. Також планується створити на берегах річки паркові зони — на відстані 25 метрів по обидва боки від русла. За рахунок цього у Києві з’явиться понад 10 гектарів зеленої зони, що вкрай важливо при дефіциті чистого повітря у столиці.

При цьому експерти зазначають: створенню паркової зони може завадити дозвіл закрити в бетонний колектор кілька ділянок річки і звільнити прибережну зону для інших цілей, зокрема для будівництва залізничного шосе. Проти цього наразі виступає екологічна комісія Київради, вимагаючи повторно розглянути детальний план території в межах вулиць Іллі Еренбурга, Короленківської, Байкової, Боженка, на території яких й планують побудувати залізницю. Як зазначив пан Смикун, поява залізничних колій закриє русло річки й тоді про створення прибережної зеленої зони можна забути.

Якщо відновленню річки ніщо не заважатиме (сподіваємось, що так і буде), до кінця року фахівці укріплять річкові береги в аварійних ділянках, а потім розпочнуть на річці відновлювальні роботи.

КОМЕНТАР

«Хто буде нести відповідальність за знищення водних об’єктів у Києві за попередній період?»

Тетяна ТИМОЧКО, перший заступник голови Всеукраїнської екологічної ліги:
„Наміри відновити річку Либідь можуть бути оцінені лише позитивно. Протягом багатьох років Либідь знищували під різними приводами: внаслідок будівництва та забруднення значну частину річки загнали в канал. Це також виконувалося у рамках реалізації певних планів міського господарства, у що теж вкладалися значні кошти. Звісно, наша організація схвально сприймає процес відновлення Либіді, але, якщо пригадати, що через подібне відновлення з карти Києва зникла річка Почайна внаслідок будівництва на Оболонському масиві, це викликає занепокоєння. Адже нині замість Почайни залишилась мережа озер, які знаходяться у вкрай поганому стані. Тепер знову таки з державного бюджету будуть вкладатися кошти в оздоровлення річок, але хто буде нести відповідальність за знищення водних об’єктів у Києві за попередній період? У нас заведено спочатку знищити щось, потім його відновити й заробити на цьому непогані гроші. Нині знову з’являється прекрасна нагода для відмивання грошей, які виділятимуться на очищення русла та каналів Либіді. Насправді має існувати загальна система оздоровлення водних ресурсів у Києві, яку мають представити на розсуд громадськості та науковців. Такої програми поки що немає, тому будь-які епізодичні заходи щодо оздоровлення водних об’єктів не дають гарантій, що оздоровлення річки Либідь насправді призведе до її відновлення, а не буде черговим закопуванням грошей у ґрунт.

Проте повернути річці її первісний вигляд цілком можливо. Це вже зробили наші європейські колеги, очистивши Дунай, який ще 30 років тому був стічною канавою Європи. Теж саме можна сказати про Рур у Німеччині. Коли європейці зрозуміли, що не можна жити поряд зі стічною канавою замість річки, вони витрачали мільйони доларів, аби повернути водним артеріям первісне обличчя. Це ж саме треба зробити і нам”.