Домбровський кар’єр — бомба сповільненої дії

У зоні екологічної катастрофи опиняться десятки населених пунктів України та Молдови, забрудняться річки Сівка, Дністер та Лімниця, частина сіл Калуського району опиниться під землею і заллється ядовитим розсолом. Це поки що прогнози наслідків виробництва калійного родовища, яке почали розробляти у Калуші ще за Австро-Угорської імперії, пізніше Польщі та Радянського Союзу, і якщо теперішня влада нічого не зробить, лиха не минути.

У Калуші провели позачергову «екологічну» сесію міської ради. Головним на порядку денному сесії була проблема критичної техногенно-екологічної ситуації довкола ДП «Калійний завод».

Самотужки ні місто Калуш, ні область впоратись з нею вже не можуть, а становище в зоні копалень вимагає негайного втручання на рівні держави. Сьогодні процес просідання ґрунтів над шахтними полями хоч і незначний, але не зупиняється. А близько 150 гектарів земельної площі засолено мінералами. Якщо солі потраплять до водоносних горизонтів ґрунту, а це той шар землі, звідки ми п’ємо воду, то Калуш і частина населених пунктів Івано-Франківщини залишаться без прісної води. Найперше постраждають жителі прилеглих до Калуша сіл, у їх криницях вода стане солоною.

З кожним роком екологічне становище у зоні діяльності ДП «Калійний завод ВАТ «Оріана» погіршується. Найнебезпечнішими об’єктами сьогодні вважають відпрацьований Домбровський кар’єр та хвостосховище № 2. Експлуатація кар’єру в майбутньому неможлива, виробництво і видобуток руди припинили у зв’язку з його затопленням. З Домбровського кар’єру добували сировину, яка одночасно йшла на калійний та магнієвий заводи. Загалом вийняли понад 55 мільйонів кубометрів породи. Від таких дій утворилась величезна яма, що нагадує швидше місячний кратер, довкола нього мертва зона.

Породу з кар’єру переробили, відділивши корисні мінеральні речовини, а шлам — відходи скидали у спеціальні сховища недалеко кар’єру. Зараз їх є три у межах міста Калуша, на перший погляд, хвостосховища схожі на озера. Перше з них рекультивували, відкачавши розсоли та засипали землею, друге зараз переповнене високомінералізованими розсолами, а третє не встигли збудувати.

«На хвостосховищі № 2 рівень розсолів перевищує допустиму норму у декілька разів, — розповідає начальник калуського управління з надзвичайних ситуації Іван Дембич. — Хвостосховище це штучний насип ґрунту, який нагадує чашу. Вона піднята на 40 метрів над землею. Якщо буде прорив тіла дамби на цьому хвостосховищі, вода піде до Дністра, що десь за 15-20 кілометрів звідси. Тоді уникнути надзвичайної ситуації буде важко. Дністер, як відомо, протікає не тільки по території України, матимемо міжнародну екологічну катастрофу. Нещодавно ми ініціювали розгляд питання на державній комісії техногенно-екологічної безпеки надзвичайних ситуацій України». Підживлюють води на небезпечному хвостосховищі № 2 та Домбровському кар’єрі постійні атмосферні опади та підземні води. Навколо кар’єру є дренажні системи, проте вони сьогодні не в силі відкачувати усі ґрунтові води. Рівень розсолів на хвостосховищі зріс до 10 млн. кубів. Професор геолог Едуард Кузьменко з Національного технічного університету нафти й газу впевнений, щороку кількість розсолів у хвостосховищі буде тільки збільшуватись. Десь за 20 років, а то й менше досягне свого піку, тобто так зване озеро вийде із своїх берегів, незважаючи, що його намагаються штучно укріпити. Менш ніж за десять років вдвічі збільшиться і кількість висококонцентрованих розсолів в Домбровському кар’єрі. Потроху розсоли намагаються використовувати, щоб затопити порожнини відпрацьованих рудників та все рівно рівень розсолів росте швидше, ніж їх можуть будь де застосувати.
«Найкращий варіант провести рекреаційні заходи. А цю воду викачувати і випаровувати, отримуючи сіль. Але такий проект надто дорогий, — говорить Едуард Кузьменко. — Що буде, якщо його просто лишити у спокою, тоді за рахунок дощів та підземних вод у кар’єр поступає щороку понад мільйон кубів води. Ніхто не може сказати, яка мінералізація води буде зверху через десятиліття».

ЕКОЛОГІЧНЕ ЛИХО, АБО РЕКРЕАЦІЙНА ЗОНА

У рудник «Хотінь» можуть прорватись води річки Лімниця, зруйнувавши верхній шар землі, що є природним захисним бар’єром. Шахти рудника підходять під саме русло річки, і розсоли, якими заповнили «Хотінь» можуть потрапити до Лімниці. Ця водойма досі напоює весь Калуш. Забруднення питної води не єдина проблема в межах дії промислових виробництв ДП «Калійний завод». Над шахтними виробітками у промисловій зоні утворюються провальні воронки. За останні два-три роки швидкість просідання земної поверхні зросла майже в п’ять разів. «У Хотіні та Калуші просідає ґрунт. Під містечком у селах Сівка Калуська, Хотінь, Кропивник знаходяться видобувні камери, так звані повітряні подушки. Тут 12 мільйонів кубічних метрів пустот, — каже Кузьменко. — Зони провалів треба огородити, а людей звідти відселити. На Калуських рудниках потрібно ставити систему спостереження». Науковці вважають, що запобігти неминучим природним процесам неможливо, але їх можна тримати під контролем.

У середині 80-х років в Калуші відселили цілий мікрорайон по вулиці Вітовського, колишня Пархоменка. Близько 36 новобудов розібрали, а людей переселили в інші безпечніші райони міста. Тутешній житель Михайло Богаченко пригадує, як завалилась шахта.

«Усе сталось на Зелені свята близько 6 години ранку, пам’ятаю, як зараз, — розповідає пенсіонер на своєму обійсті. — На Калуському хіміко-металургійному комбінаті завалилась найбільша шахта, це було щось подібне на землетрус. У людей корови та машини під землю провалювались. Під низом пустоти 100-150 метрів, дивлячись у якому районі».

Богаченкова хата не постраждала, а ось сусідська за вісім метрів цегляна новобудова мало не обвалилась. Тепер по вулиці Вітовського будинків майже не зосталось, видніються тільки фундаменти розібраних колись домів. Деякі калушани біля своїх колишніх осель облаштували дачні ділянки. Останні провали у цьому районі міста фіксували 2001 року. Михайло Богаченко боїться не тільки опинитись під землею, як станеться прорив на хвостосховищі № 2, його хату може підтопити. «Ми тут усі плавати будемо», — каже пенсіонер.

Екологічна ситуації на хвостосховищі залежатиме від рівня мінералізації води. «Якщо вона впаде, то це буде чудове озеро, можна буде робити зону відпочинку і нічого не боятись, — припускає Едуард Кузьменко. Геолог показує на картах Яворівський сірчаний кар’єр, що на Львівщині. Тепер ми маємо там озеро, зарослі береги. Ніхто нічого не робив, воно само заповнилось. Я не виключаю, що таке може бути у Калуші».

Можливо наша влада сподівається на «чудо природи», а поки утворюватимуться нові провалля, зсуви, забруднюватимуться ґрунти, поверхневі та підземні води.