Малашівське сміттєзвалище – актуальна проблема у Тернопільській області

Проблема поводження з відходами, у першу чергу – побутовими, гостро стоїть в усіх країнах світу. Особливо для пострадянських держав, у яких екологічні питання традиційно вважалися другорядними. Це стосується й України, де надзвичайно погано розвинута інфраструктура збору, переробки та утилізації сміття. Ситуація ускладнилася тим, що на ринок нашої держави потрапила величезна кількість тари та упаковки, яка потребує специфічних технологій переробки. Внаслідок взаємодії згаданих двох чинників катастрофічно забруднюється довкілля, береги річок і ставків, ліси, зелені насадження в населених пунктах, пришляхові смуги, інші території. Особливо неприваблива картина спостерігається в нашій області напровесні, коли з-під снігового покриву з’являються терикони побутового сміття, будівельні відходи, інші свідчення екологічного безкультур’я.

Практиковані у нас місячники, двомісячники та інші подібні акції, на жаль, не поліпшують ситуацію. Не дають належних результатів і заходи адміністративного впливу щодо порушників природоохоронного законодавства.

Вже давно настав час вирішити це питання і в нашій області. Для цього не треба винаходити велосипеда, адже у наших європейських сусідів є значний досвід у вирішенні даного питання. Як правило, у сферу переробки відходів йдуть приватні інвестиції, бо ці виробництва є надзвичайно прибутковими, хоч потребують значних капіталовкладень. Посадовцям, від яких залежить успіх у цій справі, слід зрозуміти дві речі: надалі держава не повинна вишукувати бюджетні кошти для спорудження екологічно небезпечних полігонів, підприємств–“крематоріїв“, необхідно створити сприятливі умови для підприємців, які б могли за свої кошти запровадити ефективні та екологічно безпечні технології за принципом “від контейнера – до готової продукції”. На жаль, у багатьох відповідальних осіб збереглися радянські бюрократичні стереотипи, неефективність яких підтверджена практикою. Варто дати оцінку ситуації в області, щоб підтвердити правильність такої тези.

Нині в області, за винятком Копиченців, жоден з населених пунктів не має належно облаштованого полігону твердих побутових відходів. Сміття здебільшого вивозиться застарілим транспортом у різного роду кар’єри, скидається вздовж під’їзних шляхів. Навколо і на території обласного центру утворено з десяток стихійних сміттєзвалищ. Майданчики з контейнерами для збору відходів у більшості населених пунктів взагалі створюють жахливу картину.

Особливу тривогу викликає ситуація з сміттєзвалищем у Малашівцях Зборівського району, куди вивозять усе побутове сміття з Тернополя. Об’єкт експлуатується незаконно, без належно оформленого права на користування землею й офіційно закритий постановами головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в області і головного санітарного лікаря області. Найбільш небезпечним є те, що смітник знаходиться у зоні санітарної охорони Верхньоівачівського водозабору, який на 70 відсотків забезпечує питною водою обласний центр. Внаслідок цього можливе проникнення шкідливих речовин через вапняковий шар у підземні водоносні горизонти. Сміттєзвалище є джерелом забруднення прилеглих сільськогосподарських угідь, внаслідок самозагоряння отруйні хмари накривають Малашівці, тут знаходять сприятливі умови для розмноження цілі колонії мишовидних гризунів.

Попри офіційні заборони об’єкт продовжують експлуатувати, бо іншого варіанту поводження з побутовими відходами поки що у Тернополі не знайдено.

Розглядається декілька пропозицій стосовно спорудження в області підприємств з переробки вторинної сировини та відходів. Для вибору оптимального варіанту доцільно вивчити вже набутий досвід. Загальновідомо, що європейські країни переорієнтовуються з методів спалювання відходів на сортування та роздільну переробку. Причиною цього є надзвичайно висока вартість газоочисного обладнання, яка складає біля половини вартості підприємства. Як правило, таке природоохоронне обладнання може експлуатуватися не довше п’яти років, після чого потребує заміни. Умовою ефективної його роботи є високоякісне сортування сировини, чого практично не можна досягти в наших умовах у найближчі десять років.

В область надійшла пропозиція від компанії «Україна – Австрія» щодо будівництва системи комбінатів і заводів, які б забезпечували збір, транспортування та переробку побутових, будівельних відходів і, можливо, відходів сільськогосподарського виробництва. Такі підприємства потребуватимуть залучення великої кількості робочої сили, техніки, що дає змогу одночасно вирішувати проблеми у всій області. Більше того перед перспективним інвестором поставлено завдання розробки існуючих сміттєзвалищ та рекультивації територій, у першу чергу Малашівської, для уникнення ризиків забруднення природних об’єктів після закриття цих джерел небезпеки. Для ліквідації згаданого сміттєзвалища планується збудувати навіть окремий завод. Отримані відходи від розробки сміттєзвалищ та новоутворені з населених пунктів будуть сортуватися на підприємствах і перероблятися на товари народного споживання без застосування термічних методів. Це забезпечує повну екологічну безпеку виробництв і організацію цивілізованої системи збору відходів.

 Проте і в даному випадку виникає суттєва перешкода. Місцеве населення у багатьох випадках негативно реагує на спорудження подібного підприємства на території цієї чи іншої місцевої ради. Парадоксально, що ідея спорудження заводу не знаходить однозначної підтримки і в жителів села Малашівці, хоч розуміння небезпеки існуючого об’єкта є у всіх.

Запорукою успіху у даній справі, на мою думку, може стати злагоджена робота органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, розуміння її важливості широкими верствами населення.