Атакують скажені лисиці

Невелике затишне село Герасимівка Станично-Луганського району, розташоване на кордоні України з Росією, нічим не відрізняється від сотні інших сіл Луганської області. Мальовничі береги Деркула, чудова природа, тихий плин життя... Важко собі уявити, що сонячний вересень приніс у будинки селян сказ. Смертельна небезпека прийшла з густих заростей дерев і чагарників, які тут, у Герасимивці, плавно перетікають у листяні ліси і майже непрохідні гаї. Ще влітку люди помітили, що село буквально заполонили лисиці. Обережних і хитрих тварин усе частіше бачили не тільки вночі на городах, але й серед білого дня на вулицях села, біля магазинів та череди, що пасеться. В один із дворів лисиця привела свій виводок. Районне лісомисливське господарство, товариство мисливців і рибалок боролося з навалою єдиним можливим засобом – відстрілом. Єгерям добре відомо, що саме лиси є природним акумулятором сказу.

5-го вересня Галина Дмитрівна Логинова, що живе на краю села, була розбуджена вночі незрозумілим шумом у дворі. Жінка вийшла на ґанок і завмерла від жаху: її вірний сторож пес Ральф боровся з великою лисицею. «А потім собака як заверещить, - згадує події тієї ночі Логинова, - напевно, рудий злодій його вкусив. 15 днів після цього все було нормально. Але потім собака занедужав, і через 4 дні його не стало. Ми його закопали, а потім подумали, що може бути сказ... Лисиць стільки розвелося, що страшно стало ходити, і ціпок не допомагає». Тоді особливого значення тому, що трапилося, не надали. В той день, коли здох Ральф, Галина Дмитрівна в центрі села побачила ту саму лисицю, яка на її очах укусила сусідську телицю за ногу. Через кілька днів Ольга Шкарупа помітила, що з її телицею щось негаразд: вона відмовляється від їжі й води, почалася рясна слинотеча. Жінка за допомогою сусідів і родичів намагалася лікувати тварину відварами із трав від шлункового розладу. Серед помічників були й сини Ольги: 13-річний Ігор і 8-річний Стасик. «Коли телиця занедужала, ми заливали їй черемицю, а коли в неї все вже боліло, ми пішли до знайомого й запитали: що це? Він відповів: сказ. Люди бачили, що лисиця біля нашої телиці вертілася. Лиси тут бувають часто, і ніхто їх уже не боїться». Тільки після цього герасимівці не на жарт стривожилися й повідомили про падіж у ветслужбу, районну лікарню й санстанцію. Тим часом ще на одному подвір’ї за нез’ясованих обставин загинув собака. Ні в кого більше не було сумнівів, що в Герасимівці стався спалах сказу, і принесли його лиси. Здається, про цю хворобу ми знаємо все, і в той же час не знаємо нічого, тому що людство дотепер не навчилося ефективно з нею боротися. У світовій практиці невідомо жодного випадку видужання від сказу. Якщо вчасно не звернутися до лікарні й не зробити щеплення, вірус, що проник у кров разом зі слиною хворого звіра, прирікає нещасного на довгі страждання: головний біль, світло- і водобоязнь, дратівливість, слабкість, безсоння, параліч і болісну смерть.

28-го вересня до рятувальної служби Станично-Луганського району надійшло повідомлення від співробітників санепідемстанції про те, що в селі Герасимівка виявлені випадки сказу. По гарячих слідах у районній адміністрації була скликана комісія з ТБ і НС, проведене розширене засідання разом із представниками ветеринарної служби, санепідемстанції, рятувальної служби, районної лікарні, лісомисливського господарства, товариства мисливців і рибалок та інших служб, задіяних у ліквідації осередків сказу. За словами заступника голови Станично-Луганської районної адміністрації Сергія Погорєлова, був підготовлений пакет документів, спрямованих на попередження поширення смертельно небезпечного вірусу. З резервного фонду виділені додаткові засоби для закупівлі вакцини. В комплекс заходів було включено вакцинацію всіх єгерів, облавне полювання з відстрілу диких і бродячих тварин, інформування місцевого населення через районні ЗМІ та роз`яснювальна робота.

Якими ж факторами можна пояснити навалу хижаків і настільки швидке поширення інфекції в Станично-Луганському районі? «Це літо було дуже спекотним і сухим, що призвело до виникнення масштабних лісових пожеж на території Ростовської області, що граничить із нашим районом, - розповідає директор Станично-Луганського державного дослідного лісомисливського господарства Сергій Миколайович Чегринець. - Рятуючись від вогню, лиси мігрували через ріку Деркул і прийшли в наші ліси, поля, села. Серед них були заражені сказом, адже, за моїми відомостями, вакцинація в Ростовській області не проводиться». Другою причиною швидкого росту популяції лис стала тепла зима. В лісах не вистачає кормів, тому звірі підтягуються до населених пунктів, де можна здобути їжу. В такий засіб інфіковані звірі потрапили до Герасимівці й заразили свійських тварин.

Головний санітарний лікар району Дмитро Володимирович Шевченко однією з можливих причин сказу називає дозвіл робити відстріл лисиць на території Російської Федерації 5 днів у тиждень, у той час, як в Україні дозволено полювати 2 дні. Ховаючись від мисливців, лиси з’являються в Станично-Луганському районі. «До цих факторів небувало швидкого поширення лис у населених пунктах можна додати ще один, - говорить голова районної ради товариства мисливців і рибалок Станично-Луганського району Микола Іванович Калашник. - У селах збільшилася кількість кинутих будинків і господарств, запущених полів, не викошених садів, у яких селяться лиси, але убезпечити людей, які потрапили в кільце рудих хижаків, дуже важко, адже полювати в населених пунктах і на відстані 200 метрів від них категорично заборонено».

Як же можна впоратися з тим лихом, що тримає в напрузі й занепокоєнні жителів району? Це нериторичне питання звернене, в першу чергу, до заступника начальника управління ветеринарної медицини в Станично-Луганському районі Петра Олексійовича Садівничого. «Зараз у нашому районі відкрито 7 несприятливих по сказу пунктів, у яких захворіло 9 тварин. Торік було всього 4 пункти. Зараження йде від лисиць через слину при укусі. Основним заходом боротьби до останнього часу залишався відстріл диких тварин, бродячих кішок і собак. Але великого ефекту це не дає. Популяція лисиць дуже швидко відновлюється. Урятувати тварин і людей можна тільки вакцинацією, - відзначає ветеринарний лікар. - Існує нова концепція боротьби зі сказом, завдяки якій за 5 років такі країни, як Італія та Франція повністю звільнилися від цієї небезпечної хвороби, використовуючи нову пероральну вакцину. В Україні ця концепція прийнята, але поки ми не одержуємо цю вакцину, хоч і переконалися, що вона дуже ефективна. Засоби на цільову державну програму з вакцинації диких тварин виділяються з державного бюджету. Купити її для району дуже дороге задоволення. Традиційною вакциною для ін`єкцій ми забезпечені в повному обсязі». Вакцинація лисиць проводиться ветеринарною службою разом з єгерями та мисливцями. На 1 кв. км розкладають 15-20 доз. Поїдаючи ліки, хижаки одержують імунітет від сказу.

Але всі ці заходи можуть виявитися даремними, якщо люди не будуть дотримуватися елементарних правил обережності при контакті із хворими тваринами, як це трапилося в Герасимівці. Але ж зараженого звіра неважко розпізнати за невластивою йому поведінкою. За словами головного мисливця району, дикі здорові звірі обережні й бояться наближатися до людини. Якщо лисиця без остраху підходить близько до людей або свійських тварин, це повинно насторожувати. Найкраще в цій ситуації – негайно зникнути й повідомити про те, що трапилося, у відповідні служби. Відмова від їжі й води, рясна слинотеча, позіхання – основні ознаки сказу у свійських тварин. Запам`ятати їх неважко. Буває, люди проявляють неприпустиму безтурботність, бояться звертатися в лікарню при укусі або при контакті з хворою твариною, бояться вакцинації, тривалості самої процедури, і за це розплачуються життям. Так, у Кремінському районі 21-го вересня в інфекційному відділенні міської лікарні від сказу померла 66-річна жителька села Червона Попівка. Ще в червні жінку вкусила лисиця, яка забігла у двір. Постраждала за медичною допомогою не звернулася. І тільки 19-го вересня у вкрай важкому стані нещасну доставили до лікарні. Допомогти їй було вже неможливо. На даний момент в травматологічному відділенні Кремінського РТМО проходять курс вакцинації 24 людини, які були вкушені або контактували з хворими тваринами. В районі оголошено карантин.

На щастя, оперативне втручання в ситуацію співробітників районної лікарні, санстанції й ветеринарної служби, що виїхали до Герасимівки в день надходження сигналу, позбавило 16 чоловік, у тому числі й 3 дітей, які контактували з хворими тваринами, від трагічних наслідків.

Усі вони були негайно госпіталізовані до районної лікарні, і на даний момент проходять курс вакцинації, що складається з 6 ін`єкцій. «За 2006 рік звернулося 135 чоловік з укусами і ті, хто контактував із хворими тваринами, з них 27 були вакциновані, - коментує ситуацію головний лікар Станично-Луганського РТМО Валерій Павлович Стехін, - за 9 місяців цього року звернулося 143 особи, з них вакциновано 56. У Герасимівці нашими фахівцями здійснені подвірні обходи, проведена роз`яснювальна робота, введені карантинні заходи, які включають обмеження пересування свійських тварин, профілактичну вакцинацію свійських тварин, обробку дворів. Усі 16 чоловік, які контактували із хворими тваринами, почувають себе нормально».

На тихих, розфарбованих золотом осені вуличках Герасимівки знову панує лад і спокій. Здається, ніщо не нагадує про той жах, який довелося пережити й дорослим, і дітям. І все ж у повітрі відчувається тривога: адже до кордону з Ростовською областю всього 200 метрів, і в прикордонних лісах дотепер криються хижі звірі, які несуть у крові страшний невиліковний вірус смерті. На жаль, сучасна вакцина залишається недосяжною, і єдина можливість зберегти життя і здоров’я – обмежити відвідування лісів особливо в Кремінському та Станично-Луганському районах. Це актуально ще й тому, що в розпалі грибного сезону в лісах різко зростає потік людей. Уникаючи небажаної зустрічі з хворими хижаками, можна запобігти іншому лиху – отруєнню дикорослими грибами.