«Потьомкінське село» в зоні екологічного лиха

Минув місяць відтоді, як на залізничному перегоні «Красне — Ожидів», що на Львівщині, сталася фосфорна аварія — перекинулися 15 цистерн із жовтим фосфором, шість із яких спалахнули. Здавалося б, найгірше позаду, бо і пожежу швидко загасили, і відпровадили ті кляті цистерни на «історичну батьківщину», і, за вказівкою президента, в десятиденний термін завершили ліквідаційні роботи, і всіх пролікували й надалі обіцяють лікувати, і навіть «зелений газон» засіяли та розпочали жнива. Тобто життя повернулося у звичне русло, і все нібито має бути гаразд. Але, як з’ясувалося, справді «нібито», бо люди, котрі живуть у селах, прилеглих до місця аварії, налякані, з легкої руки віце-прем’єра Кузьмука, «другим Чорнобилем», і досі не довіряють офіційним результатам досліджень ґрунту, води та повітря. Попри оптимістичні прогнози, вони вимагають визнання забрудненої території зоною екологічного лиха, щоби мати бодай копійчане відшкодування на ліки, якщо влада про них забуде. Підігрівають панічні настрої і численні публікації-страшилки, в яких ідеться і про погане самопочуття селян, і про загибель худоби, і про те, що врожаю не буде, — принаймні нинішнього року…

Аби розставити крапки над «і», кореспондент «ДТ» звернулася до начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області Богдана МАТОЛИЧА, заступника голови Львівської ОДА з питань агропромислового комплексу Івана СТЕФАНИШИНА та, як незалежного експерта, провідного наукового співробітника Інституту екології Карпат НАНУ Оксани МАРИСКЕВИЧ.

Зона особливої уваги

— Передовсім ска­жу, що відразу після ожидівської аварії ми створили карту, на якій позначили 97 населених пунктів, котрі могли (наголошую: могли) потрапити у зону ймовірного забруднення, — розповів Богдан Матолич. На цей час обстеженнями охоплено 147 сіл. Крім того, ми покладалися на результати аналізів лабораторій кількох відомств — залучили до роботи вісім лабораторій різного підпорядкування. А кілька днів тому до Львова приїхали державні експерти з Міністерства охорони навколишнього природного середовища. Зараз вони перебувають на місці аварії, оцінюють, як зроблено рекультивацію, ознайомлюються з результатами всіх проведених досліджень, беруть проби (там, де вважають за потрібне) і впродовж тижня дадуть висновок. Усе робиться абсолютно прозоро — з киянами працюють представники Буської районної ради, голова сільської ради Ожидова, представники наукових установ.

— Яка ситуація на нинішній день?

— Щоп’ятниці ми оприлюднюємо інформаційний бюлетень, котрий складається із результатів спостережень, які проводять обласна та районні санепідстанції, облводгосп, центр «Держродючість», лабораторії ветеринарного управління і державної екологічної інспекції у Львівській області. Згідно з їх даними, ситуація стабільна і відповідає фоновим ситуаціям, які там склалися. Вміст ортофосфатів у поверхневих водах становить у різних місцях 0,07, 0,08, 0,12 мг/дм³, а це набагато менше, ніж гранично допустима концентрація ( 3,5 мг/дм³). Щоправда, в місці, куди стікалися води від змиву цистерн і гасіння (на місці аварії вилито понад 750 тонн піноутворювача), зафіксовано перевищення гранично допустимих концентрацій (ГДК) — 16,3 мг/дм³. Наші фахівці розробили і втілили схему нейтралізації цієї води. Але, на вимогу населення, громадськості та депутатів, ця вода все ж таки була відпомпована у цистерни. Екологічна інспекція та екологічна служба Львівської залізниці мають розробити регламент нейтралізації, взяти проби та утилізувати воду в тому місці, на яке вкажуть відповідні установи. Безпосередньо ж на місці, де перекинулися і горіли цистерни, всю воду не можна зібрати, бо знизу є джерело. Тому там викопали яму і роблять фільтраційний екран, а це гарантія, що вода потраплятиме у потік очищена, без шкідливих речовин. Проект здійснили спеціалісти Інституту водного господарства. Крім того, він погоджений із розробником основного регламенту — інститутом «Гірхімпром».

— Тобто людям нічого тривожитися?

— Так.

— А звідки ж тоді беруться тривожні чутки?

— Очевидно, це на руку окремим громадським та політичним організаціям, щоби показати свою активну роботу перед виборами.

— Ви й надалі моніторитимете цю місцевість?

— За рішенням державної комісії, робитимемо перевірки до кінця вересня. А загалом, за рішенням сесії Львівської обласної ради, ця зона перебуватиме під особливою увагою впродовж року. Ми створили міжвідомчу комісію регіональної системи моніторингу, і на її засіданнях уже лунають пропозиції припинити деякі спостереження. Наприклад, за повітрям, адже немає джерела забруднення. Це все гроші, і чималі, — реактиви, зарплата фахівців.

— У ЗМІ поширилася інформація про забруднення внаслідок ожидівської аварії Шацьких озер.

— Така інформація з’явилася через два дні після аварії. На той час у нас був заступник міністра охорони навколишнього природного середовища Степан Лизун, який відразу ж запросив спеціалістів лабораторії Державної екологічної інспекції Волинської області, і від місця аварії до кордону з Волинською областю крок за кроком досліджувалися проби ґрунтів та води. Ці дані було оприлюднено і на Волині, і в нас. Усе гаразд.

— У ЗМІ також промайнула інформація, що губернатор Львівщини Петро Олійник запросив незалежних експертів із Підкарпатського воєводства, аби отримати від них висновки щодо стану ураженої фосфором території.

— По-перше, немає підстав не довіряти своїм фахівцям — в них є ліцензії. Але у зв’язку з тим, що громадськість вимагає додаткових експертиз, ми ведемо переговори із Жешувським інспекторатом охорони довкілля про додаткову експертизу.

Забруднення як такого не було?

— Уже 17 липня ми знали, що робиться в ґрунтах, — розповів Іван Стефанишин, — бо було з чим порівнювати: база даних відпрацьована ще у квітні-травні — тоді на території Буського району ми проводили планове суцільне агрохімічне обстеження на предмет агрохімічного складу. Це дало змогу порівнювати фонові показники до фосфорної аварії з тими, які були на другий день після неї, передовсім — у Буському районі. Ми обстежили 34 тисячі гектарів, а це п’ять районів, які потрапили в зону можливого забруднення. Про забруднення говорити не варто, бо забруднення як такого не було.

— Ареал як окреслювали?

— Продукти окислення у чотири рази важчі за повітря, тому осад відразу випадав на поверхню, отож брали із запасом територій, які були у зоні можливого проходження диму. Як засвідчили результати обстеження, вже надвечір 17 липня зростання показників фону та вмісту фосфору не виявлено. Моніторинг ведеться по сьогодні. Нашу думку підтвердили й компетентні експерти, яких ми запросили з інших регіонів (Г. Седіло, Р. Федорук — НДІ землеробства і тваринництва УААН, А. Христенко — Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О. Соколовського, А. Чорнокозинський — Інститут гідротехніки і меліорації УААН, О. Куцан — Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН). Що стосується водоймищ та систем меліоративного господарства, то ми працювали через лабораторію управління водного господарства і теж не виявили перевищення вмісту фосфору. Паралельно санітарно-епідеміологічна служба проводила обстеження води у криницях — на сьогодні жодної негативної динаміки немає. Щодо повітря, то в ньому концентрація фосфору була перевищена в окремих населених пунктах добу. Після того як загасили пожежу, всі питання з приводу загрози людям і тваринам було знято. Тому після відповідного обстеження ми дали дозвіл на проведення сільськогосподарських робіт, тобто жнив, — навіть неподалік місця аварії, хоча це було проблематично, бо люди не хотіли виходити в поле.

— Аналізи робили на місці?

— Так. Їх виконували наша ветеринарна лабораторія, акредитована німецькими спеціалістами, яка працює за євростандартами, Оброшинська лабораторія — державна установа, сертифікована по агрохімічному аналізу, та лабораторія управління водного господарства.

— Яка ситуація у селі Заводське?

— Це село розташоване біля львівської птахо­фабрики. Фонові показники вмісту фосфору там були високі й до аварії — оскільки пташиний послід використовувався як добрива.

— У ЗМІ була інформація, що загинули корова, кінь і здохли кури…

— Ми перевірили понад десятки тисяч голів великої рогатої худоби, свиней, коней, птиці. Жодних фактів загибелі чи пошкодження верхніх дихальних шляхів тварин немає. Що стосується інформації, про яку ви згадали… Корова заблукала і застряла в болоті, звідки її тягнули трактором, ушкодила внутрішні органи — тварину довелося дорізати. Причину загибелі коня встановила ветслужба — це качани кукурудзи, які запакували шлунок. Зафіксовано і два випадки загибелі курей: семеро здохли, бо дві доби просиділи зачинені у непристосованому приміщенні без харчів та води, і 15 курей, як встановила ветслужба, — отруїлися азотом. Ще раз повторюю: жодних підстав для паніки немає. Моніторинг здійснюємо до сьогодні, хоча це й додаткові витрати. Обстеження робимо щодня, аби зняти соціальну напругу.

«Неодмінно слід запросити зарубіжних експертів»

— Те, що сталося на залізничному перегоні «Красне — Ожидів», — надзвичайна ситуація техногенного характеру, яку було певною мірою локалізовано, але про наслідки цього явища ми зможемо говорити тільки згодом, — коментує Оксана Марискевич.

Гадаю, не повинно б трапитися чогось надзвичайного. Могли виникнути проблеми по шляху проходження хмари. Але найбільше мене цікавить, чи є проблеми безпосередньо під фосфорною плямою — ось де треба зосередити увагу не лише установ, які забезпечують контроль за компонентами довкілля, а й усього наукового потенціалу регіону! Вважаю, що неодмінно слід запросити і незалежних експертів, зокрема й для того, щоби нашим державним установам «легше дихалося». Тим паче що ми вже складали такий іспит — у Сянках (ідеться про незалежні дослідження українських та польських служб охорони довкілля території поблизу колишнього складу отрутохімікатів у селі Сянки Турківського району. — Т.К.). Чому цього разу не було використано таку модель?! Євросоюз пропонував допомогу, і нею годилося скористатися! Хоча б для створення позитивного психоемоційного ефекту і встановлення тих речей, із якими ми поки що не можемо визначитися.

І ще один момент. Ми зараз не до кінця володіємо інформацією про стан забруднення ґрунтів, оскільки після розпаювання земель уже не держава, а сам господар повинен бути зацікавлений як у дотриманні норм внесення добрив, так і в проведенні регулярних обстежень ґрунтів. Звичайно, такий аналіз коштує недешево, тому від селян вимагати цього проблематично.

Маю також застереження щодо цифри «97 населених пунктів», які після аварії підлягають моніторингу. Хто знає, скільки згоріло фосфору? На підставі чого окреслено саме таку територію? (Насправді вона може бути набагато меншою.)

Чому б не дати матеріали ожидівської катастрофи на опрацювання в університет «Львівська політехніка» — там ще залишилися чудові хіміки, технологи, фахівці, які займаються безпекою життєдіяльності. Долучити б туди токсикологів, фізіологів, гідрогеологів, гідрохіміків. Усе впирається у техніку безпеки та охорону праці. (Скільки можна кидати на амбразуру пожежників і повторювати подвиг Матросова?) У кожному разі, треба визначити точку, до якої має бути спрямований рух. Потрібен, хоч як це банально звучить, системний підхід, і у ньому насамперед мають бути зацікавлені і залізниця, і Міністерство охорони навколишнього середовища, і санітарно-епідеміологічні служби, і Міністерство охорони здоров’я.

Мене насторожило також те, що президент, прибувши на місце аварії, чітко сказав, до якого числа треба створити «зелений газон». Це була не цілком виважена, емоційна оцінка. Чи не йдеться у даному випадку про створення чергового «потьомкінського села»?

До речі, я категорично проти визнання ураженого фосфором району зоною екологічного лиха, бо це означає закриття виходу сільгосппродукції, інвестицій.

За цивілізаційний поступ світ розплачуться аваріями, і Україна — не виняток. Ми є транзитною державою. Тому на перевезення кожного небезпечного вантажу має бути розроблена чітка інструкція. І коли прогнозний сценарій трапиться, втрат буде набагато менше.

Р.S. Потяг із залишками жовтого фосфору давно відбув до Казахстану, але залишив по собі «проблемний» слід. І чи тільки жителі прилеглих до місця аварії сіл винні в тому, що й досі не можуть оговтатися?..