Таємниці природи і диявольська зброя

Люди, одержимі ідеєю досягнення військової переваги, створюють геофізичну зброю — методи й техніку впливу на атмосферу, іоносферу та магнітосферу. Її застосування викличе різку зміну швидкості обертання Землі навколо своєї осі, що призведе до катастрофи планетарного масштабу і знищення нашої цивілізації.

2008 рік було проголошено Роком планети Земля. Таке рішення ухвалила Генеральна Асамблея ООН, щоб привернути увагу людей до тих знань про нашу планету, які можуть сприяти гарантуванню безпечного і процвітаючого життя наступних поколінь на Землі. Однак ці знання наразі обмежуються необхідністю зменшення техногенних викидів від промислових об’єктів і способів отримання енергії. Тим часом головною небезпекою для життєдіяльності на планеті залишаються непередбачувані природні катастрофи та безрозсудна діяльність людей, спрямована на створення нової зброї, більш потужної й руйнівної, ніж ядерна.

Геологічні дані й письмові свід­чення багатьох народів, які населяють нашу планету, не дозво­ляють сумніватися: всі великі епохи в історії Землі закінчува­лися руйнацією і знищенням різних форм життя із наступним від­творенням світу. Рівень пізнання природних катастроф обмежується констатацією тяжких наслідків зазначених подій. Це зумовле­но насамперед тим, що досі залишаються загадкою фундаментальні питання, які лежать в основі життєдіяльності на нашій планеті: як передається сонячна енергія земним процесам; які сили обертають Землю навколо своєї осі; що породжує магнітне поле Землі; який механізм виник­нен­ня катастрофічних руйнівних процесів при одночасному їх про­яв­ленні в різних частинах планети.

Внаслідок цього немає й не може бути більш-менш повних уявлень про природний механізм сонячно-земних зв’язків, етапи перетворення сонячної енергії, яка надходить до земних проце­сів, міжструктурні зв’язки всіх ланок системи Сонце — Земля. Вирішення цих проблем можливе на основі нових знань і законів природи, на розумінні того, що від­бувається в навколишньому світі.

Відомо, що потік заряджених часток сонячного вітру, який проникає в атмосферу, після часткового відбивання ділиться на два напрямки. Мала його частина проникає до Землі, де безпосередньо впливає на нижній шар атмосфери, поверхню земної кори й Світового океану, забезпечуючи енергією біосферу.

Основна частина потоку сонячного вітру затримується у верхній і середній атмосфері і погли­нається ними, перетворюючись на інші форми енергії. Під впливом потужної енергії сонячного вітру відбувається іонізація нейтральних молекул та атомів атмосферного газу. На рівні 50—60 км над поверхнею Землі атмосферне повітря перетворюється в іонізовану плазму — суміш вільних іонів, електронів та нейтральних часток, які сягають висоти близько 1000 км. Так створюється електростатичне поле іоносфери.

Внаслідок істотно різної концентрації зарядів на денному і нічному боці планети (і градієнту температур) виникає електрорушійна сила, яка створює коловий рух зарядів, що захоплюють нейтральні молекули й атоми атмосферного газу. Рух зарядів — це електричний струм. Виявлено, що в іоносферній плазмі постійно діють колові струмові системи, спрямовані із заходу на схід. Причому, як засвідчили дослідження, найбільша струмова система міститься у верхній атмосфері на висоті 95—105 км. Сила струму — близько 10⁸ А. Магніт­не поле цієї системи накладається на основне геомагнітне поле. Таким чином, в атмосфері — іоно­сфері відбувається перетворення сонячної енергії на елект­ричну. Ресурси такої енергетики — близько 10¹⁰ кВт, що відповідає енергії 10 тисяч атомних електростанцій потужністю
1 млн. кВт кожна.

Очевидно, що зарядженість іоносфери, параметри колового руху зарядів, їхня швидкість і потужність потоку тісно пов’язані з параметрами сонячного вітру і фізико-хімічним станом атмосфери.

Якщо іонізуюче випромінювання не змінюється (в умовах «спокійного» Сонця), то встанов­люється своєрідна рухлива рівно­вага: скільки заряджених часток з’являтиметься внаслідок процесів іонізації або фотоіонізації, стільки ж зникатиме в результаті нейтралізації (рекомбінації). При прояві сонячної активності кількість заряджених часток збільшується, параметри колового струму іоносфери посилюються. Можна сказати, що «життя» іоносфери залежить від Сонця.

Це початковий етап перетворення сонячної енергії, призначеної для Землі. Однак цим і обмежуються пізнання сучасної науки про етапи дальшого перетворення сонячної енергії, адже «на Землі немає іншого джерела енергії, крім енергії Сонця» (О.Чижевський).

Відсутність уявлень про функції електромагнітного поля рухомих зарядів іоносфери у механізмі перетворення сонячної енергії стало причиною появи безглуздих думок про можливість використання потенційної енергії іоносферних струмів як невичерпного джерела для практичної діяльності людей. Водночас у природі не буває випадкових явищ. Всі процеси взаємозалежні і виконують певну функцію. Поетапне перетворення сонячної енергії будується на законі збереження енергії, яка не виникає і не зникає безслідно, а перетворюється з однієї форми на іншу.

Виходячи з таких уявлень, у ДонНТУ виконали експериментальне моделювання процесів, які відбуваються в системі «атмосфера — іоносфера — Земля». Експеримент виявив нові, невідомі раніше фізичні закономірності — явища обертання тіл в електромагнітному полі рухомих зарядів і явища збудження в цих тілах електричного струму. Останнє ми класифікували як електродинамічна індукція, на відміну від електромагнітної й електростатичної індукцій (диплом на наукове відкриття №149, 2000 р.).

На базі експериментально виявлених нових фізичних закономірностей і з урахуванням відомих наукових даних ми прийшли до нового розуміння спостережуваного:

рухомі заряджені частки іоносфери (коловий електричний струм) захоплюють своїм рухом нейтральні молекули атмосфери і тіло Землі, створюючи загальне обертання.

Таким чином, енергія електромагнітного поля рухомих зарядів іоносфери перетворюється на механічну енергію обертання Землі і визначає швидкість її обертання. В остаточному підсумку, перетворена сонячна енергія зосереджується в електричному полі Землі і є джерелом енергії земних процесів.

При «спокійному» Сонці постійний приплив енергії і стабільний фізико-хімічний стан атмосфери та іоносфери забезпечують відносно рівномірну швидкість обертання Землі, сучасну спрямованість геомагнітного поля і безпечну життєдіяльність на планеті.

У періоди сонячної активності навіть незначний надлишок, відносно збалансованого, енергії, яка надходить із сонячним вітром, викликає посилення процесів іонізації атмосферного газу, зміну параметрів колового електричного струму іоносфери, підвищення швидкості обертання Землі, зміну характеристик внутрішньопланетної струмової системи, що призводить до трансформації електричного поля Землі і накопичення в локальних обсягах земної кори електромагнітної енергії. Це створює передумови для розвитку процесів, які викликають природні катаклізми. Важливо розуміти, що основа збудження цих явищ одна, але механізм дії електричної енергії різний, відповідно до їх різноманіття. В одному випадку — це накопичення зарядів, яке призводить до електричних розрядів («підземні блискавки»), що викликають землетруси, виверження вулканів, в іншому — це локальні електричні поля великої напруги, які впливають на інтенсивність випаровування вологи, перенесення зарядів і грозоутворення, а також утворення смерчів типу «торнадо» тощо. Загаль­ний баланс цих аномальних проявів підпорядкований сонячній радіації. Зміна активності одних природних явищ може відбуватися лише за рахунок інших.

З викладеного випливає, що в Україні вперше у світовій науці про Землю розкрито основи природного механізму сонячно-земних зв’язків, фізичний механізм поетапного перетворення сонячної енергії. Це дозволяє зрозуміти структуру зв’язку сонячної енергії із земними процесами, єдиною енергетичною основою яких є електричні сили перетвореної сонячної енергії. Ключовою ланкою цього механізму, як ми бачимо, є швидкість обертання Землі, що визначається параметрами сонячного вітру і стабільним фізико-хімічним станом атмосфери та іоно­сфери. Можна сказати — «електричною зарядженістю атмосфери й іоносфери».

Очевидно, що будь-яке зовнішнє втручання в цю систему, особливо електромагнітний вплив на атмосферу (іоносферу), викличе зміну швидкості обертання Землі навколо своєї осі та її електричного поля, що призведе до аномальних природних явищ.

Нагадаємо, що на цей час природні катаклізми — наслідок припливу в атмосферу відносно невеликої додаткової енергії від сонячної активності, яка викликає стрибкоподібну зміну швидкості обертання планети. Для усунення таких подій цю надлишкову енергію можна «знімати» з осередків її накопичення в земній корі на кінцевій стадії при­родного механізму перетворення сонячної енергії; наприклад, перетворивши сейсмічний регіон на потужне джерело елект­рики, можна усунути землетруси.

Пізнавши особливості електричної будови Землі, створивши способи контролю стану елект­ричного поля і зняття енергії з осередків її накопичення, мож­на не допускати розвитку ано­мальних процесів, що призводять до вулканічних вивержень, катастрофічних підземних поштовхів, гігантських морських хвиль, злив, які викликають повені, ураганів... (Про все це ґрунтовніше йдеться в нашій книжці «Солнечно-земные связи и природные катастрофы (раскрытые тайны природы)», Москва, 2009 р.)

Викладена концепція основ механізму поки що не стала надбанням широкої наукової спільноти — все нове важко пробиває собі дорогу. Тим часом великі зусилля і кошти спрямовуються зараз у багатьох країнах на створення нового класу геофізичної зброї. І ця робота активно розвивається, створюючи небезпеку життєдіяльності на планеті.

Основна ідеологія зазначеної зброї — методи й техніка впливу на атмосферу, іоносферу та магнітосферу — полягає в накачуванні потужної електромагнітної енергії у верхні шари атмосфери. Мета цієї технології — можливість керування фізико-хімічним станом зовнішніх геосфер. При цьому в апологетів намірів немає ані найменшого розуміння надзвичайно важливих функцій цих геосфер у природному механізмі поетапного перетворення сонячної енергії та дії ключової ланки цієї системи — обертання Землі навколо своєї осі, які забезпечують наявні умови життєдіяльності на планеті.

Розробка нового класу багатоцільової зброї ведеться з 50—60-х років ХХ століття. У 1958 році радник Білого дому з проблем метеорології та керування кліматом заявив, що в рамках наукової програми міністерства оборони досліджуються способи керування електричною зарядженістю «…землі і неба, чим досягається контроль над погодою». Відтоді під таким більш-менш пристойним прикриттям у багатьох країнах активно розробляється зброя, здатна знищити життя на Землі.

Одним із основних мотивів побоювання за долю людства є те, що іоносфера становить собою заряджену оболонку, яка захищає планету від невпинного бомбардування високоенергетичними космічними частками, у тому числі від смертоносного випромінювання. Предметом стурбованості вчених стає й те, що потужне електромагнітне забруднення здатне викликати передчасний поворот (інверсію) або зсув магнітних полюсів Землі.

Але головне — електромагнітний вплив на атмосферу й іоносферу викличе різку зміну швидкості обертання Землі і, відповідно, напруженості геомагнітного поля, що призведе до катастрофічних наслідків. Природа через певний час шляхом саморегулювання створить умови відтворення світу, але вже без нас.

Дмитро Дюдкін,  Дзеркало тижня № 16 (744) 30 квітня — 15 травня 2009 р.