Забутий Ожидів

16 липня торік у Львівській області між селами Ожидів та Закомар’я зійшло з колії 15 цистерн із «жовтим фосфором», який везли із Казахстану до Польщі. Була страшна спека, сталася розгерметизація, витеклий фосфор спалахнув, загорілося 6 цистерн, загасити вогонь ніяк не вдавалося. Їдка біла хмара - 90 кв. м поступово вкрила 14 довколишніх сіл (11 тис. населення). Радіо мовчало. Майже 800 осіб евакуювали. Раптом тодішній віце-прем’єр Кузьмук сказав – «другий Чорнобиль». Почалася паніка.

Фосфор заливали спеціальною піною, але він спалахував знову і знову. 16 людей отруїлося, 13 з них були у важкому стані, серед яких – пожежники, що першими прибули на місце пожежі. Обійшлося без жертв. Люди надіялися, що їх села оголосять зоною екологічного лиха, що гарантувало б їм право на доплати. Не судилося. Як позначилося на здоров’ї отруєння випарами фосфору? Ніхто достеменно не знає.

На проведення ліквідаційних робіт уряд виділив Ожидівській сільській раді 718 тисяч гривень. Головне управління охорони навколишнього природного середовища Львівської ОДА повідомило, що нині екологічна ситуація і в Ожидові, і в Буському районі загалом стабілізувалася. Чи справді все так ідеально? «Люди похилого віку, як і раніше, найчастіше скаржаться на гіпертонію, болі в суглобах та печінці. Діти здебільшого хворіють на грип та застуди. Безумовно, люди зі слабким організмом гостріше відчули наслідки фосфорної аварії. Та в нас людям набагато більше шкодить не фосфор, а горілка», – розповіла завідувач Ожидівського фельдшерсько-акушерського пункту Анна Голубівська.

А що мешканці Ожидова? Пані Катерина до 50 років зовсім не хворіла, а от взимку після аварії відлежала два місяці: ніяк не могла вилікувати горло. Тоді вперше в житті їй довелося приймати уколи. Її знайомі Марія Іванівна та Ірина Михайлівна скаржаться, що протягом року часто «крутить» ноги, докучають постійний головний біль, хронічна втома і сонливість. Опитавши ще кількох людей, ми з’ясували, що це типові для ожидівців симптоми.

Ярослав Гудима – бригадир з поточного утримання і ремонту колій та штучних споруд Бродівської дистанції колії – одним з перших прибув на місце катастрофи. Не встиг розгледітись, як вибухнула одна із цистерн. Два тижні в реанімації. Лікарі поставили діагноз – «важко-середній ступінь отруєння випарами фосфору».

«За 4 дні мені поставили 28 крапельниць, тому що була велика концентрація фосфору в крові, – розповідає Ярослав Гудима. – Проте виписали з лікарні раптово, хоч почувався я погано. Досі не знаю, чи є в моєму організмі фосфор, чи ні. І перевірити це ніде. Навіть у приватних лікарнях відмовляються робити аналізи».

Ярослав Гудима одержав від Бродівської дистанції колії 5,5 тисяч гривень на лікування і путівку в Судак, за яку треба було заплатити дві тисячі гривень. Півроку після аварії Ярослав Орестович не працював. Катастрофа серйозно підірвала його здоров’я. За це держава йому віддячила нагрудним знаком «Почесний працівник транспорту України». І забула. Цього року ніякої фінансової допомоги чи навіть пільгової путівки Ярославові Гудимі ніхто не запропонував. Дотепер не виплатили і трудової страховки, яку, за його ж словами, він мав отримати протягом 30 днів з моменту травми.

Торік було оздоровлено 3155 дітей з територій, які зазнали впливу фосфору. Діти державним коштом оздоровлювалися в Мукачевому, Одесі, Євпаторії, Харкові, Червонограді і навіть у Чехії. Цьогоріч путівку запропонували тільки одній дитині – 15-річному Юрієві Криту, який має статус постраждалого від аварії. Хлопець на другий день після катастрофи опинився в лікарні.

«У нього й раніше були проблеми з горлом, а за таких обставин хвороба загострилася, – згадує мати юнака Галина Крит. – Завезли ми Юрія до Львова, в «Охматдит». Там дитину лікували тиждень. Пізніше син поїхав до Чехії на оздоровлення. Цього року йому теж запропонували путівку – в санаторій «Зелена Гірка» в Одесі, але Юрій відмовився. Каже, що самому там буде не цікаво».

Заступник директора Ожидівської школи Олександра Солтис вважає, що оздоровлення потребують усі діти: «У нашій школі навчається 267 дітей. Під час навчального року учні нерідко втрачали свідомість, почували себе погано. Влітку їм як ніколи потрібно набратися сил».

В Ожидівській школі нема медсестри. В екстремальних випадках першу допомогу надають учителі. Їдальні також нема. Цього року планують скоротити посаду гардеробника.

Торік райвідділ освіти виділив 200 тисяч гривень на ремонт цього навчального закладу. За ці кошти встановили пластикові вікна. Лише з передньої сторони, фасаду. Вчителям, які під час катастрофи мало не цілодобово приймали заяви батьків на оздоровлення дітей, формували групи учнів і відправляли їх на відпочинок, також віддячили: кожен учитель отримав від районної профспілки – по 20-25 гривень.

Сім’я Надії Козачок, працівниці Ожидівського поштового відділення, торік зібрала небувалий урожай картоплі – 219 мішків. Частину хотіли продати. До фосфорної трагедії щоосені в село приїжджали закупівельники, які вмить забули сюди дорогу. Картоплю довелося везти до Львова, де селяни ледве продали 35 мішків. Люди досі насторожено ставляться до овочів з Ожидова чи Закомар'я. «А ми ж їх споживали навіть одразу по аварії, – нарікає Надія Козачок. – Миєш, бувало, огірки, а вода із них біла-біла. Проте харчуватися чимось треба було». За словами жінки, селянам вдосталь навезли мінеральної води, а от хліба купити було важко. Цікаво, що дефіцитними тоді стали й картки поповнення мобільного рахунку. Також люди згадували, як колишній віце-прем’єр Олександр Кузьмук, перебуваючи в у ті дні в Ожидові, їв на публіку огірки з місцевого городу. Проте ні тоді, ні тепер ніхто не вірить, що ожидівські овочі цілком безпечні для здоров’я.

Марія Лоїк, мешканка Закомар'я, розповіла, що в їхньому селі є будинки, які використовують як дачі. «Я знаю принаймні три сім’ї, які щороку приїжджають до нас відпочивати. Так от, цього року жодна з них не навідалася хоча б на кілька днів. Деякі мешканці Закомар'я сподівалися, що у зв’язку з аварією вони будуть отримувати певні надбавки до пенсій і зарплат. Проте їм пояснили, що в такому випадку потрібно визнати територію поблизу катастрофи зоною екологічного лиха. А це практично неможливо: недалеко ж Олеський замок, який щороку відвідує близько 60 тисяч туристів», – ремствує пані Марія.

Усі люди, з якими ми спілкувалися, натомість намагалися довідатися правду про стан довкілля після минулорічної трагедії, мовляв, що там кажуть у Львові. Вони досі згадують слова колишнього віце-прем’єра Олександра Кузьмука, який назвав Ожидів «другим Чорнобилем».

Сьомого липня цього року Головне управління охорони навколишнього природного середовища оприлюднило інформаційний бюлетень з даними про екологічний стан уражених внаслідок аварії на залізничному перегоні Ожидів-Красне територій. Були проведені перевірки поверхневих вод, ґрунтів, питної води, продукції рослинництва і тваринництва. Лише у відвідному каналі на місці аварії ортофосфати перевищують норму гранично допустимої концентрації у 3,9 раза.

Додамо, що Міжвідомча комісія з питань моніторингу довкілля була зобов’язана забезпечувати вчасне широке висвітлення результатів моніторингу. Втім, за словами мешканців Ожидова, ніхто не надавав їм такої інформації. А голова Ожидівської сільської ради Олександра Шах повідомила, що останні результати моніторингу отримувала ще в листопаді торік.

Упродовж року головне управління охорони здоров’я Львівської ОДА проводить моніторинг здоров’я населення, яке постраждало внаслідок техногенної катастрофи в Ожидові. «Жодних катастрофічних відхилень щодо захворюваності осіб, які стоять на обліку, не спостерігається», – повідомив начальник головного управління охорони здоров’я Львівської ОДА Ігор Герич.

За його словами, всього після фосфорної катастрофи налічується 177 постраждалих від отруєння шкідливими випарами. Серед них – троє дітей, 31 працівник МНС та 38 працівників залізниці. Однак існує особлива група потерпілих – 22 осіб, за якими ведеться диспансерне спостереження. Вони потребують щоквартальних комплексних перевірок (лабораторне обстеження, ультразвукова діагностика тощо). В Буському районі таких – четверо, Радехівському – восьмеро, Золочівському та Мостиському – по одному, у Львові – восьмеро.

Нині на місці фосфорної трагедії зеленіє газон. У місцях, де концентрація фосфору була найвищою, трава росте погано. А довкола, як розповідають люди, сохнуть липи, не ростуть маслюки і не квакають жаби.

Довідка

16 липня 2007 року, о 16.32 хвилини, на залізничному перегоні Ожидів-Красне Львівської залізниці внаслідок аварії зійшли з колії 15 цистерн із жовтим фосфором (ємністю 15 тонн кожна), що прямували у складі 58 вагонів вантажного потягу №2005 за маршрутом ст. Аса (м. Джамбул, Республіка Казахстан) – ст. Олесна (Республіка Польща).Через розгерметизацію ємностей при контакті фосфору з повітрям зайнялося 6 цистерн. О 22.29 пожежу частково ліквідували.

Під час ліквідації аварії за медичною допомогою звернулися 20 осіб. У тому числі, 7 рятувальників, 2 працівники дорожньо-патрульної служби, 11 мешканців сіл Ожидів та Кути, яких з опіками та отруєннями госпіталізовано до лікарень Буська та Львова.
Внаслідок сходження цистерн пошкоджено 50 метрів залізничної колії, 3 опори та 100 метрів контактної лінії. Площа забруднення фосфором поверхні ґрунту в місці аварії становить близько 300 квадратних метрів.

17 липня отруйна хмара вийшла за межі Львівської області і потрапила у Волинську.
25 липня підняли останню цистерну на місці катастрофи в Ожидові.
26 липня о 4.00 потяг із зібраним фосфором виїхав із Буського району. Його супроводжували ще два пожежні потяги. На місці «фосфорної» катастрофи біля Ожидова зібрали близько 10 000 кг кристалізованого фосфору на площі 450 квадратних метрів.

28 липня близько 10.00 поїзд з фосфорними цистернами перетнув кордон України з Росією у пункті пропуску Красна Могила Донецької області. Пункт призначення – Казахстан, фірма-виробник фосфору «Казфосфат».