Грибовичі: смердюча справа

Після тривалих переговорів, судових позовів та інших за­тягувань Львівська мерія зібралась з духом і оголосила врешті інвестора на дегазацію та рекультивацію Грибовицького сміттєзвалища, яким стало ТзОВ „Гафса". І все б добре - Львів має інвестора, Грибовичі врешті почнуть рекультивовувати, виконання робіт стартує вже з квітня... однак в тижбі зали­шилися непоміченими доволі суттєві „формальності": юридично оформлених гарантій для мешканців Грибович нема, дозволу еко­логічних і санітарних служб теж, як, зрештою, і концепції повод­ження з твердими побутовими відходами міста...

Інвестора представили у неділю, 23 березня, в приміщенні Грибовицької школи, де зібрались депутати сільської ради Грибович, міський мер Андрій Садовий із заступниками та, власне, сам інвес­тор. Журналістам у залі яко „не запрошеним" не дозволили залишитися, натомість після обговорення сам Андрій Іванович для ЗМІ милостиво оголосив: „Інформацію отримаєте завтра від прес-служ­би". Пам'ятаєте класичне: "Піди, чоловіче, на кухню - там тебе по­годують"... Як виявилося, інвестор, який дегазуватиме і рекульти­вуватиме Грибовичі... ТзОВ „Гафса"! Договір із організацією місто уклало ще в далекому 2004 році. Однак у 2006-му нова влада на чолі з Андрієм Садовим переглянула його, подала позов до Господарсь­кого суду Львова, який, у свою чергу, його відхилив. Згодом міськра­да подавала позов до Апеляційного, а потім до Касаційного суду -безуспішно. І ось - знову разом! Дволикий Янус - просто пацан! Дивні діла твої, Господи!

„Напевно, спрацював здоровий глузд і міськрада зрозуміла: питан­ня нагальне, рекультивацію слід робити якомога швидше", - вважає юрист ТзОВ „Гафса" Наталя Ко­вальчук. „Договір, підписаний у 2004 році, є недосконалий, але він діє. Це рішення суду", - вважає нині директор департаменту житлового господарства та інфраструктури Сергій Бабак.

Про суть процесу та його прибутковість...

Передовсім слід з'ясувати понят­тя „дегазація" та „рекультивація". Отож, рекультивація - комплекс робіт, спрямованих на відновлення порушених земель, а також на по­кращання умов довкілля, відповід­но до інтересів суспільства. Оскіль­ки сміттєзвалище – суцільне еколо­гічне лихо, наповнене небезпечни­ми хімічними речовинами та бакте­ріями, які можуть просочуватись у грунт, воду або ж потрапляти в по­вітря, то рекультивувати сміттєзва­лище, насамперед – ізолювати сміття від середовища, а згодом на­крити його шаром грунту, на яко­му колись, можливо, ростимуть квіти. Вартість квітів на місці завалів смердючого сміття становить, за різними оцінками, – щонайменше 6 млн. доларів.

З іншого боку, частина рекультивації – дегазація. Адже в товщі сміття внаслідок хімічних перетво­рень органічних речовин утво­рюється біогаз. Якщо сміття просто ізолювати (накрити плівкою чи ша­ром глини), біогаз поступово нако­пичуватиметься і загрожуватиме вибухом. Отже, дегазація – відве­дення біогазу. Саме ця частина рекультивації – єдина прибуткова стадія цієї схеми. І річ не лише в тому, що біогаз можна використо­вувати як паливо, адже йдеться ще й про Кіотський протокол, який свого часу підписала Україна. За умовами цієї міжнародної угоди, квотами на викиди парникових газів (одним із яких є біогаз) можна торгувати. Тобто, закордонна фірма-інвестор може вкласти кош­ти в зменшення викидів парникових газів в Україні і продати це право на викиди, наприклад, Америці...

Цікавим, однак є те, що договір, який підписали ще в 2004 році „Гафса" та міськрада, зобов'язує інвес­тора тільки до дегазації сміттєзва­лища, тобто – до прибуткової час­тини рекультивації. Про збиткову (залишкову) рекультивацію в дого­ворі ані слова. „В угоді 2004 року, підписаній із міською радою йдеть­ся лише про дегазацію сміттєзвали­ща. Та розглядати рекультивацію окремо від дегазації неможливо. Тож, аби провести дегазацію, дове­деться частково провести рекульти­вацію. Ми зробили жест доброї волі – взяли на себе зобов'язання цілком провести рекультивацію і гарантуємо мешканцям Грибович, що звалище відповідатиме нормати­вам", – стверджує юрист ТзОВ „Гафса" Ковальчук Наталя.

Натомість її партнер, співзасновник ТзОВ „Гафса" Ігор Ковальчук розповідає: „Повної рекультивації за умовами договору ми робити не зобов'язані. В нас є гроші на часткову рекультивацію – на перекрит­тя 30% обсягу звалища. Інвестора це задовольняє, аби відібрати біогаз. Але щоби повністю рекультивувати звалище, того не достатньо. Якщо міська влада побачить, що ми добре виконуємо свої обов'язки із дегазації, то, можливо, ми будемо виконавцем робіт із цілковитої рекультивації за кошти з міського бюдже­ту. У нас в проекті на дегазацію та тридцятивідсоткову рекультивацію передбачено 5 млн грн. З бюджету міста на рекультивацію тих 70%, які залишаться, вже виділили 10 млн грн. В інших містах ми також ре­культивували лише на 30%, а реш­ту фінансувало місто".

Утому, що рекультивацію ТзОВ „Гафса" проводитимуть з доброї волі, переконані й міські чиновни­ки: „Згідно з тим планом робіт, які вони представили на зустрічі з депутатами сільради, проводитимуть рекультивацію, і, я думаю, вони ви­конають свої зобов'язання".

Однак за чиї кошти відбувати­меться цілковита рекультивація? І де зараз, та куди попрямують тих 10 млн грн, які виділили торік на рекультивацію? „Минулого року місто виділило 10 млн. на рекульти­вацію. Куди поділися гроші, я не знаю. Під час зустрічі в Грибовичах я запитував про їх долю і місцезна­ходження у Садового, але відповіді на своє запитання не отримав", — розповідає депутат Грибовицької сільської ради Марко Шпікула.

Не заспокоює у цій ситуації і реп­ліка юриста „Гафси" Наталі Ко­вальчук, яка заявила: „Юридично­го документа, який би надавав га­рантії повної рекультивації, не оформлено. Однак ми з доброї волі проведемо повну рекультивацію і доведемо звалище до такого стану, як це вимагають стандарти". Адже пані Ковальчук як юрист повинна б розуміти вагу формальностей. До того ж у бізнесі, як правило, „з доб­рої волі" нічого не роблять, бо то вже не бізнес, а доброчинність. Тож, чи матимуть все-таки мешканці Грибович рекультивовані землі сміттєзвалища після того, як звідти відберуть ласий шматок біогазу, а чи залишаться з носом, наразі не відомо.

Кілька слів щодо концепції поводження з ТПВ (твердими побутовими відходами)

„Ідеально ми б хотіли зробити все за європейськими стандартами. Сортування сміття і його наступна переробка є найбільш оптимальни­ми. Однак у Німеччині до сортуван­ня сміття йшли майже 30 років. Як це можна зробити за тих два – три роки, які в нас є, – питання. Кон­цепції поводження з твердими відхо­дами поки нема, і коли вона буде, теж не відомо. Нема і комісії, яка ту концепцію розроблятиме. Можли­во, після відбору проб біогазу її за­пропонують самі інвестори", – заз­начає директор департаменту жит­лового господарства та інфраструктури Сергій Бабак.

Водночас, попри декларації про­водити роздільне збирання сміття, ніхто про будівництво сортувальної лінії наразі не повідомляє, натомість Андрія Івановича не полишає дум­ка про спалювання сміття.

„Садовий на зустрічі в Грибовичах сказав, що вони працюватимуть над питанням будівництва сміттєспалювального заводу на ТЕЦ-2. Деякі спеціалісти стверджу­ють, що цей завод ні будівельним, ні санітарним, ні екологічним нор­мам не відповідає. Склалося вра­ження, що Андрій Іванович сказав це, аби заспокоїти мешканців Грибович, щоби продовжити термін функціонування сміттєзвалища", — коментує депутат селищної ради Марко Шпікула.

Щодо спалювання відходів, то тут доречно згадати аргумент ди­ректора компанії перевізника сміття „Еко-Львів Сервіс" Олега Гайовишина: „Спалювання тонни відходів із дотриманням всіх екологічних вимог коштуватиме 180 – 200 євро. Нині ми платимо за захоронення 8 – 10 грн. за тонну. А коли палити абияк, ситуація може бути непрогнозованою: ймовірно, різко зростуть захворюваність на рак, народ­жуваність хворих дітей тощо. В Італії нещодавно закрили 25 заводів із виробництва сиру, через неприпустимо високий вміст токсичних речовин – діоксинів.. Отрута утворю­валася під час спалювання сміття неподалік місця, де випасали худо­бу".

Ще одним аргументом Садово­го, аби заспокоїти грибовичан, буде нова вимога – перевізники сміття мусять самі подбати про місце, куди вивозитимуть львівські відходи. „Під час обговорення в Грибовичах Андрій Іванович заявив, що прово­дитиме конкурс серед перевізників, і укладатиме угоди лише з тими, які матимуть документи про те, що узгодили місце вивозу сміття. Тобто перевізник сам має знайти такий полігон або навіть мати свій влас­ний, – розповів Марко Шпікула.

„Те, що кожен перевізник, який займає 20 – 25 % ринку Львова, може мати своє сміттєзвалище – смішно, бо побудувати його для тих обсягів сміття, які ми маємо, це викинути 5 – 10 млн. доларів. Отже, йдеться про суму, яку повер­нути неможливо. Навіть якщо таке звалище побудувати, це відразу позначиться на тарифах. Поза тим, є ще один бік медалі. Може, про нього Андрій Іванович і не знає: договори на захоронення відходів безпосередньо укладені між ЛКП, які ми обслуговуємо, і звалищем. За захоронення платять безпосередньо ЛКП. Тому таке висловлювання мера міста є не зовсім аргументованим. Однак, якщо справді перекласти відповідальність за місце захоронення на перевізників, деякі не зовсім по­рядні перевізники почнуть вивози­ти сміття в посадки, ліси й яри. Тобто ця ідея може спровокувати доволі нездорову ситуацію. З іншого боку, таке висловлювання спонукає до думки, що ми йдемо до монополізації ринку. Адже якщо підприємство зможе збуду­вати такий полігон, то всі пере­візники, які працюють на ринку, будуть одразу витіснені, і воно ста­не монополістом. Ми знову отри­маємо халепу, бо монополіст од­разу підніме ціну і диктуватиме свої умови", – аргументує дирек­тор компанії перевізника побуто­вих відходів „Еко-Львів Сервіс" Олег Гайовишин.

А позитивного висновку екоекспертизи нема...

У тижбі, звісно, ніхто не подумав про ще одну „формальність" – по­зитивні висновки екологічної екс­пертизи. „Позитивного висновку екологічної експертизи ТзОВ „Гафса" на реалізацію проекту на Грибовицькому сміттєзвалищі немає", – повідомили в Державному уп­равлінні екології та природних ре­сурсів у Львівської області. Це підтвердила і юрист товариства „Гафса" пані Наталія Ковальчук: „3 квітня ми починаємо роботи на зва­лищі. Паралельно проходитимемо всі належні експертизи – екологіч­ну, охорону праці, узгодимо й фор­мальності, бо нема часу чекати. Можна розпочати роботу на зва­лищі без висновків екологічної екс­пертизи. В Криму ми так само по­чали працювати і паралельно зала­годжували всі формальності".

Адвокат громадської організації „Бюро екологічних розсліду­вань" Дмитро Скрильніков пого­дився прокоментувати думку ке­рівництва "Гафса": „Така позиція суперечить українському законо­давству. Не можна спочатку роз­починати діяльність, а тоді вже отримувати висновки екологічної експертизи та інші відповідні доз­воли і погодження. Якщо роботи почати до отримання висновків, це буде грубим порушенням еко­логічного законодавства і мало б спричинитися до юридичної відповідальності. Відповідно до Закону „Про екологічну експерти­зу", заборонено розпочинати екологічно небезпечну діяльність до офіційного позитивного висновку державної екологічної експертизи. Адже її мета – визначити рівень безпеки такої діяльності та її впли­ву на довкілля. Експертиза перед­бачає також участь громадськості. Натомість громадськість цього проекту поки не бачила і не мож­на стверджувати, що він відпові­дає екологічному законодавству та потребам громади.

Крім того, така діяльність потре­буватиме й інших дозволів і погод­жень, наприклад, із питань охоро­ни праці, адже підприємство працю­ватиме на екологічно небезпечному об'єкті (сміттєзвалищі), тобто його діяльність буде пов'язана з різними небезпечними факторами. Початок робіт без відповідних дозволів і по­годжень, які б підтвердили їх безпе­ку, – підстава, аби діяльністю цієї фірми зацікавилася прокуратура та відповідні контролюючі органи.

Наталя ГОРБАНЬ, газета Ратуша №12, 27 березня 2008 р.