На утилізацію ракетного палива типу "Меланж" залишилося три роки

Усього три роки Україна має на утилізацію 16,3 тис. тон простроченого ракетного палива типу «Меланж». Якщо за цей час не вдасться утилізувати небезпечний хімікат, може трапитися катастрофа, наслідки якої експерти навіть бояться прогнозувати.

Ракетний окислювач «Меланж» - це суміш азотної кислоти з багатьма хімічними компонентами. В 50-60 роках минулого століття його додавали до ракетного пального. Саме з 1961 року окислювач зберігається й на військовому складі в Радехові, що на Львівщині. Тут його 3,2 тис. тон. Крім Львівської області «Меланж» перебуває в Івано-Франківській, Київській, Вінницькій, Одеській і Харківській областях. У цілому в Україні перебуває понад 16 тис. тон цієї небезпечної хімії. У країнах колишнього Варшавського договору зберігається близько 200 тис. тон «Меланжу».

Як розповів Сергій Миколаїв, генерал-майор, начальник логістики, заступник командуючого військ Західного оперативного командування, зараз «Меланж» зберігається в алюмінієвих ємностях. Однак сам реактив придатний до використання тільки 12 років. Після цього хімічний склад реактиву змінюється, і він починає роз'їдати цистерни. Тому військові постійно проводять обстеження ємностей і при найменшій розгерметизації проводять перекачування хімії в інші цистерни. Як відзначив міністр оборони Анатолій Гриценко, в України є всього три роки, щоб провести утилізацію. Саме стільки часу ще можуть прослужити цистерни. Якщо ж за цей час цього не вдасться зробити, прийде проводити заміну цистерн, а це Україні влетить у копієчку.

«Ми повинні зробити за цей час всі роботи. Тому що якщо затримаємося з утилізацією, тоді це буде дороге задоволення, оскільки затримка утилізації обійдеться близько в 20 млн. грн. - прийдеться обновляти парк ємностей, де в даний момент зберігається меланж», - відзначив Анатолій Гриценко.

У випадку якщо раптом трапиться витік «Меланжу», Україну буде очікувати небачена екологічна катастрофа. Щоб представити на скільки серйозними можуть бути наслідки, приведемо кілька цікавих фактів: при витоці 1 тон цієї речовини під загрозу попадає все живе в радіусі 150 метрів (це за умови, що немає вітру). А через географію складів і об'ємів «Меланжу», азотна хмара накриє всю Україну. При витоку хімічна речовина вступає в реакцію з киснем, у результаті чого утвориться отрутна хмара жовтогарячого кольору. У першу чергу токсичні випари вражають сльозові оболонки й дихальні шляхи, також завдають шкоди й іншим внутрішнім органам. До речі, подібних аварій у світі ще не було, тому не хотілося що б Україна після Чорнобиля й фосфору стала випробувальною площадкою ще й для азоту.

До речі, на Львівщині вже приступили до пробної утилізації декількох тон «Меланжу». Устаткування для переробки привезли поляки. Вартість установки становить біля EUR 450 тис. Спочатку з 4 тон «Меланжу» зроблять 5% розчин азотної кислоти. На кінцевому етапі окислювач повезуть у Польщу, де він перетвориться в мінеральне добриво. Однак чи вдасться Україні укластися в строки поки невідомо. Тому разом з польським експериментом, випробовують і німецькі, і російські й в остаточному підсумку всі можливі варіанти. Так, близько 1 тис. тон планують відправити на переробку в Росію. Для України ця утилізація буде безкоштовною, оплатити треба тільки транспортування. Ще 9 тон забрали на утилізацію німці.

На шляху утилізації може стати звичайна бюрократична тяганина. За словами Сергія Миколаєва, у даний момент напрацьовується документальна база, оскільки точно невідомо яким чином «Меланж» будуть знімати з обліку й реєструвати новостворену в процесі утилізації речовину.

Ще один проблемний момент може виникнути й у процесі польської утилізації. Міністр Гриценко наполягає на тому, щоб другий етап утилізації проходив в Україні. По перше, це зніме питання розмитнення та проблем з податковою. По друге, навіщо віддавати полякам те, що й самі можемо переробити й використовувати. Хоча міністр і висловлює ініціативу подальшої переробки кислоти на українських підприємствах, самі ж підприємства поки такої ініціативи не виявили. До того ж, невідомо як на це відреагує польська сторона, що явно не настроєна на акт доброї волі, а розраховує заробити на цьому, при виробництві добрив.

Журналістові «24» вдалося побувати на самому складі, де зберігається окислювач. Дозвіл на зйомку на складі дав міністр, але в місцевих вояків це ентузіазму не викликало. Журналістам вони пояснили, що нам дуже повезло, оскільки одержати дозвіл на «екскурсію» в інших обставинах було б практично неможливо.

Сам склад розташований у лісі й перебуває під воєнізованою охороною. Під відкритим небом, скільки охоплює око, лежать більші цистерни, обгороджені колючим дротом, на якому висять таблички з написом: «отрута» і «окислювач». Поруч пожежна цистерна з водою. За словами військових, контролювати стан цистерн доводиться постійно. Особливо цього літа. Критичної для цистерн є температура вище 40 градусів, тому влітку часто доводилося поливати їх холодною водою.

Знімати дозволяють тільки цистерни й не дозволяють підходити більш ніж на 10 метрів. Одним словом, крок вправо, крок уліво - розстріл. Біля цистерн також відчуємо не дуже приємний запах, але військові говорять, що це всього наші фантазії, і пригощають яблуками, які виросли в декількох метрах від цистерн...

Газета "24"