Екологiчна ситуацiя в областi

На території Львівської області, що складає 3,6 % площі України (21,8 тис. км2), проживає 5,4% всього населення держави (2,7 млн. чол.). Більше як 50 % населення живуть у містах. В області налічується 7 міст обласного підпорядкування, 34 – районного, 36 – селищ міського типу.

В територіальній структурі господарства виділяються 3 економо-географічні райони: центральний, південний і північний. Кожен з них має свою спеціалізацію, виступає у внутрішньообласному, регіональному і всеукраїнському розподілі і інтеграції праці, характеризується внутрішніми соціально-економічними зв‘язками.

Центральний район є ведучим в територіально-функціональній структурі господарського комплексу. Його північна межа проходить приблизно по лінії Рава-Руська-Жовква-Кам‘янка-Бузька-Броди, а південна – по лінії Мостиська-Рудки-Миколаїв-Ходорів, включаючи всі ці міські поселення. Район тяжіє одночасно до головного ядра – м. Львова і до головних ядер Північного (Червоноград) і Південного (Дрогобич) районів. Спеціалізація – промисловість (машинобудування, легка і харчова, хімічна), інтенсивне сільське господарство та зона відпочинку приміського типу. Ядро вузла – м. Львів – багатофункціональний соціально-економічний центр загальноукраїнського масштабу, де розвинені електронно-, приладо-, верстато- і автобусобудування, будівництво і транспорт, підготовка кадрів високої кваліфікації, міжнародний туризм.

Південний район – другий за значенням: нафто-, газодобувна і переробна промисловість, лісопромисловий комплекс, м‘ясомолочне тваринництво з льонарством, санаторно-курортне господарство. Район поділений на дві котрастні в природному і господарському відношенні частини: передгірську, в якій зосереджена основна маса його господарства, і гірську.

В центрі південного району сформувався складний Дрогобицько-Бориславський економічний вузол, де розвинена видобувна промисловість (нафта, калійна сіль, озокерит), а також сучасні галузі обробної промисловості, переважно на привозній сировині: машинобудування, виробництво нетканих матеріалів. Одночасно це українська міжнародна здравниця (Трускавець, Східниця). В Передкарпатті формуються Стрийський (ковальсько-пресове устаткування, харчова, легка, газовидобувана і газопереробна, курортна галузі) і Самбірський (харчова, деревообробна, газовидобувна і інші галузі) економічні вузли. Поза вузлами знаходяться Жидачів і Гніздичів (целюлозно-паперова промисловість), Сколе, Турка (деревообробна промисловість), Славське (сфера відпочинку і гірськолижного спорту).

Північний район - найменший у територіально-функціональній структурі. Розвинені кам‘яновугільна, електроенергетична і хімічна промисловість, сільське господарство м‘ясо-молочного напрямку з посівами цукрового буряка і зернових. На базі кам‘яного вугілля і торфу розвивається паливно-енергетична промисловість. Червоноградсько-Сокальський соціально-економічний вузол спеціалізується на добуванні і збагаченні вугілля, трикотажній промисловості: Соснівка, Гірник - видобування вугілля, Добротвір – виробництво теплової електроенергії, Сокаль – легка промисловість, Радехів – цукрова промисловість, Стоянів – видобування торфу, Белз, Угнів – місцева промисловість.

Україна переживає нелегкі часи перехідного періоду. За період незалежності України залишилися невирішеними багато проблем, серед яких далеко не останнє місце посідають екологічні.

В скрутні часи економічної кризи держава не може фінансувати дорогі програми очищення забруднених і відновлення екологічно здеградованих територій, виділяти значні кошти на екологічні заходи. Альтернативою цьому є розробка і впровадження маловитратної стратегії природоохоронної діяльності.

Екологічна ситуація у Львівській області залишається cкладною і вимагає конкретних дій як з боку органів виконавчої влади, так і безпосередньо господарників, щодо її поліпшення та усунення тих негативних явищ, які склалися в результаті діяльності промислово-аграрного комплексу області.

До найбільш важливих проблем, пов’язаних з екологічною безпекою регіону, відносяться питання ліквідації негативних наслідків діяльності Яворівського та Роздільського ДГХП «Сірка», Стебницького ДГХП «Полімінерал», ДГП «Подорожнянський кар’єр» та ряду інших підприємств гірничодобувної, хімічної та паливно-енергетичної промисловості. Крім того, вимагають комплексного вирішення проблеми протиповеневого та протипаводкового захисту прикарпатських територій, розміщення та захоронення промислових та побутових відходів, яких на території області нагромадилась понаднормативна кількість.

В області реалізується Програма охорони навколишнього природного середовища Львівської області на 1999-2002 рр., якою визначені пріоритетні напрямки у формуванні екологічної політики регіону, спрямовані на здійснення комплексу невідкладних природоохоронних заходів на господарських об’єктах і в населених пунктах, з функціонуванням яких пов’язані найгостріші екологічні проблеми.

На реалізацію заходів екологічного оздоровлення в області, крім централізованих капітальних вкладень спрямовуються кошти обласного та місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, власні кошти підприємств та організацій.
За рахунок коштів цільових природоохоронних фондів у складі місцевих бюджетів протягом останніх років фінансується будівництво та реконструкція полігонів твердих побутових та промислових відходів в містах Радехові, Стрию, Жидачеві, Червонограді, Львівського міського сміттєзвалища, проводяться ремонтні роботи та реконструкція очисних споруд на каналізаційних насосних станціях в м. Добромилі Старосамбірського району, в містах Мостиськах, Кам’янка-Бузькій, Ходорові, с. Давидові Пустомитівського району, ліквідовуються аварійні ситуації та проводяться попереджувальні роботи в зонах підвищеного екологічного ризику в містах Бориславі та Стебнику, Миколаївському, Турківському, Старосамбірському та Самбірському районах. Протягом двох останніх років за рахунок цільових фондів фінансується проведення ресурсозберігаючих заходів (охорона поверхневих вод, охорона рослинного та тваринного світу, охорона земель) та роботи щодо забезпечення функціонування природнозаповідних об’єктів на території області (заповідник “Розточчя”, Міженецького парку-пам’ятки державного значення). За підтримки обласного цільового природоохоронного фонду “Облсільгоспхімією” розпочато роботи з проведення контейнеризації непридатних до використання пестицидів та інсектицидів. В області створено корпорацію “Регіональний центр поводження з відходами”.

Основними пріоритетами екологічної політики у Львівській області на 2003 рік повинні стати:

· екологічна реабілітація територій в зоні діяльності гірничо-хімічних та гірничовидобувних підприємств; сприяння ширшому залученню централізованих капітальних вкладень, передбачених відповідними постановами Кабінету Міністрів України, власних коштів підприємств та інвестицій щодо впровадження нових екологічно чистих технологій;

· відновлення і підтримання гідрологічного режиму та покращення екологічного стану рік басейнів Дністра, Західного Бугу та Сяну. Будівництво нових та реконструкція і ремонт діючих водопровідно-каналізаційних та очисних споруд;

· вирішення питань утилізації та захоронення промислових і побутових відходів через створення підприємницьких структур з переробки та утилізації промислових та побутових відходів, а також будівництво нових та реконструкція діючих полігонів твердих побутових відходів;

· забезпечення наповнення цільових фондів охорони навколишнього природного середовища у складі місцевих та обласного бюджетів, а також планування пріоритетного фінансування природоохоронних заходів та здійснення контролю за ходом і станом їх реалізації, ефективністю та цільовим використанням коштів фондів;

· реалізація “Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі України”. Розвиток природно-заповідної мережі на території області;

· організація системи екологічного моніторингу та інформаційного забезпечення природоохоронної діяльності.

Щодо екологічної ситуації у м. Львові, то незважаючи на спад промислового виробництва, вона залишається напруженою, що створює низку проблем як для мешканців міста, так і для регіону загалом. Причинами такого стану є застарілі й недосконалі ресурсоємні технології виробництва; зношена система водопостачання і водовідведення, накопичення значних обсягів відходів, відсутність ефективних способів їх збирання, зберігання та видалення, прояв небезпечних геологічних процесів, недосконалість транспортних розв’язок, висока щільність забудови селітебних територій, низька екологічна свідомість населення, відсутність низки правових норм тощо. Проте варто відзначити, що, порівняно з іншими великими містами України, Львів в екологічному аспекті є відносно благополучним містом.

Екологічна ситуація у місті Львові зумовлена специфічним для нього, тісно переплетеним комплексом природних, містобудівних, інженерних, соціально-економічних та інших умов й ускладненими у зв’язку з цим спробами її поліпшення. Вона також характеризується високою ймовірністю прояву надзвичайних ситуацій і незадовільною здатністю природного середовища до самопідтримання й самовідновлення. Поряд з цим, чинна в Україні система статистичної звітності у галузі охорони навколишнього середовища не орієнтована на оцінку реакції довкілля (конкретних екосистем та груп населення) на техногенний вплив та його окремі критичні параметри, а відображає переважно розрахункові об’єми забруднень і ціннісні показники дотримання підприємствами чи органами влади природоохоронного законодавства та планових параметрів проведення природоохоронних заходів, що істотно ускладнює встановлення рівня екологічної безпеки конкретних територій. У зв’язку з цим, оцінка існуючого стану природного середовища та аналіз екологічної ситуації у місті проведена за основними компонентами цього середовища в контексті загальноприйнятих регіональної і загальнодержавної систем у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.