Антарктика позеленіла. Це помітно навіть з космосу

Британські дослідники створили першу масштабну карту поширення мікроскопічних водоростей на узбережжі Антарктиди. На знімках з космосу налічується майже 1700 ділянок, де сніг від них став зеленим.

Вчені відзначають, що організми, які живуть завдяки фотосинтезу, витягають вуглекислий газ з атмосфери. Вони також відіграють ключову роль в колообігу поживних речовин в одному з найвіддаленіших регіонів Землі.

"Вони - первинні виробники на початку харчового ланцюжка. Будь-які зміни, що відбуваються з мікроводоростями, суттєво позначаються на його подальших ланках", - заявив керівник дослідження, доктор Метт Дейві з університету Кембриджа.

"Хоча кількість мікроводоростей, про яку йде мова, є невеликою в глобальному масштабі, на рівні Антарктики вона є істотною", - сказав еколог в інтерв'ю BBC.

Відстежити зелені водорості з космосу - технічно не так просто.

Перебуваючи на землі, помітити зміну кольору снігу нескладно, але набагато важче визначити його з орбіти на тлі поверхні з сильною здатністю відбивати світло.

На щастя для дослідників, високоточні датчики на апараті Європейського космічного агентства Sentinel-2 мають підвищену чутливість саме в тій частині спектру, яка була необхідною для спостережень.

Об'єктом дослідження був Антарктичний півострів - смуга землі, яка простягається від берега льодового континенту у напрямку до Південної Америки. Скупчення водоростей помітно переважно на його західному березі, а дві третини з них - на островах, розсипаних уздовж узбережжя.

Загалом мікроводорості покривають площу майже у два квадратних кілометри. Це означає, що вони щорічно споживають приблизно 500 тонн двоокису вуглецю, що, як підрахували вчені, відповідає викидам від 875 тисяч середньостатистичних автомобільних подорожей в Британії.

Насправді, цифри неповні, тому що детектори Sentinel-2 розрізняють тільки зелені мікроводорості і не помічають червоні та помаранчеві, оскільки недостатньо чутливі в цій частині спектра.

"Сумно, адже ми продемонстрували, як це працює на обладнанні супутника WorldView-3, але, на жаль, зйомка з нього коштує занадто дорого. А з Sentinel це безкоштовно", - пояснює доктор Ендрю Грей, який працює в університеті Кембриджа і в спектроскопічній лабораторії NERC в Единбурзі.

Проблему вирішать із запуском більшої кількості супутників з відкритим доступом до даних, додав він.

Антарктичні мікроводорості вперше описали експедиції 1950-х і 1960-х років.

Вони виглядають мальовничо, коли фарбують снігові схили широкими кольоровими смугами, що контрастують з навколишньою білизною. Це улюблене видовище і тема фотографій для туристів з круїзних кораблів.

Для процвітання цим організмам необхідна достатня кількість води в рідкому стані, тому їх можна зустріти на снігових ділянках, де температура не падає набагато нижче нуля.

Вони також сильно залежать від наявності тюленів, пінгвінів та антарктичних птахів, таких як поморники і домініканські чайки, чиї екскременти є джерелом потрібного водоростям азоту та інших речовин.

Цікаво, що станеться з цими водоростями, якщо в Антарктиці потеплішає. Температура на півострові швидко зростає, починаючи з другої половини минулого століття, і кліматичні моделі пророкують, що ця тенденція збережеться в наступні кілька десятиліть.

Багато полів водоростей на островах, які несуттєво виступають над рівнем моря, можуть зникнути слідом за сніговим покривом. З іншого боку, перед водоростями відкриються нові можливості на материку і на височинах.

"Ймовірно, існує багато різних видів водоростей, кожен з яких займає власну нішу. Одні живуть на самій поверхні снігу, інші - трохи глибше, і їхня кількість буде змінюватися в залежності від температури, - каже професор біології з Кембриджа Еллісон Сміт. - Але ми не знаємо, буде їхня кількість зростати або зменшуватися, і не дізнаємося без постійного спостереження".