Ілюзія оцінки впливу фрекінгу на довкілля

В 2012 році компанія "Шелл" отримала ліцензію на розвідку і видобування природного газу нетрадиційного залягання (т.зв. "сланцевого газу") на півдні Харківської і півночі Донецької областей - на "Юзівській ліцензійній ділянці". В травні минулого року компанія оголосила конкурс грантів "Участь регіональних екологічних організацій в оцінці екологічного стану Юзівської ділянки з метою мінімізації впливу на навколишнє середовище при проведенні геологорозвідувальних робіт". Підсумки цього конкурсу були презентовані 3 липня поточного року – у доповідях на круглому столі та в збірці "Внесок громадських організацій до оцінки стану довкілля Юзівської ліцензійної ділянки". Враховуючи, що інтерес до видобутку сланцевого газу у суспільства і не збирається вщухати, цікаво проаналізувати результати проведеного конкурсу.

Оскільки конкурс проводився для "мінімізації впливу на навколишнє середовище від геологорозвідувальних робіт", аналіз його результатів логічно робити з позиції того, який вплив на довкілля оказує чи може оказати не тільки розвідка цієї корисної копалини, а і її видобування. Для цього ж слід хоча б в загальних рисах розглянути технологію видобутку нетрадиційного газу.

За хімічним складом нетрадиційний газ ніяк не відрізняється від газу традиційного (що поступає до наших газових плит) – на 90% і там, і тут це метан. Різниця – у його заляганні. В "традиційних" родовищах природний газ знаходиться в порожнинах – в порах і тріщинах "пухких" геологічних порід, найчастіше – в пісковиках. Якщо добуритися до такої породи, вага пластів, що знаходяться над нею, "видавлює" з неї газ, і він виходить на поверхню. Тож, все досить просто. Завдяки цій простоті такі залягання природного газу і розробляються з самого початку його видобування, і саме завдяки їй вони стали "традиційними".

Але газу людство вимагає багато, і його "простих" родовищ нам перестало вистачати, що і змусило газодобувачів звернути увагу на запаси, які раніше не розроблялися. На відміну від традиційних, в таких родовищах газ знаходиться в щільних породах. На Юзівській ділянці – у щільних пісковиках, що залягають на глибині 4-5 км. Оскільки тріщин та інших порожнин в щільних породах немає, газ в них міститься в мікроскопічних порах. З них же ніяка вага верхніх пластів його видавити не може – це приблизно, як намагатися видавити щось з цеглини. Щоб витягти з такої породи газ, в ній треба створити порожнини, через які він виходив би як у випадку із газом традиційного залягання.

Технологія видобування нетрадиційного газу і передбачає створення таких порожнин - "гідророзривом": через свердловину в породу під високим тиском нагнітається вода, яка завдяки тиску "розриває" її, утворюючи в породі тріщини довжиною у сотні метрів. Але для видобування замало утворити порожнину – адже вага поверхневих пластів намагатиметься ці щілини знов стиснути. Щоб запобігти цьому і утримати обсяг "гідророзірваних" щілин, їх заповнюють піском, який нагнітають разом із водою.

Утримання обсягу зроблених порожнин – не єдина проблема, яка виникає на шляху до сланцевого газу: для нормального функціонування свердловини треба зменшити тертя речовин (того ж піску), які проходять нею, підтримувати її цілісність та захищати від корозії, боротися з бактеріями, підтримувати в’язкість рідини і т.ін. Для цього до свердловини крім суміші води з піском нагнітається розчин різноманітних речовин – миючих засобів, атифрізу, спирту, солей тощо - багато з котрих можуть мати небезпечний вплив і на людину, і на довкілля. Характерно, що склад розчину, який "Шелл" збирається використовувати на Юзівській ділянці, компанія посилаючись на комерційну таємницю, не розголошує, і ми можемо уявляти його лише приблизно – орієнтуючись по розчинах, які використовувались в країнах, де "нетрадиційний газ" вже видобувається, зокрема, в США.

Після використання розчин можна використовувати в інших свердловинах. Але в більшості випадків це є малорентабельним через дорожнечу його транспортування. Тому відроблений розчин зазвичай (а його одна свердловина дає десятки тон) зливають в спеціальні ставки, з яких потім його треба утилізувати.

Тож, "у сухому залишку" ми маємо технологію, яка створює надлишковий тиск (при гідророзриві), нагнітає під землю небезпечні речовини, потім викачує їх на поверхню, де і складує.

Негативні впливи на довкілля можуть відбуватися на її різні сфери: на атмосферу, геологічну сферу, ґрунтові і наземні води, ґрунт, радіаційний вплив та на живу природу – на біорізноманіття.

Виходячи з технології видобування нетрадиційного газу його негативний вплив на атмосферу є мінімальним – хіба що при випаровуванні відпрацьованого розчину із ставків, куди він зливатиметься.

Більш значним може бути вплив на поверхневі води – через можливі протікання зі ставків. Але навряд чи він матиме широке поширення – якщо таке забруднення не потрапить до якоїсь річки, то, скоріш за все, воно лишиться навколо ставка, забруднив тільки оточуючі ґрунти.

Ще більш небезпечним є вірогідність забруднення ґрунтових вод. В Харківській і Донецькій областях ущільнені пісковики залягають на значній глибині – в декілька кілометрів, і знаходяться нижче водоносних горизонтів. Тому потрапляння розчину до цих горизонтів з місця видобування, від пісковиків, неможливе. Але воно можливе через стінки свердловини в разі їх пошкодження. "Шелл" стверджує що це практично неможливо завдяки їх технології та педантичності. Але "практично" в даному випадку вже небезпечно – бо якщо розчин через свердловину просочиться у водоносний горизонт, забруднення може поширитися по всьому горизонту, і потрапити хто знає в які питні джерела.

Радіаційний вплив. Саме видобування нетрадиційного газу, звісно, ніякої радіації не несе. Але в ґрунтових водах деяких регіонів трапляється радіоактивний газ радон, який при потраплянні на поверхню значно підвищує радіаційний фон. Щоправда, в підземних горизонтах Харківщини та Донбасу радону небагато.

Негативний вплив на геологічне середовище може відбутися внаслідок самого гідророзриву – такий поштовх здатен привести до зсуву нестійких геологічних пластів тощо.
Біорізноманіттю видобування сланцевого газу може загрожувати руйнацією екосистем – якщо вишка разом із необхідною інфраструктурою опиниться на цінній природній території. Але, якщо така територія включена до природно-заповідного фонду – це заборонено законом, якщо – ні, тоді, звісно, щоб запобігти такому негативному впливу, потрібне обґрунтування, чому саме в даному місці не можна видобувати корисні копалини.

Отже, в найбільшому ступеню видобування газу ущільнених пісковиків несе загрозу ґрунтовим водам, в меншому – поверхневим водам, геологічним структурам та біорізноманіттю.

Тепер можна повернутися до підсумків конкурсу грантів – за матеріалами її підсумкової збірки.

Вона складається з трьох основних розділів: "Збереження живої природи", "Збереження водних ресурсів" та "Збереження геологічної стабільності". В "Збереженні живої природи" (читай – "біорізноманіття") розглянута загальна ситуація в цій сфері на Юзівській ділянці та зроблені висновки: 1) не використовувати при видобуванні сланцевого газу воду питної якості, 2) врахувати маршрут аміакопроводу "Укрхімтрансаміаку", 3) не допускати порушення технологічних вимог та техногенних аварій. І, головне, на думку авторів: "Отже, екологічні ризики, пов'язані з видобутком вуглеводнів, можуть бути досить великими, а інформація про можливі ризики повинна бути доступною для широкого кола громадськості, територіальних громад прилеглих населених пунктів та обговореною відповідно до чинного законодавства".

Слід зазначити, що перший та другий висновки як такі не стосуються збереження біорізноманіття: перший спрямований на охорону вод, другий – на техногенну безпеку. Третій висновок, як на мене, зрозумілий і без будь-якого аналізу: при будь-якій діяльності, навіть при забиванні цвяхів не можна допускати ані порушень технології (вона і розробляється для того, що її дотримувалися!), ані аварій (а коли їх можна допускати?). Так само, і "головний висновок" цього розділу: "Видобування газу нетрадиційного залягання може бути небезпечним, а громадськість має знати про їх ризики", - не потребував ніяких досліджень.

Ми вказували, що найбільш вірогідною небезпекою для біорізноманіття від такої діяльності є руйнування незаповіданих екосистем - якщо свердловини будуть розташовані безпосередньо на їх ділянках. Тож, було б логічним чекати, що цей аспект, чи не єдиний дійсно актуальний в даній тематиці, буде відображений у підсумках – але нічого такого в цьому розділі нема… (до речі, перелік відомих особливо цінних природних територій, де не можна видобувати корисні копалини, ЕкГ "Печеніги" надала "Шеллу" ще два роки тому).

В "Збереженні водних ресурсів" також наведений огляд їх сучасного стану і зроблений висновок: "Зважаючи на високу щільність населення та значну концентрацію виробництв на території басейну Сіверського Дінця, в тому числі водоємних та небезпечних, в межах території Юзівської ліцензійної ділянки необхідно виконати детальніше та ґрунтовніше дослідження впливу геологорозвідувальних робіт на довкілля.

Разом із тим, при розробці програми заходів із попередження та мінімізації негативного впливу при проведенні геологорозвідувальних робіт, як запобіжний захід, необхідно передбачити встановлення автоматизованих постів контролю якості води та гідрологічних показників на р. Сіверський Донець на межі Харківської і Донецької областей (с. Яремівка) та Донецької і Луганської областей (с. Райстародубівка) для оперативного контрою за змінами цих показників у цілодобовому режимі і можливого прийняття управлінських рішень в разі забруднення водних об'єктів".

Перший висновок: "Необхідні подальші дослідження", - незрозумілий. До яких фактичних результатів прийшло зроблене дослідження? Бо якщо воно з’ясувало лише те, що треба далі досліджувати, нащо воно було потрібно?

Другий висновок також незрозумілий: ріка, проходячи по області, несе в своїй воді і забруднення з різних її джерел. І як пост контролю якості води на межі області в "бульйоні" Сіверського Дінця, який він контролюватиме, розділить, яке забруднення – від видобутку сланцевого газу, а яке – ні?

В "Збереженні геологічної стабільності" розглянуті геологічні процеси в районі Слов'янська, пов’язані із тривалим видобутком солі – утворення карстових порожнин, зсувів і т. ін. Гідророзрив може підсилити такі негативні процеси, про що і був зроблений висновок:
"Дослідження виявило ареал та постійні процеси карстоутворення навколо міста Слов'янськ та на прилеглих територіях. Історичний промисловий видобуток солі за останні 100 років призвів до руйнації індустріальних об'єктів та житлових приміщень громадян, утворення природних та штучних мінеральних озер у карстових воронках. Загальним висновком проведених досліджень слід вважати те, що додаткове антропогенне навантаження, пов'язане з використанням технології інтенсифікації видобутку (гідророзрив) вуглеводнів на ділянках "Східна", "Райгородська" та спорудження додаткових об'єктів техногенного впливу, розташованих на територіях м. Слов'янська та Слов'янського району може призвести до прискорення процесів карстоутворення та незворотних екологічних та соціальних наслідків. Невідкладним завданням залишається локалізація та розв'язання наявних проблем в регіоні".

В цілому збірка складає враження, що "все добре" - великої шкоди довкіллю видобування газу нетрадиційного залягання на Юзівській ділянці не несе, а, якщо така і з’явиться – то "все під контролем" - і науковців, і громадськості. Лише в одному місці ліцензійної ділянці, в Слов’янському районі, видобуток вести не бажано – не страшно, лишилося чимало інших територій. При цьому з трьох розділів збірки лише один, "геологічний", фактично розглянув питання потенційного його негативного впливу на довкілля, і жодний не торкнувся головного можливого негативу – на ґрунтові води. А саме за це видобувачів сланцевого газу найбільше критикують опоненти.

На наш погляд, цей конкурс і не міг дійти до "негативних" висновків. Примітно, що гранти по ньому видавалися розміром по 50 000 грн. Нам відомо декілька організацій, які планували прийняти в конкурсі участь, причому саме в моніторингу підземних вод, але відмовилися через те, що за 50 000 такий моніторинг не зробиш. Дослідження в цій сфері базується на відборах проб, які слід отримати з глибини, для чого необхідні бурові роботи, а вони коштують чимало – на кілька десятків тисяч можна пробурити хіба декілька свердловин, з яких відібрати по одній пробі. А по декількох пробах якісних висновків не зробиш…

Отже, може, така фінансова стеля і закладалася, щоб одразу відсікти від конкурсу "незручні" дослідження, лишив можливість проведення лише тих досліджень, які покажуть, що "все добре"?

Сергій Шапаренко, ЕкГ "Печеніги": тел. (066) 387-46-81, pechenegy@rambler.ru

Читайте також:

Гострі кути «круглого столу»

Екопроблеми видобування сланцевого газу в Україні

КЕПУ