Гострі кути «круглого столу»

В одному з найфешенебельніших готелів міста Харкова днями компанія «Royal Dutch Shell» презентувала свою співпрацю з громадськими організаціями в галузі підготовки видобутку «нетрадиційних» газів. На жаль, поки до повноцінної співпраці насправді не дійшло, скоріше, навпаки, компанія-газодобувач намагається від громадськості відмахнутися.

Кишеня для громадськості

Сланцеві протести, що проходили в Україні протягом останніх 3 років, були вельми активними. Вони охопили не тільки райони передбачуваного видобутку (Івано-Франківську, Львівську, Харківську і Донецьку області), а й практично всю територію країни. Мітинги і ходи проходили і в Києві, і в Керчі, і в Сімферополі, і в Миколаєві. Громадськості вдалося навіть домогтися проведення двох слухань у комітетах Верховної Ради, причому екологічний комітет прийняв резолюцію, яка вимагає перегляду угод із західними компаніями. Тоді компанія Шелл звернулася до українських громадських організацій з пропозицією, мовляв, постежите за нашими діями, ми згодні з тим, щоб ви нас контролювали. Однак з цього нічого не вийшло. Адже жодних зобов'язань при цьому газовики не несли, а громадські працівники, в їх розумінні, мали ходити болванчиками за співробітниками і не мати жодних прав.

Минулого року «Шелловці» вирішили зайти з іншого боку: оголосили конкурс і запропонували громадським організаціям брати участь у ньому, мовляв, хто виграє зможе контролювати стан навколишнього природного середовища. Чесно кажучи, не багато організацій відгукнулося на цю пропозицію, яке було зроблено через фонд «Східна Європа». Воно й зрозуміло: втратити репутацію можна миттєво, а ось чи вийде в чомусь переконати імпортних бізнесменів - питання.

Як би то не було, конкурс виграло чотири організації, одна з яких (всесвітньо відома експертна громадська організація «Мама-86»), дізнавшись умови спонсорів, від подальшої участі з обуренням відмовилася. Серед тих, хто пішов на співпрацю з фондом та його спонсором - харківська філія «Всеукраїнської екологічної ліги», краматорський «Фонд розвитку громади», який раніше екологічною проблематикою практично не займався, і маловідомий донецький природоохоронний рух «Джерела».

На презентації в Харкові керівник обласної філії «Всеукраїнської екологічної ліги» Сергій Размєтаєв чесно зізнався: «Зробили все, на що вистачило виділених грошей і вельми обмеженого часу». Завданням екологів було складання карти природоохоронних територій на Юзівській ліцензійній ділянці, де компанія «Шелл» планує видобуток сланцевого газу. А безпосереднім виконавцем цієї роботи став відомий вчений-зоолог, кандидат біологічних наук з Національного природного парку «Гомільшанські ліси» Сергій Влащенко. Укладачі документа постаралися внести всі відомі заказники та пам'ятки природи, кажуть, відзначили навіть ті території, які ще не оформлені, а тільки зарезервовані державою для організації заповідників. Сергій Размєтаєв каже, що, об'їжджаючи територію (а це більше п'яти тисяч квадратних кілометрів), вони з'ясовували також, де знаходяться місця масового відпочинку, уподобані місцевими жителями рекреаційні зони. Відзначали і їх, адже поява бурових веж в таких місцях може викликати соціальний вибух.

Правда, результати своєї роботи учасники цього гранту так і не представили. Гостям презентації була подарована барвиста брошура з деякими фрагментами, повна ж документація дісталася компанії «Шелл» та облдержадміністрації. Питання, як громадськість зможе перевірити правильність складання карти, а потім - дотримання газовиками цих «заборон», повисло в повітрі.

Так само йде справа і з Краматорськими громадськими діячами. Їх завданням було проведення аналізів води в річці Сіверський Донець, яка протікає через зону передбачуваного видобутку сланцевого газу, а також в декількох притоках цієї водної артерії України. Активісти знайшли підрядників - лабораторію Сіверсько-Донецького басейнового управління водних ресурсів (місто Слов'янськ), замовили дослідження. Фахівці взяли проби і представили результати аналізів. Кілька сторінок книжки, виданої «Шелл», присвячене саме цьому. Здавалося б, все в порядку. Але зачекайте! Ця ж сама лабораторія вже більше десятиліття регулярно проводить аналізи води в тих же самих точках! І робить це за державний рахунок, власне, для того вона і створювалася. Відомо, що компанія «Шелл» виділила на цей проект 50 тисяч гривень, тобто державна лабораторія через громадську організацію отримала додаткове фінансування за виконання державою поставлених завдань?! А в чому була роль громадськості? Як визнав голова «Фонду розвитку громади» Станіслав Чорногор, його колеги просто ходили за лаборантами і спостерігали, як ті працюють. Ні в кодуванні, ні в транспортуванні зразків вони участі не брали, навіть помилки лаборантів не виправили, тому що не мають досвіду подібної діяльності.

Більше того, набір аналізів, проведених в ході досліджень, не дозволить в майбутньому зафіксувати забруднення навколишнього середовища від діяльності фрекерів, так як найпоширеніші при невдалому фрекінгу речовини (метан, радіонукліди, етиленгліколь, толуол, бензол і так далі) не досліджувалася у відібраних зразках. Немає і програми подальшого продовження спостережень, ніякої впевненості в тому, що громадським працівникам представиться можливість повторити аналізи після проведення гідророзривів, щоб порівняти показники. Більше того, місця взяття аналізів обрані такі багатоводні, що повинна відбутися космічних масштабів катастрофа, щоб у цих гігантських об'ємах води стали помітні забруднення ...

Ну, а Природоохоронний рух «Джерела» розшукало в Слов'янську занедбані соляні шахти. Знову таки, немає впевненості, що виявлені всі, що компанія Шелл не буде бурити поруч з цими шахтами і не спровокує тим самим екологічну та гуманітарну катастрофу.

Захід в готелі було названо «Круглим столом», і всі ми знаємо, як організуються такі акції: виступ, кілька фактів - і вільна дискусія, можливість обговорення, висловлювання своєї думки незалежними фахівцями. На жаль, стиль компанії «Шелл» зовсім інший: тривалі, по максимуму затягнуті рекламні виступи представників самої фірми, а також привезених нею фахівців, а потім - кілька хвилин на запитання під постійні окрики, мовляв, спізнюємося, поспішаємо, немає часу. У результаті багато фахівців, котрі прийшли на зустріч, не змогли і слова сказати, а тих, хто встиг, постійно квапили. Хоча ні Размєтаєв, ні Чорногор не відповіла ствердно на питання про те, чи вважають вони, чи можна безпечно добувати сланцевий газ в Україні. І на тому спасибі.

Тим часом, помітивши, що діалог з представниками компанії тут, в Україні, не виходить, українські природоохоронці «протоптали стежку» до Голландії, на раду акціонерів компанії Шелл. Всім акціонерам наші ентузіасти роздали фільм, знятий про діяльність їх компанії в Україні. Голландці були шоковані несподіваними відкриттями. Не залишилася байдужою до проблеми фрекінгу в Україні і ООН, яка з цього року почала звертати все більшу увагу на факти можливих порушень прав людини при розвідці і видобутку нетрадиційних газів. А днями в США відбулося вручення Голдмановської премії, так званої «Нобелівської премії для екологів». Володаркою цієї найпрестижнішої нагороди стала Хелен Слотж, мешканка штату Нью-Йорк, яка з 2009 року веде боротьбу з фрекінгом, допомагає населеним пунктам США забороняти на своїх землях видобуток газу цим способом. Це - перше в історії антифрекінгу офіційне визнання на такому високому рівні. Не можна не відзначити, що отриману премію (750 тисяч доларів) Хелен вирішила витратити на відвідування всіх країн світу, де американка збирається розповісти про небезпеки сланцевого видобутку. На жаль, свій візит в Україну вона змушена була відкласти через ситуацію на Донбасі.

Контраст між «участю громадськості» в США і «участю громадськості» в баченні компанії «Шелл» очевидний. Будемо сподіватися, що дисонанс припиниться, і наше суспільство і експертні кола таки отримають можливість контролювати ситуацію з видобутком нетрадиційних газів, прийняттям законодавства та стандартів, відстежувати діяльність компаній. Інакше нам доведеться повторити шлях США, де від повної вседозволеності методом проб і помилок, людських страждань і навіть смертей газова галузь перейшла до тотального контролю держави за видобувачами, розробці все більш жорстких заборон і обмежень.

Газ-два-три, газ-два-три

Тема сланцевого газу сьогодні особливо популярна в нашій країні. Одні вважають це корисна копалина чудо-шансом для країни, інші - бачать у ньому погибель для сільського господарства, водних запасів та курортології. Одні пов'язують з ним надії, інші - побоювання. Спробуємо розібратися, що ж таке цей загадковий газ, про який стільки пліткують.

Звідки ноги?

Традиційне газове родовище являє собою, вульгарно кажучи, печеру, що знаходиться глибоко в надрах і наповнену присутніх під великим тиском газом. Досить просвердлити свердловину в цю «печеру» і «блакитне паливо» під дією власного тиску спрямується назовні. Якщо ж ми розглянемо родовище сланцевого газу або газу ущільнених пісковиків, то там все по-іншому. Газ міститься в найдрібніших порах твердої, схожої на бетон породи. Якщо ця порода однорідна, її називають ущільненим піщаником, якщо ж у ній висока сланцеватість (шаруватість) - говорять про сланці. Взагалі, згідно теорії, цей газ, укладений в мікроскопічні бульбашки, з часом мігрує у бік поверхні, десь по шляху «натикається» на непроникну породу, наприклад, глину, і формує традиційне родовище газу. А поки цього не сталося, буріння свердловини до місця залягання такого газу саме по собі ні до чого не призводить: речовина виходить лише із зруйнованих буром мікропор, навіть сусідні з зруйнованими бульбашки газ не віддають: вони герметичні, та й газ розчинений в керагені, в'язкій органічній речовині. Щоб добути газ, треба зруйнувати породу, щоб мікробульбашки з'єдналися між собою тріщинами. А використовується для цього метод фрекінгу - розриву породи потужним тиском.

Кожен, кому доводилося мати справу з бетоном, розуміє, наскільки гігантської повинна бути сила удару, яка перетворить моноліт у пронизаний тріщинами пухкий матеріал. Щоб це зробити, газоносний «бетон» (ущільнений піщаник або сланець) пронизують свердловиною, яка буриться не вертикально, а горизонтально або з нахилом. Потім потужними вибухами провокують зародження тріщин. І вже після цього застосовують фрекінг - гідророзрив пласта, в ході якого рідина під колосальним тиском (1500-3000 атмосфери) здійснює гідроудар по породах, простромленим свердловинами. Потім рідину, яка використовувалася для удару, відкачують, і наверх йде газ.

Зрозуміло, наша розповідь - це спроба простою мовою пояснити складні речі. Є нюанси, які при такому спрощенні навіть не розкриєш. Наприклад, такий: якщо провести гідророзрив порід однією тільки водою, порода відразу ж «склеїться» як тільки ми почнемо відкачувати воду. І газ виходити не буде. Тому в розчин для фрекінгу додають проппант - пісок і дрібні керамічні гранули. Їхня роль - застрявати в тріщинах породи і не давати їм склеюватися. У насипанні піску у воду складно угледіти щось небезпечне. Але хвилиночку: пісок у воді повинен ... плавати. Так-так, інакше він весь випаде в осад і не розподілиться рівними частками по всіх куточках розірваної породи. Найчастіше для такої зміни властивостей води використовується гуарова смола, яка безпечна, і поліакриламід, який при впливі природних факторів легко розкладається на акриламід, в свою чергу, останній токсичний, вражає нервову систему, печінку і нирки, легко проникає в організм людини навіть через шкіру, викликаючи негативні наслідки. Але і це ще не все. Вчені виділили до 100 груп речовин, що додаються у фрекінг-рідину з різними цілями (запобігання ржавіння труб свердловини, «цвітіння» води, злипання піщинок, загустіння розчину і так далі). Серед цих речовин виділяються як токсичні, так і тератогенні (викликають народження дефективних немовлят), канцерогенні (що провокують виникнення онкологічних недуг), небезпечні для природи і здоров'я людей хімікати. Науково доведено, що застосування методу фрекінгу провокує виникнення землетрусів, в США зафіксовано випадки забруднення територій навколо свердловин різними хімічними речовинами, наприклад, сірководнем. Було кілька великих скандалів, пов'язаних з радіаційним забрудненням (адже наші надра на великих глибинах радіоактивні).

Зрозуміло, як тільки представники сланцевих компаній з'явилися в Україні, екологи країни стали бити тривогу. До речі, український антифрекінговий рух став частиною європейського, а той, у свою чергу, підтримує тісний контакт із загальносвітовим рухом, що зародився (як і сам метод фрекінгу) в США. Зрозуміло, компанія Шелл, яка виграла тендер на розробку Юзівської ліцензійної ділянки (розташована в Харківській і Донецькій областях), де вчені підозрюють наявність сланцевого газу або газу ущільнених пісковиків, вирішила будь-що-будь завоювати симпатії громадськості.

Сланцевий газ через призму документів

Про горючі сланці відомо давним-давно. Ще в першій половині ХІХ століття були зроблені перші спроби видобутку сланцевого газу, а самі горючі сланці людина почала використовувати і того раніше. Але в порівнянні з іншими видами викопного палива, це - дуже низько калорійно і важко добуваємо. Тому довгий час інтерес до нього був чисто академічним. Лише у 2002 році американська компанія «Девон Енерджі» на сланцевому родовищі Бартнет в Техасі вперше застосувала новий метод видобутку газу - фрекінг, що поєднує в собі гідророзрив пласта і горизонтальне буріння.

З цим питанням пов'язано безліч спекуляцій, тому зупинимося на ньому докладніше. Дуже часто пропагандисти видобутку сланцевого газу кажуть, що метод гідророзриву пласта відомий з незапам'ятних часів. І дійсно, перший раз він був застосований у 1947 році американською компанією «Холлібартон», а в колишньому СРСР цей метод використовується з 1953 року. З тих пір в світі було проведено кілька сотень тисяч таких операцій. Але спільного з фрекінгом у цього гідророзриву дуже мало - лише назва і деякі основні принципи. А тому, щоб припинити всі спекуляції і обмани, 12 листопада 2012 Європарламент у свою резолюцію з даного питання вписав пункт «Е», яким констатував, що гідророзрив пласту на традиційних родовищах і фрекінг для видобутку нетрадиційних газів - різні по впливу на навколишнє середовище процеси.

Першими з «сюрпризами» сланцевої індустрії зіткнулися США. Тисячі людей отримали удар по здоров'ю або по бізнесу (особливо постраждали аграрії). В результаті і на федеральному рівні, і в окремих штатах прийняті досить жорсткі обмеження для видобутку сланцевого газу. А на рівні державних відомств, які охороняють навколишнє середовище, введені найсуворіші стандарти, що стосуються екологічної безпеки. Проте, чотири штати і більше ста населених пунктів у США заборонили фрекінг на своїй території. Причому цього року Верховний Суд США підтвердив їм на це право.

Протести проти видобутку сланцевого газу йдуть повсюдно, де його добувають або розвідують: США і Австралія, ПАР і Польща, Великобританія та Румунія. Франція повністю заборонила фрекінг, ввівши за його застосування кримінальну відповідальність, Англія на рік вводила мораторій на цей спосіб видобутку, а зняла його тільки після прийняття найжорстокішого законодавства. Австрія фрекінг не забороняє, але допускає його проведення тільки із застосуванням трьох компонентів: води, піску і кукурудзяного крохмалю. Фактично заборонено видобуток цього газу і в Німеччині. А в Канаді ряд територій заборонив водний фрекінг, віддавши перевагу безводному (пропановий), при застосуванні цього способу роль води «грає» скраплений пропан.

Велику тривогу висловила з приводу методу фрекінгу найавторитетніша екологічна організація планети - Міжнародний союз охорони природи, який має статус спостерігача при Генеральній асамблеї ООН, вона у 2012 році видала Резолюцію № 90, у якій закликала всі країни світу до «безумовної заборони використання методу фрекінгу поблизу основних запасів питної води, в районах сейсмічних розломів, районах з дефіцитом питної води, природоохоронними об'єктами». Підкреслимо, що цей Союз об'єднує вчених-експертів з 181 країни світу, членами МСОП є 78 країн, 112 урядових і 735 громадських організацій.

А в листопаді 2012 року Європарламент приймає дві резолюції. В одній - повністю забороняє водний фрекінг у водоохоронних зонах і районах шахтного видобутку вугілля, забороняє поховання забруднених вод у товщі надр, вимагає постійного контролю держав за такими роботами. Друга резолюція не просто забороняє в Європі засекречувати склад фрекінг-рідини - вона вимагає реєструвати кожну речовину, яку газовики збираються додавати в свій «коктейль», у Європейському хімічному агентстві, причому умова реєстрації - доказ безпеки субстанції для природи і людини.

В Україні та в світі пройшло безліч конференцій, семінарів, конгресів, на яких фахівці самого різного рівня ухвалили резолюції, що стосуються цієї проблеми. Всі вони вимагали, як мінімум, прийняття жорсткого законодавства, яке б якщо не забороняло, то, принаймні, жорстко регламентувала фрекінг в Україні. А в 2011 році наша країна звернулася до США за роз'ясненнями з приводу сланцевого газу. USAID (Агенстсво США з міжнародного розвитку) найняло кращих фахівців світу, які досліджували українські реалії. 1 травня 2012 вийшло багатотомне дослідження під назвою «Сланцевий газ України», в якому цілих два томи присвячено питанням екологічної безпеки. Міжнародні експерти виявили понад 50 помилок і невідповідностей в українському законодавстві, які заважають забезпеченню безпеки сланцевих об'єктів, а також підготували ряд пропозицій з написання законів, які б захищали населення і території, змушували газовиків працювати безпечно.

Влітку 2012 року харківська громадська організація «Зелений Фронт» зібрала на волонтерських засадах більше 40 фахівців різних галузей знань (хіміків, екологів, геологів, гідрогеологів і так далі). Робоча група за кілька місяців ознайомилася з інформацією з даної теми, законодавством, прийнятим в різних країнах світу. 12 листопада 2012 ця робоча група оприлюднила «Критерії техногенної та екологічної безпеки при видобутку газу методом фрекінгу», які були прийняті науково-практичним семінаром, що пройшов у Харкові. Згодом безліч наукових і громадських конференцій, з'їздів і т.д. рекомендували ці критерії українському Парламенту та Уряду як основу для розробки вітчизняного законодавства і нормативів у галузі видобутку нетрадиційних газів.

На жаль, жодна з перерахованих вище норм не увійшла у вітчизняне законодавство. Видобуток сланцевого газу не нормується в Україні практично ніякими законами, стандартами або нормативами...

Олег Перегон, «Зелений Фронт»

КЕПУ