Екопроблеми видобування сланцевого газу в Україні

Записка  щодо розвитку альтернатив «сланцевому» газу

Зустріч громадськості з

Міністром екології та природних ресурсів, п. Мохником,

25 квітня 2014 року

Енергетична політика України знаходиться на роздоріжжі, маючи водночас і виклики в енергетичному секторі, і значний невикористаний потенціал і це потенціал, не нарощування нових потужностей та видобування, а енергозбереження. Країна має унікальну можливість здійснити енергетичну революцію для модернізації свого енергетичного сектору, реформування власних енергетичних ринків, створення робочих місць та прискорення економічного зростання, що не було пріоритетним протягом 1990-х та 2000-х років. Все перелічене, в свою чергу, сприятиме енергетичній безпеці, диверсифікації економіки та збалансованого розвитку. Для цього знадобиться радикальна трансформація політики енергопостачання та споживання.

Україна має великий потенціал для розвитку альтернативних джерел енергії (сонячної, вітрової, та енергії біомаси), та ще більший потенціал для підвищення енергоефективності. Замість цього Україна покладає великі сподівання на нетрадиційний, або т.з. «сланцевий газ».

 А. Нетрадиційний газ – це той самий метан, що і в звичайних родовищах, просто його молекули не мігрували до якогось резервуару, а залишились «затиснутими» в породі. Ці породи відрізняються щільністю, і відповідно необхідна різна кількість зусиль і енергії, щоб цей газ вивільнити.

Хоча і горизонтальне буріння, і гідророзрив були відомими в нафтогазовій промисловості вже давно (в тому числі і в Україні), лише недавно (у 2001-2002 роках) в США придумали поєднати ці дві техніки, щоб видобувати газ нетрадиційних покладів. Утворилась нова технологія. Це не те саме, що «гідророзрив» окремо і «горизонтальне буріння» окремо.  Її повна назва звучить як «інтенсивний гідравлічний розрив пласта (англ. High volume hydraulic fracturing): вона передбачає більше води, більше свердловин, більшу площу буріння, а головне – агресивні хімічні компоненти у рідині для гідророзриву.

Не існує ніяких наукових доказів, що підтверджують запаси нетрадиційного газу, які постійно проголошуються (від 1 до 8 трлн м3), це цифри «зі стелі». Самі представники нафтогазових компаній кажуть про те, що допоки не почнеться буріння, говорити є така кількість газу чи немає, не можна. Геологічні умови Польщі дуже подібні до українських, до теперішнього моменту оцінку її запасів було переглянуто в менший бік (як і американських, між іншим), а чотири великі видобувні компанії, в тому числі ЕксонМобіл, пішли з ринку через незадовільні результати буріння.

Щодо ціни на нетрадиційний газ – вона за визначенням не буде низькою. Поклади нетрадиційного газу до сьогодні не були розроблені, тому що це було надто дорого. На думку європейських фахівців, видобування такого газу в Європі буде економічно виправданим за ціни від 560 до 650 доларів за тис м3.

В. Основною проблемою технології є те, що досі не існує ефективної та економічно обґрунтованої технології по очищенню фрекінгової рідини. Після повернення на поверхню розчин містить не лише агресивні хімічні сполуки, які в нього додали перед гідророзривом, але й розчини важких металів, радіоактивні елементи, які містяться у пластних водах. Фактично – це тисячі тон токсичних відходів, які буде необхідно безпечно захоронити і слідкувати за тим, щоб вони не потрапили до водоносних шарів та не забруднили родючі ґрунти.

Зараз відомо близько 2000 речовин, які використовуються під час гідророзриву. Більшість з них є небезпечними для екосистем та  здоров’я людини. Серед них: глутаральдегід (алерген, токсичний для імунної системи, шкіри, репродуктивних органів, тератоген), диметилформамід (канцероген, вражає печінку), солі борної кислоти (смертельна доза для людини — 5-20 грамів), етиленгліколь (токсичний), глутаральдегід (токсичний для органів дихання, мутаген), 2,2-дібромо-3-нітрілопропіонамід (токсичний для шкіри, органів дихання та очей, для деяких живих організмів є смертельним навіть при дозі «частка на триліон»), бензол (відомий канцероген), сполуки свинцю (викликають анемію, порушують функції нирок, мають біоакумулятивний ефект), метанол (в організмі людини метаболізується до формальдегіду), ізопропанол та багато інших. Деякі хімічні речовини є легшими за воду, тому з часом (через 10-15 років) вони шляхом дифузії крізь шари порід та води, а також капілярним чином, опиняться на поверхні.

Україна ніяк не може впоратись зі своїм відпрацьованим ядерним паливом, якого по об’єму набагато менше, і при цьому планує продукувати відходи не меншого класу небезпеки в гігантських кількостях, які в Англії, наприклад, прирівнюються до рідких радіоактивних відходів. Компанія «Шеврон», що має УРП на Олеську ділянку, планує закачувати ці відходи під землю. Як планує утилізувати фрекінгову рідину компанія «Шелл» на Юзівській ділянці — досі невідомо.

За свідченням Американської геологічної служби, є прямий зв’язок між закачуванням відпрацьованої фрекінгової рідини під землю і кількістю і силою землетрусів. В ряді штатів США доводилось навіть вводити мораторії на таку практику через загрозливу сейсмічну ситуацію.

 С. Враховуючи все, вищенаведене, малоймовірно, що нетрадиційний газ буде видобуватись в такій кількості, з такою швидкістю і за такою ціною, щоб хоч якось приблизити  енергонезалежність України. Крім того, поки буде провадитись діяльність по його пошуку та спроби наростити виробництво, буде зруйновано економічний потенціал регіонів, де це буде відбуватись.

Більш екобезпечним та економічно вигідним є шлях впровадження енергоефективних технологій та розвиток альтернативних джерел тепло- та електропостачання. Заходи з енергоефективності включають переоснащення галузей промисловості, комунальної сфери, систематична державна політика, спрямована на скорочення споживання, як населенням, так і промисловістю.

Енергетичну ситуацію у країні можна виміряти за двома факторами: енергозабезпеченість та енергоефективність. На жаль, Україна має найгірший показник з енергоефективності серед всіх індустріальних та особливо постіндустріальних держав світу. При цьому за показником енергозабезпеченості це — рівень країн центральної Європи, які в той же час у  2,5 рази мають кращий показник з енергоефективності (за ВВП з паритетом купівельної спроможності). В порівнянні з Данією, енергоефективність України гірша в 4 рази, при цьому енергозабезпеченість Данії не набагато  більша ніж в Україні. Україна залежить від поставок енергоносіїв саме тому, що надмірно їх споживає.

Принциповою умовою підвищення енергоефективності є створення такої законодавчої та нормативної бази, яка б унеможливила експлуатацію в країні енергетично неефективних технологій, машин та устаткування. Однак, розробляючи таку правову базу, необхідно враховувати існуючий стан економіки країни та велику інерційність оновлення основних фондів. Перш за все необхідно заборонити розвиток окремих підприємств за рахунок упровадження енергетично неефективних, застарілих технологій та устаткування, а також продаж населенню побутової техніки з низькою ефективністю використання енергоресурсів. У подальшій перспективі необхідно створити умови, за яких використання застарілих, енерговитратних технологій стане неможливим.

Енергоресурси відновлюваних джерел енергії є практично на всій території України. До основних складових відновлюваної енергетики України відносяться вітроенергетика, сонячна енергетика, мала гідроенергетика, біоенергетика, геотермальна енергетика і енергетика довкілля. Загальний річний технічно-до­сяжний енергетичний потенціал відновлюваних джерел енергії України в перерахунку на умовне паливо становить біля 98 млн. т у.п. (548 млрд. кВт*год), що становить близько 50 % загального енергоспоживання в Україні на даний час.

Можливі шляхи вирішення проблеми:

- диверсифікація і децентралізація енергетики;

- поступове збільшення частки відновлюваних джерел енергії (наразі основними джерелами тепла і електроенергії в Україні на 2012 рік є ТЕЦ і ТЕС - 57,2 %, АЕС - 29,1%, ГЕС та ГАЕС - 12,4%, сонячні електростанції - 0,8%, вітряні - 0,5%).

- Паралельне вироблення тепла і електрики (когенерація) на ТЕС;

- впровадження технології інтелектуальних електричних мереж (SmartGrid);

- введення екологічного податку для підприємств з низькою енергоефективністю;

- керування попитом на енергію на рівні держави. Держава має в першу чергу заохочувати населення споживати менше, і лише коли всі можливості для цього вичерпані, думати про те, як наростити видобування ресурсів та генеруючі потужності.

 Олена Міскун, Національний екологічний центр України

+38 044 238 62 60, necu@necu.org.ua

КЕПУ