Ворожбянське беззаконня. Продовження

Недавні мої статті про злочинну діяльність ТОВ «ВорожбаЛатІнвест», в с. Ворожба, Лебединський р-н, Сумської області, ще не закінчені. Справа бере новий поворот, в якому зайняли своє місце прокуратура Лебединського р-н, Сумської області, прокуратура Сумської області і Президент України, як гарант Конституції.

У зв'язку з грубими порушеннями прав людини я, письмово, звернувся до Президента України, 23.04.2010 р., в надії, що Віктор Федорович, як гарант Конституції, зверне увагу на кричущі порушення з боку панства відносно простих людей і прийме міри по запобіганню подібним порушенням. У відповідь я отримав відписку від адміністрації Президента. Можливо, він не читав даного звернення. Дане звернення спустили в прокуратуру Сумської області (ті, у свою чергу теж мені прислали відписку), а прокуратура Сумської області спустила в Лебединську прокуратуру.

У прокуратуру Лебедина я подав заяву 15.03.2010 р. і всі матеріали у даній справі передав помічникові прокурора Оснач Олександру Михайловичу. Сподівався, що прокуратура виконає свій борг і проведе розслідування, згідно чинного законодавства України, але не тут, то було.  Прокуратура Лебединського району не стала захищати права звичайних людей, а навпаки захищає інтереси генерального директора ТОВ «ВорожбаЛатІнвест» пана Н. Штукіна, який плює на Українське законодавство, на Конституцію України, Міжнародне право. Я задаюся питанням: «Скільки можна ще терпіти подібну наругу від бандитів з товстими гаманцями?».

Нагадаю, 30 грудня 2009 року я був вибраний членом комітету профспілки (про це свідчить протокол зборів), я також є членом «Міжнародна Амністія» в Україні, і за те, що я встав на захист людей, як правозахисник, як член комітету профспілки, як громадянин України, мене звільнили з роботи з грубими порушеннями КЗпП України, закону України про громадські організації і так далі.

Подібне хамство, м'яко кажучи, безкарність і безвідповідальність з боку товстосумів, я впевнений, присутнє повсюдно і не лише на території України, але і за її межами. Правоохоронні органи закривають очі на подібні злочини, мабуть у них є на те ваговиті виправдання. Правоохоронні органи не бажають розслідувати подібні злочини, отримують зарплату з наших кишень, як платників податків, і зручно себе почувають. Тоді виникає питання, а чи потрібна нам прокуратура, яка не займається своїми обов'язками, а сидить на наших плечах?

Сьогодні, 06.04.2010 р., я звернувся в прокуратуру Лебединського району, аби з'ясувати результат розслідування і чому мені не дали письмову відповідь до 15.04.2010 року, як це вимагає законодавство України. Я був дуже здивований хамством з їх боку. Мало того, що мені не дали відповідь, але і зі мною не захотіли, навіть, розмовляти. Що ж це таке, це прагнення побороти корупцію в Україні, дорога до світлого майбутнього і демократії або грубе знехтування прав людини? Ви, мої друзі, робіть висновки самі!

У зв'язку з вище викладеним, я звертаюся до всіх людей і правозахисників надати мені посильну допомогу у вирішенні даної справи. Не можна залишати подібне безкарним. Злочинці повинні понести покарання по всій строгості закону. Ви можете перекласти цей текст на будь-яку мову, опублікувати в різних ЗМІ, організувати акцію, щоб залучити громадськість до даної проблеми. Якщо ми мовчатимемо і залишимося збоку, не боротимемося за свої права людини - подібна зараза, як рак, поширюватиметься і поглине всіх нас!

Матеріали справи