Енергія капіталу

Для реалізації програм з енергозбереження в Україні необхідно $20 млрд. Де взяти необхідні кошти і в кого з інвесторів прокидається апетит до українських «зелених» активів?

Кілька місяців тому один з найавторитетніших інвесторів світу Джордж Сорос заявив про своє бажання вкласти близько $1 млрд. в проекти, пов'язані з екологічно чистою енергетикою. Крім того, впродовж наступного десятиліття Сорос щорік має намір вкладати по $10 млн. до фонду Climate Policy Initiative. Увага до «зеленої» тематики могла б багатьом здатися нудною темою, якби Джордж Сорос не був би Джорджем Соросом і не хотів втратити $1,1 млрд. З його вуст виразно прозвучало, що саме даний напрям в недалекому майбутньому змінить високодохідний інтернет і успіх похідних фінансових інструментів, що провалився з тріском. Послідував і наступний висновок: пильна увага до «зелених» проектів може привести до формування чергової бульбашки на ринку.

Правда, українцям ризик появи енергетичної бульбашки поки не загрожує. Сороса чули далеко не всі, а головну скрипку на підтримку «зелених» технологій грають не приватні особи, а світові інституції. На відміну від Сороса, вони мають не спекулятивні цілі, а в першу чергу гуманітарні. Але чи буде так завжди? Хто і навіщо вкладає гроші в українські «зелені» технології?

Недорога вигода

Згідно «Енергетичної стратегії України до 2030 року», енергоємність вітчизняної економіки має бути понижена на 50%. Левова частка зниження має бути забезпечена за рахунок структурної реформи, а остання частина - за рахунок технічної модернізації виробництва. За оцінками експертів, для цього необхідно вкласти в програми енергозбереження близько $20 млрд. Поки ж інвестиційні потоки в «зелені» проекти далекі від цієї суми, а сумарні об'єми ледве досягають однієї десятої необхідних коштів. Це недивно, адже окрім міжнародних фінансових організацій на українському ринку складно знайти бажаючих направити свої ресурси в енергозбереження. Головну причину експерти бачать в недоліку інформації і пріоритеті вкладень в підвищення продуктивності і потужності виробництва в порівнянні із зниженням витрат або зростанням ефективності.

Експерти Світового банку зазначають, що Україна володіє величезним потенціалом для підвищення енергозбереження, причому в деяких галузях економіки вже вдалося добитися чималих успіхів. «Якщо скористатися уроками розвитку інших країн Східної Європи і колишнього Радянського Союзу, то просування вперед у сфері цієї діяльності повинне забезпечуватися засобами концесійного фінансування, яке дозволяє здолати багато труднощів на дорозі інвестицій в програми енергозбереження», - зазначає фахівець з впровадження проектів по енергетиці і інфраструктурі українського офісу Світового банку Дмитро Глазков. Крім того, програма енергозбереження Глобального екологічного фонду (ГЕФ), що реалізовується в багатьох країнах, показала, що інвестиції в енергозбереження вимагають відносно невеликих об'ємів фінансування для того, щоб бути успішними.

Так представники Української програми підвищення енергоефективності (UKEEP) стверджують, що період повернення капіталовкладень залежно від типу проекту складає півтора-шість років, що набагато менше традиційних капіталовкладень. Це пояснюється, в першу чергу, темпами зростання цін на енергоносії і значною економією коштів після впровадження енергозбережних технологій. Як правило, внутрішній показник повернення капіталовкладень в енергоефективність нижчий за відсоток по кредиту, взятому для їх здійснення, тобто будь-який додатковий борг компанії у зв'язку з інноваціями мало впливає на баланс компанії, а інвестування у результаті має позитивний результат. Не менш важливим моментом, за словами пана Глазкова, є зниження залежності підприємства від цін енергопостачальників. Це позначає істотне зменшення ризиків для компанії, здешевлення виробництва і притягненого капіталу.

За оцінками аналітика ІГ «ТАСК» В'ячеслава Іванишина, реалізація програм енергозбереження на підприємствах в металургійній, хімічній промисловості, енергетиці і комунальному господарстві в середньому дозволяє заощадити від 4 до 8% операційного прибутку підприємства. «Крім того, підприємства знижують рівень забруднення довкілля, свою залежність від зміни цін на енергоресурси і зростання екологічних податків в майбутньому», - впевнений В'ячеслав Іванишин.

Де взяти

Учасники ринку в один голос стверджують, що у виборі інвестора в енергозбережні технології Україні слід орієнтуватися на досвід розвинених країн. Так, основними донорами «зелених» проектів в світі є міжнародні організації, загальнодержавні і місцеві програми, спеціалізовані інвестиційні фонди, приватні інвестори, банківська система. В Україні ситуація трохи інша. Головними постачальниками «зелених» ресурсів є в основному представники першої групи, а саме: організації, що входять до групи Світового банку (Міжнародна фінансова корпорація, Міжнародний банк реконструкції і розвитку), Європейський банк реконструкції і розвитку, Агентство США з міжнародного розвитку (USAID), Північна екологічна фінансова корпорація (NEFCO), Північний інвестиційний банк (NIB), Німецький державний банк розвитку KFW (KFW) і тому подібне.

«Джерела фінансування, які сьогодні доступні, - це перш за все кредити міжнародних організацій, таких як Світовий банк і ЄБРР, і у меншій мірі власні кошти підприємств, що потребують енергозбереження», - зазначає аналітик інвестиційної компанії Phoenix Capital Сергій Петренко. В рамках програми ООН, присвяченій охороні довкілля, існує Глобальний екологічний фонд, що надає гранти на екологічні програми. Директор департаменту розвитку методології і перспективних досліджень агентства «Кредит-рейтинг» Діляра Мустафаєва також акцентує увагу на тому, що для залучення фінансування в «зелені» технології в Україні створено і діє Національне агентство екологічних інвестицій України, діяльність якого в даний час сконцентрована на продажі вуглецевих квот. Агентство розробило і затвердило нормативну базу для роботи на цьому ринку, завдяки чому вже більше десятка підприємств отримав гроші на скорочення викидів вуглекислого газу. Функціонує Національний електронний реєстр антропогенних викидів і абсорбції парникових газів України.

Останнім часом на світовому ринку активно працюють і венчурні фонди, що спеціалізуються на вкладеннях в «чисті» технології. Фахівці даного ринку зазначають, що «зелені» технології стали однією з наймодніших нинішніх тенденцій. З 70-х років минулого століття головною «фішкою» венчурів були комп'ютерні технології, в 90-х роках - інтернет, а в 2000-х разом з інтернетом в числі фаворитів виявилися «зелені» проекти. Врешті-решт, не даремно ж Джордж Сорос звернув свою увагу саме на них. Можливо в майбутньому досвід «зелених венчурних» інвестицій прийде і до України, проте досі це напрям в нашій країні в зачатковому стані. Долю українських компаній, що бажають впровадити енергоефективні технології, не можна назвати простою. Оскільки фінансування в Україні здійснюється лише великими міжнародними організаціями, вимоги до проектів теж відповідні. Як правило, інвестори розглядають дві групи інвестицій: інвестиції по удосконаленню використання енергії і інвестиції в створення проектів поновлюваних джерел енергії. Наприклад, начальник управління корпоративних клієнтів ОТП Банку (учасник програми UKEEP) Володимир Воронів розповідає, що фінансуванню підлягають проекти, які направлені на підвищення енергоефективності, яке здійснюється в кінці виробничого ланцюжка, на етапі виробничого споживання/економії енергії. Дане обмеження перш за все має на увазі виключення з програми проектів, що хоча і мають безпосереднє відношення до енергозбереження (таких, як виробництво енергоефективного устаткування, виробництво альтернативного палива для реалізації на ринку), але орієнтованих на створення передумов для підвищення енергоефективності іншими компаніями. Позичальниками можуть бути лише компанії, що впроваджують енергозбережні технології для власних потреб. Кредити надаються підприємствам, що знаходяться в приватній власності (доля держави або муніципалітетів має бути менше 50%), із стійким фінансовим станом під прийнятне для банку забезпечення. За словами учасників ринку, як правило «прийнятність забезпечення» має на увазі заставу, оцінка якої відповідає 120-150% від суми кредиту. При відборі проектів з ряду позичальників перевага віддається підприємствам з достатнім об'ємом валютної виручки, адже валюта подібних кредитів, як правило - американські долари. Терміни фінансування невеликі і визначаються термінами договорів між банками і міжнародними організаціями. Слід зазначити, що в «зелених» проектах існує і ряд галузевих обмежень. Логічно, що в перелік non grata потрапляють компанії з галузей по виробництву тютюнових виробів, міцного алкоголю, зброї, а також тих, які пов'язані з шкідливою взаємодією на довкілля. У зв'язку з такими жорсткими обмеженнями, із загального числа претендентів відмови отримують більше половини українських компаній.

Але якою б тернистою не була дорога до бажаних ресурсів, отримати їх все ж можливо, і багатьом компаніям вдалося використовувати виділені кошти за призначенням.

Головні інвестори "зеленого" ринку

Організації, що входять до групи Світового банку

Активним учасником фінансування екологічних проектів є Світовий банк - один з трьох установ-виконавців Глобального екологічного фонду. До складу Групи Світового банку входять п'ять міжнародних організацій, кожна з яких може сприяти в залученні грошей на екологічні програми. Найактивніше в даному напрямі працюють Міжнародна фінансова корпорація  і Міжнародний банк реконструкції і розвитку. За даними українського офісу Світового банку, цими двома організаціями фінансуються проекти на суми понад $700 млн.

Стратегія партнерства Світового банку, що діє сьогодні з Україною, прийнята в 2007 році на найближчі три-чотири роки, пропонує структуру допомоги в двох головних напрямах. Перше розраховане на поліпшення конкурентоспроможності України шляхом вкладення інвестицій в інфраструктуру державного сектора економіки (особливо в транспортну і енергозбереження), в консультативні послуги і правозахисну роботу (аби досягнути покращення умов для ведення бізнесу), в розширення технічної допомоги і доступу до кредитних ліній для зміцнення фінансового сектора. Крім того, передбачається забезпечення обміну досвідом в глобальному масштабі для стимулювання інновацій і передачі нових технологій. Другий напрям направлений на поліпшення діяльності державних служб шляхом цільового підвищення ефективності витрачання коштів і зміцнення фінансового управління державними коштами, аби використовувати ці ініціативи як плацдарм для реформ державного сектора в ширшому масштабі.

В даний час Світовий банк фінансує Проект розвитку міської інфраструктури: близько $140 млн. виділено по компоненту енергозбереження (заміна насосів) на підприємствах водопостачання і водоочистки. Світовий банк також готує новий Проект енергозбереження, що передбачає кредитування програм енергозбереження на промислових і муніципальних підприємствах через Укрексімбанк у розмірі $300 млн. «Ми плануємо нарощувати фінансування програм енергозбереження і надалі. В той же час готуємо Схему «зелених» інвестицій (по лінії Кіотського протоколу) із закупівлею українських «встановлених кількісних одиниць» (квот на викиди СО2), яка зв'яже з Проектом енергозбереження і в принципі може принести $100 млн. для проекту енергозбереження», - зазначає Дмитро Глазков. Серйозні плани і в Міжнародної фінансової корпорації. За словами головного радника IFC з інвестицій у секторі інфраструктури Олени Пономарьової, вже було про інвестовано достатню кількість цікавих об'єктів, серед яких Індустріальний Союз Донбасу, «Київобленерго», «Рівнеенерго». «Кажучи про Україну, необхідно сказати, що тут є потенціал для цікавих операцій у вітро- і гідроенергетиці, проектів, пов'язаних з біомасою. Як правило, ми пропонуємо клієнтам інтегровані програми, які включають як інвестиції, так і консультативні послуги. IFC надає фінансування як у вигляді кредитів, так і входження в капітал різних проектів, які направлені на розвиток «зелених» технологій. Ще одним важливим напрямом для IFC в Україні стане робота в рамках Фонду чистих технологій. У фокусі цього фонду будуть проекти, пов'язані з енергоефективністю і поновлюваною енергетикою. Тут IFC планує інвестувати близько $75 млн.», - констатує Олена Пономарьова.

Європейський банк реконструкції і розвитку

Проекти з енергоефективності в енергоємних секторах української економіки є одним з пріоритетних напрямів діяльності Європейського банку реконструкції і розвитку. У травні 2006 року ЄБРР схвалив Ініціативу в області стійкої енергетики (ІСЕ), а в червні 2009 року між ЄБРР і урядом України був підписаний Меморандум про взаєморозуміння з реалізації Плану дій у сфері підвищення енергоефективності в Україні. Він визначає пріоритетні напрями фінансування ЄБРР проектів енергоефективності в Україні і надання технічної допомоги (фінансованою за рахунок грантових коштів) на здійснення реформ і проведення політики в даній сфері. За період 2006-2009 років ЄБРР підписав більше 30 проектів в області підвищення енергоефективності на загальну суму близько 730 млн. євро, що дозволило банку стати найбільшим фінансовим інвестором у енергоефективність в Україні. За словами провідного менеджера департаменту енергозбереження і зміни клімату ЄБРР Сергія Масліченко, Україна і Росія за об'ємом «зелених» інвестицій значно випереджають інші країни, в яких працює ЄБРР по даному напряму. У Росії за цей же період було підписано проектів по енергоефективності на загальну суму близько 1,2 млрд. євро. Для порівняння: у Польщі ЄБРР профінансував проектів в області енергоефективності і поновлюваної енергетики на суму близько 270 млн. євро.

Ініціатива в області стійкої енергетики передбачає фінансування енергоефективності по таких напрямах: великі промислові підприємства в енергоємних секторах промисловості (металургія, виробництво алюмінію, цементу і скла), середні і малі енергоспоживачі (середній і малий бізнес, домогосподарства), енергетичний сектор (паливозаміна і енергоефективність при генерації, передачі і розподілі енергоресурсів), поновлювані джерела енергії (гідро-, вітроенергетика, біопаливо), муніципальна інфраструктура (тепло- і водопостачання, громадський транспорт і ін.), вуглецеве фінансування.

Сергій Масліченко говорить, що найбільша питома вага в структурі портфеля ЕББР в області енергоефективності займають проекти першої групи. Значне фінансування отримали також проекти підвищення енергоефективності на середніх і малих підприємствах, які фінансуються через українські банки-партнери (Програма UKEEP). З 2007 року було розглянуто близько 200 проектів, з них профінансовано більше 40 проектів на загальну суму $100 млн.

Що ж до ризиків, так, за словами пана Масліченко, при фінансуванні енергозбережних проектів вони такі самі, як і при кредитуванні проектів в інших областях. Низький кредитний рейтинг країни і непроста макроекономічна ситуація ведуть до збільшення вартості кредитних ресурсів. Оцінка кредитних ризиків місцевими компаніями не завжди відповідає реальному стану речей. «Частенько позичальники не готові вкладати які-небудь значні власні кошти в проект, а чекають, що банк повністю профінансує його. Кошторис і масштаб багатьох проектів, які надають нам на розгляд, воістину гігантські, і реалізувати їх одному ЄБРР не під силу, та це і не відповідає нашій стратегії для України», - зазначає експерт. З іншого боку, існує значний попит на невеликі енергозбережні проекти, які можуть реалізовуватися лише через місцеві банки-посередники. «Оскільки ЄБРР працює за принципом спільного інвестування, то для нас принципово важливо, аби вітчизняні і закордонні інвестори готові були розділити з нами проектний ризик», - підсумовує Сергій Масліченко. Для цього необхідно поліпшити інвестиційний клімат, зробити більш передбаченим і ефективним законодавство.

Інші донори

Не менш цікава Україна і ряду інших організацій. У числі перших з інвестицій Північна Екологічна Фінансова Корпорація (NEFCO), Північний інвестиційний банк (NIB), Німецький державний банк розвитку KFW (Kreditanstalt für Wiederaufbau) та інші. Всі вони працюють за схожими стандартами і висувають досить високі вимоги до українських проектів. Наприклад, NEFCO - це міжнародна фінансова організація, створена з метою інвестицій в проекти, які мають позитивний вплив на екологію. Фінансується ця організація Ісландією, Норвегією, Данією, Швецією і Фінляндією. NEFCO управляє декількома фондами, і з 2003 року інвестувала в українські проекти понад 19 млн. євро при загальній вартості проектного портфеля 55 млн. євро.  Критерії оцінки компанії досить строгі: окрім стандартних вимог до позики,  NEFCO негативно відноситься до традиційної для українських компаній оптимізації оподаткування і фінансує проекти лише з модернізації існуючих потужностей. Будівництво нових об'єктів або розширення виробництва не підтримуються. Проект повинен генерувати такий грошовий потік, який дасть йому можливість бути таким, що окупається лише за рахунок впровадження екологічних заходів, виключається фінансування ноу-хау і різного роду невипробуваних інновацій.

Топ-5 чинників, стримуючих інвестиції в енергозбережні проекти:

• Недосконалість законодавчої і регуляторної бази, неефективні механізми впровадження рішень, що приймаються.

• Недостатня обізнаність суб'єктів економічної діяльності про вигоди проектів.

• Дефіцит довгострокових джерел фінансування і високі стартові інвестиції.

• Дефіцит кваліфікованих менеджерів в області енергетики і аудиту, а також організаційних ресурсів для налагодження регуляторної бази для проектів з енергозбереження.

• Проблема взаємин власників і наймачів об'єктів. Останні не зацікавлені у впровадженні енергозбережних технологій.

Олена Мошенець, Інвестгазета, 23 лютого 2010 р.

Переклад Адріян Дощ, для КЕПУ