У Свердловську люди дихають сіркою, а на переселення грошей немає

Уже три роки у місті на Луганщині безупинно горять терикони, отруюючи повітря і вбиваючи людей.

Сіро-зелений дим обволікає житлові будинки, дитячий садок та школу. Місцеві мешканці — у постійному страху за своє життя. Вони переконані: якщо терміново не приступити до гасіння, за кілька місяців кількість проживаючих може скоротитися вдвічі.

Будинок свердловчанки Олени Степанець — за сто метрів від палаючого терикона.

— Отруєне териконами повітря може поширюватися на 3 км. Якщо нанести 18 породних відвалів на карту, то виходить, що наше місто — під ковпаком діоксиду й оксиду сірки. Тобто: ми дихаємо сіркою, — розповідає Олена, котра нещодавно очолила громадську організацію із захисту прав людей.

За її словами, у школах учителі б’ють на сполох —діти просто нічого не запам’ятовують, ходять мляві і скаржаться на головний біль. А рівень онкологічних захворювань серед населення вже давно перевищив усі показники.

Терикони необхідно загасити, але за умови обов’язкового відселення із санітарної зони й одержання грошової допомоги на лікування, кажуть свердловчани. Адже під час гасіння гранично припустима концентрація шкідливих речовин зростає в 20—30 разів!

Як виявилося, ДП «Свердловантрацит», у чиєму розпорядженні палаючі терикони, готове приступити до робіт, але на виплату компенсацій у них коштів немає. У результаті депутати Свердловської міськради прийняли рішення направити звернення до обласної ради і секретаріату Президента про визнання Свердловська зоною екологічного лиха, а також створили робочу групу з вивчення стану охорони довкілля. Її очолив перший заступник міського голови Свердловська Михайло Слєсарєв.

— Недавно ми зустрілися з жителями, чиї ділянки і городи виходять на ці терикони, — розповів «Голосові України» Михайло Слєсарєв. — Поки що питання стоїть так, що людям треба зібрати врожай, а потім техніку можна задіяти на гасінні терикона. Домовилися зробити це до Дня шахтаря.

Але от про гроші, щоб відселити мешканців, мова не йде. Як пояснили в міськвиконкомі, місцева влада всі витрати компенсувати не може, це має зробити Міністерство вугільної промисловості. Замість цього пропонують пільги на держмито під час подавання позовної заяви в суд. Кожному жителеві селища окремо.

Самі мешканці відводять владі місяць-півтора на надання допомоги. В іншому разі оцінку їхнім діям дадуть на виборах, що наближаються.