«Безсистемне сміття»: потрібна утилізація

До півтора мільйона тон сміття, за оцінками експертів, накопичується протягом року лише в Києві. Загалом же, в Україні утворюється десятки мільйонів тон побутових відходів, і щороку їх кількість зростає на 5 %.

Сміття не палити, а переробляти

Щороку кількість відходів у Києві збільшується на 20 %, констатує начальник Державного управління охорони навколишнього природного середовища Олександр Прогнимак. Наразі майже 90% сміття потрапляє на звалища без попереднього сортування. Сама ж ідея розділяти сміття на харчові відходи і відходи для вторинної переробки не реалізувалася через відсутність системного підходу, каже Олександр Прогнимак. «Можна було б закупити достатню кількість контейнерів для роздільного збору відходів та спецтехніку для вивозу сміття. Також є велика потреба збудувати другий сміттєспалюючий завод на правому березі Дніпра в Києві і два сміттєпереробних заводи. Також треба створити в кожному районі Києва сортувальні бази. Якби такі зміни сталися б, ми б знизили навантаження на п’ятий полігон (куди звозять міські відходи) на 30-40%. Але за діло взялися фактично з кінця. Поставили баки для роздільного збору сміття і на цьому вважають, що місію виповнили. Однак, оскільки спецтехніку не закупили, то звичайний сміттєвіз знову скидає усі відходи в один кузов».

В Україні працюють 700 офіційних сміттєзвалищ, і сотні несанкціонованих - у лісосмугах, на полях, навіть на міських вулицях, зазначає перший заступник голови Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко. «Масштабна проблема, яка впливає на стан довкілля, забруднює навколишнє середовище і дуже серйозно впливає на здоров’я населення України, це проблема поводження з побутовими відходами. Відходи не мають збиратися на величезних полігонах. Потрібне будівництво сміттєпереробних заводів». стверджує еколог.

Побутові відходи

На 700 лише офіційно зареєстрованих сміттезвалищах накопичилося 300 мільйонів кубометрів побутових відходів, стверджують представники громадських екологічних організацій.

Близько 800 тисяч тонн твердих побутових відходів утворюється за рік на Прикарпатті. Офіційно там діють 26 полігонів, а нелегальні сміттєзвалища навряд чи хто зможе підрахувати. Жодного сміттєпереробного заводу в області немає.

З минулого року в селі Нижній Вербіж біля Коломиї утилізувати сміття взялася австро-українська фірма, розповідає івано-франківська кореспондентка Радіо «Свобода» Галина Добош. «27 років сільським головою у Нижньому Вербіжі працює Марія Карпенюк. Каже, що завжди найболючішою проблемою для села було сміття.

Зараз у кожному дворі є закриті контейнери для сміття на коліщатах, за графіком приїжджає спеціальна машина від фірми. Контейнери селяни отримали безплатно, за вивіз сміття платять щомісяця по 22 гривні. Марія Карпенюк нахвалитися не може. «Це настільки добре. Середа – на всіх вулицях синенькі ящички. І всі люди дякують».

У Нижньому Вербіжі уже укладено більше півтисячі таких договорів з австро-українською фірмою. На Коломийщині вона працює з минулого року. Хоча має значно більший досвід роботи, приміром, у Береговому Закарпатської області. А загалом, за словами генерального директора Альберта Жидика, мають близько 70 полігонів у різних країнах, зокрема, в Австрії, Чехії, Словаччині, Італії, Німеччині. «Це будівництво полігонів для твердих побутових відходів з усіма тими вимогами, які діють на території як України, так і Євросоюзу. Для багатьох людей сміттєзвалище означає виділену територію, куди звозяться побутові відходи. Однак існують зовсім інші вимоги до будівництва сучасних полігонів. Це обов’язково має бути подвійна гідроізоляція, відведення біогазу, очистка стічних вод, фільтрату і багато чого іншого».

Область, яка проголошує пріоритетами розвиток туризму, яка має велику кількість лісів і річок, не може собі дозволити працювати за принципом «подалі з очей» чи втягуватися в перманентні війни з громадами, які не хочуть біля своїх населених пунктів мати полігони для сміття. Каже перший заступник начальника обласного управління охорони навколишнього природного середовища Василь Головчак. «Ми сьогодні починаємо топитися у відходах. Якщо раніше дитина купила цукерку у звичайній паперовій обгортці і кинула її, то за день-два вона згнила. А сьогодні ми маємо таку тару і таку кількість продукції, яку утилізувати звичайним методом не можемо. Сьогодні виникає проблема, що у нас купа землі під сміттєзвалищами, забруднені водні потоки. Раніше ми виділяли кошти для відновлення парку сміттєвозної техніки, для придбання контейнерів. Це був тільки перший етап. Зараз же треба будувати сучасні підприємства з переробки цих побутових відходів».

Задля якісної санітарної очистки населених пунктів Прикарпаття нещодавно затверджена Концепція з комплексної переробки твердих побутових відходів в Івано-Франківській області. Коштами місцевих бюджетів і обласного екологічного фонду проблему не вирішити. Тому шукатимуть інвесторів, які б вклали кошти у збір, сортування і переробку відходів».

Сміттєпереробка

Сусідня з Україною Польща має схожі проблеми. Порівняно з країнами Західної Європи, Польща відстає у вирішенні питання утилізації сміття. Євросоюз вимагає, щоби за чотири роки на звалища країни вивозили не більше половини всього сміття. Однак зараз на них опиняється 95% відходів, розповідає варшавська кореспондентка Радіо «Свобода» Єва Поштар. «Пересічна польська родина «виробляє» на рік стільки ж сміття як французька або німецька - близько 500 кілограмів. Однак утилізують лише 5 % відходів. Для порівняння – у Західній Європі переробляють 90 % сміття.

Більшість поляків викидають до контейнера все разом: папір, скло, пластмасові вироби, металобрухт, батарейки. Лише в декількох містах Польщі вдалося поліпшити становище. Також у Польщі поширюється явище, яке називають «сміттєвим туризмом»: місцевій владі дешевше обходиться везти сміття сусідам (навіть за сто кілометрів), ніж виділяти кошти на свої сміттєзвалища.

Уряд недавно вирішив надати дванадцяти містам субсидії на створення заводів із переробки відходів. Наприклад, Ґданськ отримав на такі цілі сто мільйонів євро. А в Кракові нещодавно побудували сучасний полігон для утилізації сміття».

Сміттєпереробні заводи –по-перше, річ дорога (проект може потягнути кілька мільйонів гривень), а по-друге, не приносить миттєвих прибутків, зазначає київський еколог Іван Парнікоза. Відтак, чиновники не поспішають витрачати кошти і зусилля на розв’язання цієї проблеми. «З року в рік не революційно, не під вибори треба впроваджувати ці агрегати, ці технології. Відводити ділянки під полігони, зробивши гідроізоляцію, щоб цей весь бруд не йшов у ґрунтові води, в Дніпро... Кому ж це потрібно? Краще житло будувати, там же буде 100% прибутку», - обурюється еколог.

В Україні склалася така ситуація, що відходи не переробляють, а просто закопують у землю. Це визнає голова парламентського комітету з питань екологічної політики Анатолій Семинога. Для вирішення проблеми бракує бюджетних коштів, розуміння людей і сучасних технологій переробки. «У нас немає в Україні напрацювань, техніки, обладнання. Техніку треба завозити з-за кордону, бо в Україні цих технологій нема, а якщо є, то вони лише в стадії розробки. Звичайно, є проблема нестачі коштів у місцевих бюджетах, які б могли дозволити собі напрацювати певну програму переробки цих відходів. Хоча, якщо взяти, наприклад, Київ, то в столиці кошти можна знайти. Але тут постає питання екологічної свідомості. Всі чомусь вважають що сміттєпереробний завод це обов’язкова шкода здоров’ю навколишніх жителів. А це зовсім не так».

У країнах Заходу за те, що смітиш на вулиці, передбачені серйозні штрафи. Зокрема у Швеції за таке порушення можна опинитися за ґратами на півроку. В Україні ж санкції набагато м’якіші: всього лише 51 гривня. Та й таке покарання, як кажуть екологи, - існує лише на папері.

За матеріалами: radiosvoboda.org