Навіщо Європі Чорнобиль?

Масштаби корупції на ЧАЕС вражають навіть досвідчених борців з економічною злочинністю. Але що цікаве, свої, українські гріхи - так, дрібниця. Основні гроші як заходять, так і вирушають - через європейський коридор. А в проміжках єврокомісари допомагають Україні боротися з корупцією.

Все в сім'ю

На Чорнобильській АЕС черговий скандал. Під загрозою відставки виявився гендиректор ЧАЕС Ігор Грамоткін. Після відходу Балоги основним патроном Грамоткіна став Сергій Парашин - з грудня 1994 року по квітень 1998 генеральний директор ЧАЕС, потім радник президента, представник президента на ЧАЕС, начальник Адміністрації зони відчуження і зони обов'язкового відселення і на сьогоднішній день замсекретаря РНБО. Про Парашино можна говорити багато. Але саме, мабуть, забавне те, що в роки, коли Чорнобильську фінансували і держава, і світова спільнота, грошей в Парашина на зарплату працівникам не вистачало. Тоді він налагодив випуск власних грошей, які в народі охрестили «парашками».

Нинішній скандал  ініціювали місяць тому компанії, які багато років виконували на ЧАЕС підрядні роботи. Їх обурення викликало те, що всі підряди перехопили фірми, засновником яких є колишня (за даними ЗМІ) цивільна дружина гендиректора Оксана Коваленко. Всі підряди виходили, зрозуміло, з дотриманням чинного тендерного законодавства. І з юридичної точки зору - жодних претензій. Та і про якість робіт можна не турбуватися - пані Коваленко не лише красуня, але і розумниця, і в змозі найняти досвідчених субпідрядників. Страждає лише бюджет підприємства. Але кого це хвилює?

Євротормоз-єврогаз

Після аварії на ЧАЕС українські атомники виявилися під пильним спостереженням світових ядерних структур. Ще би, майже на 20 років у всьому світі заморозити розвиток перспективної галузі, гарантуючій Європі незалежність від нафтогазових монополістів. Пригадайте, в Україні антиядерний рух декілька років очолювала і фінансувала Партія зелених, в керівництві якої були заможні нафтопромисловці. У Європі голосніше за всіх вимагала закриття АЕС Німеччина, яка є в тісних акціонерних зв'язках з «Газпромом». Основна хвиля припала на епоху канцлерства Герхарда Шредера, що увійшов до історії серед всього іншого, завдяки скандалу, пов'язаному з лобізмом інтересів «Газпрому» в Європі.

Після закінчення маленької, але переможної війни в Іраку, Європа вимушена була прокинутися, виявившись в нафтовій пастці між США і Росією. У 2005 році у Відні на конференції МАГАТЕ офіційно прозвучав новий термін: «ядерний ренесанс» - епоха відродження атомної енергетики. «Дозволили» відроджуватися і Україні, яка рівно за рік до того пустила в експлуатацію відразу два нові енергоблоки. Але під особливим контролем. Вимоги до наших атомних об'єктів в рази вищі, ніж в будь-якій іншій країні світу.

З одного боку,  чим не привід для оптимізму. Чим частіша перевірка МАГАТЕ, тим спокійніше. З іншої ж -  Європа отримала неймовірної сили важіль тиску на Україну. Особлива точка його застосування -  ЧАЕС, де під ліквідаційні проекти освоюються чималі суми, що виділяються все тією ж Європою.

Масштабних проектів, які сьогодні намагається реалізувати Чорнобильська АЕС, п'ять. Це - будівництво сховища для опроміненого ядерного палива з ЧАЕС; сховище РАВ на майданчику «Вектор»; завод з переробки рідких радіоактивних відходів і промисловий комплекс по поводженню з твердими радіоактивними відходами. А також - будівництво саркофага - т. з. "Укриття-2".

Всі ці проекти реалізуються за кошти міжнародного Фонду «Укриття», Рахунки ядерної безпеки і ЄБРР. Управляє процесом (а заразом і контролює його) Комісія європейського співтовариства із закриття ЧАЕС. На сьогоднішній день в активі Фонду «Укриття», як повідомив міністр з питань надзвичайних ситуацій Володимир Шандра, 900 млн. євро. За оцінками директора департаменту з ядерної безпеки ЄБРР Вінса Новака, зібраних на сьогоднішній день грошей вистачає для реалізації чорнобильських проектів до 2011 року. З такою заявою він виступив днями в Києві на засіданні Асамблеї донорів Чорнобильського фонду «Укриття» і Рахунки ядерної безпеки. Великі проекти - великі суми - великі скандали, пов'язані з корупцією.

Французький конфуз

У 2007 році якраз до річниці аварії на ЧАЕС Україні вдалося офіційно розірвати провальний контракт з будівництва СВЯП-2 (для 1-3 енергоблоків Чорнобильської АЕС, 25 тис. паливних збірок) з французьким консорціумом Framatomе ANP (Аreva). За неофіційними даними, вартість СВЯП -2 складала близько $70 млн. А датою введення в експлуатацію був визначений третій квартал 2004 р.

Чи можна рахувати досягненням розрив з французами? Гроші, що призначалися на проект, з'їдені на 90%, а майже добудоване сховище вимогам ЧАЕС не відповідає. Неофіційно французи звинуватили наших, які дали неточні дані, наші - французів в незадовільному проекті і зриві термінів. Офіційно - тиша, оскільки і сам контракт, і умови розриву запечатані грифом «конфіденційно».

На розлучення з французами Чорнобильській було потрібно більше 4 років. У 2003 році за ініціативою ЧАЕС роботи над проектом були припинені. Як «несподівано» з'ясувалося, французька технологія мокрого зберігання не підходить для роботи з паливом ЧАЕС, зокрема з пошкодженими збірками. Європа нас підтримала, поклавши провину на французів. Звіт незалежного аудиту, виконаного для ЄБРР шведською компанією SKB International Consultants, поставив під сумнів компетентність французького підрядника. До речі, коли б не шведи, Framatome би на нас ще фінансову неустойку повісив.

Цікаво, що паралельно з чорнобильським проектом зберігання ВЯП, аналогічний тендер на будівництво сховища під опромінене паливо з працюючих українських АЕС проводив «Енергоатом». Переможцем тендеру в 2004 році став американський Holtec International. Основним аргументом на користь американців стала саме унікальна технологія поводження з пошкодженим ядерним паливом. У 2007 до проекту чорнобильського СВЯП-2 підключили саме Holtec, який, вивчивши обстановку, взявся за реалізацію договору.

Чому процес «пізнання» Framatome зайняв 4 роки  і обійшовся в $63 млн.? Наївність питань стає очевидною, якщо пригадати історію вибору підрядника. У конкурсі брали участь три компанії, серед яких і американська Holtec. Французи запропонували нижчу ціну і перемогли. За словами тодішнього голови Держкомітету ядерного регулювання Вадима Грищенко, на вибір вплинули країни-донори, куди входить Європа і не входить США.

Бомба в закритій зоні

У 2005-м телерозслідування журналіста Володимира Ар'єва привело в дію чорнобильську бомбу. «Заборонена зона» розповіла, як під виглядом міжнародної допомоги Україні у вдосконаленні безпеки чорнобильських об'єктів західні корпорації переслідують свої інтереси і підгодовують вітчизняну корупцію. При цьому сама ядерна безпека Чорнобильської АЕС залишається на колишньому критичному рівні. Двічі в ефірі "5 каналу" і двічі, як пише сайт «Славутичсіті», на телебаченні Славутича був показаний сюжет, де зйомка прихованою камерою зафіксувала факт зустрічі представника німецької компанії RWE Nukem GMBH з керівником Міжнародного чорнобильського центру Євгенієм Гаріним і директором ЧАЕС Ігорем Грамоткіним. Керівництву ЧАЕС був запропонований відкат в п'ятсот тисяч євро в обмін на дозвіл збільшити вартість проекту будівництва комплексу з поводженням з твердими РАВ і пролонгацією термінів реалізації проекту.

Не можна сказати, що резонансу ця подія не викликала. Інгеборга Гаспар, прес-секретар Бюро єврокомісії по боротьбі з корупцією незабаром повідомила: «Інформація про те, що одна з фірм ніби то отримувала хабарі, ретельно перевіряється. Під підозрінням європейська компанія. Отже це внутрішнє розслідування. Можу додати, що порушена справа проти одного чиновника, який працював у складі європейської делегації в Україні». Але чим закінчилося розслідування - собака слід не бере. Говорять, не наша ділянка. Nukem на чорнобильських проектах відчуває себе комфортно. Церемонія передачі об'єктів промислового комплексу по поводженню з твердими радіоактивними відходами від підрядника - німецької фірми RWE Nukem GMBH замовникові - ДБП ЧАЕС відбулася зовсім недавно - 24 квітня.

Раби німі

Про факти єврокорупції в Славутичі і Прип'яті можуть розповісти немало. Авторитетні люди показують фотографію легендарної труби, зварний шов на якій обійшовся в $20 тис. Ще $500 тис. коштувала «робота» європейських фахівців - оклади, консалтинг, інжиніринг, так би мовити. Є і приклади ціною в мільйони. Але піднімати із цього приводу шум ніхто не стане:  не дай Бог, образяться європейці - грошей не дадуть.

Саме ця рабська психологія і перетворює  Україну в очах Заходу в бананову республіку, розв'язує руки окремим єврочиновникам, що відповідають за гранти, проводять тендери. Чи не кожен, хто їздив до Європи за технічною допомогою, може розповісти безліч історій, як Україні диктувалися переможці тендерів (зрозуміло, європейські компанії) і різниця між фактичною і запропонованою вартістю послуг/товарів/робіт (в середньому близько 30%). При цьому по кожній банановій республіці - своє коло переможців. За інформацією джерел з економічної контррозвідки, Україною «займаються» переважно німецькі фірми, за якими найчастіше стоять наші ж емігранти. При цьому вони володіють конфіденційною інформацією про суму грантової допомоги. А в разі перевищення вартості можуть вплинути на збільшення фінансування.

Замкнутий круг: українська корупція вигідна західним корупціонерам - мінімізує ризики просочування інформації про фальсифіковані тендери, недобросовісних контрагентів і завищену вартість контрактів. Це з мовчазної згоди цивілізованого світу наші чиновники з Секретаріату президента не соромлячись розповідають, що зустрічалися з віце-президентом великої американської фірми Westinghouse, і тепер будівництво заводу з фабрикації свіжого ядерного палива в Україні потрібно доручити саме цій і ніякій іншій фірмі. По суті це  прилюдний не завуальований лобізм інтересів приватної зарубіжної компанії, злегка прикритий інжирним листком «аби не Росія». І якщо наших керівних діячів в цій ситуації не хвилює власна репутація,  тоді чому корупція на такому рівні повинна хвилювати чи Європу, чи Штати? Їм це зручно.

Ілона Заєць, trust.ua