Підземна стихія не чекатиме

Весняне сонце розтоплює сніг, і цьому тішаться, здавалось би, всі. Тільки не працівники львівського «Полімінералу». Річ у тім, що саме прісна вода — найбільший ворог калійних шахт. Вона розчиняє їхні стінки, спричиняє карстові провалля. А особливо небезпечними є ці процеси на зупинених підприємствах, серед яких і Державне гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал». Ще у 2004 році було ухвалено урядову програму, якою передбачалося ліквідувати рудник №1 та законсервувати рудник №2 ДГХП «Полімінерал». На це щороку планувалося виділяти близько 25—27 млн. грн. Однак таких коштів підприємство ніколи не отримувало. Найгіршим за обсягами фінансування може стати 2009 рік, хоча якраз нині ситуація на шахті особливо гостра.

Природа не терпить пустот, а особливо підземних — кажуть природознавці. Своєчасно не лік­відовані копальні стають причиною серйозних руйнівних техногенних землетрусів. Одна з таких техногенних катастроф трапилась у Дрогобицькому районі, що на Львівщині, наприкінці січня 2004 року. Особливо прикро, що «земля втікала з-під ніг» не де-небудь, а поблизу знаменитої курортної оздоровниці — Трускавця.

І ось знову в регіоні назріває ще одне джерело руйнівних процесів. Ідеться про зону рудника №2 Стебницького ДГХП «Полімінерал», який уже шість років як припинив свою роботу. Тепер він становить дедалі більшу загрозу для регіону. Видобуток калійної солі припинено, проте саму шахту не законсервовано, не убезпечено від впливу прісних вод. Кошти на це надходять нерегулярно.

Через щорічне недофінансування «Комплексного проекту консервації рудника №2 і рекультивації порушених земель Стеб­ницького ДГХП «Полімінерал», затвердженого Кабінетом міністрів України, карстові процеси наростають на всій площі гірничого відводу рудника. Ще на початку 2008 року науковці попереджали керівництво держави і уряду про реальну загрозу виникнення надзвичайної ситуації з тяжки­ми наслідками — як регіонального, так і міжнародного рівня. Але уряд виділяти кошти не спішив.

Ще більш невтішним є початок 2009 року, коли Стебнику виділили 4 млн. грн. І хоча Кабінет міністрів обіцяє додати ще 2 млн. грн., цього вистачить хіба що на оплату праці колективу, електроенергію та обслуговування шахти. Роботи з консервації шахти знову доведеться відкласти.

Як пояснив виконавчий директор відділення гірничо-хімічної сировини Академії гірничих наук України кандидат геолого-мінералогічних наук Анатолій Гайдін, процес консервації шахти полягає у заповненні вироблених підземних пустот насиченим розчином калійних солей, що гарантуватиме її безпеку. Нині у хвостосховищі колишнього калійного підприємства налічується близько восьми мільйонів тонн солей і три мільйони тонн ропи. Діло за тим, щоб подати цю ропу на збагачувальну фабрику, наситити калійними солями і закачати в шахту. Для цього вже навіть прокладено трубу, але немає насосних станцій, іншого устаткування. А відтак реалізація проекту перебуває на нульовій позначці: держава знову не виділила коштів на його реалізацію.

Утім, це не єдина проблема, яка непокоїть науковців та колектив підприємства. Несподівано під загрозу руйнування потрапили й самі хвостосховища. А винна знову ж таки прісна вода, яка, потрапляючи у величезні ємкості з калійними солями, і тут починає свою руйнівну роботу. Йдеться про повільне розчинення стінок ємкості. Про те, що добром це не закінчиться, переконує 1983 рік, коли після рясних дощів ємкості з калійними солями переповнилися і десятки тисяч тонн «неживої соляної води» ринули в Дністер, знищивши все на своєму шляху аж до чорноморських лиманів. За твердженням екологів, наслідки цієї катастрофи досі даються взнаки. Щось подібне може трапитись і сьогодні. А оскільки приладів, які могли б допомогти побачити, що відбувається на 50—60-метровій глибині, у науковців немає, то про реальний стан стінок вони можуть лише здогадуватися.

Величезного руйнування може завдати й потрапляння прісної води (особливо значне навесні) у шахтні виробітки. У зоні впливу підземних гірничих виробіток і пов’язаних із ними деформацій земної поверхні опиняться житлові будинки, водогін «Гірне—Дрогобич», лінія високовольтної електропередачі, шосейна дорога та залізнична колія «Трускавець—Львів». Їх доведеться терміново переносити, на що знадобиться не менше ніж 200 млн. грн. Без води, світла та транспортного сполучення можуть залишитися жителі Дрогобича і Трускавця.

Зовні територія колишнього калійного рудника нічим не нагадує місце майбутньої техногенної катастрофи. Хіба що з кожним роком збільшуються невеличкі озерця, що виникли на місці карстових провалин. Але вчені попереджають: мине щонайбільше рік-два — і вони включать до сфери свого впливу площу в 14—15 гектарів. При цьому підземна стихія не попереджатиме, коли саме почне реалізовувати свій страхітливий сценарій.

Василь Худицький, Дзеркало тижня № 8 (736) 7 — 13 березня 2009 р.