Біогазом по кризі

Сплеск ентузіазму прем'єр-міністра Юлії Тимошенко в справі організації виробництва і використання біогазу став топ-новиною минулого тижня. На донецькій шахті ім. Засядька мрії прем'єра вже втілюють.

Світова історія налічує понад два тисячоліття промислового виробництва біогазу. Ще стародавні німці вмудрялися отримувати біогаз для приготування їжі в своїх житлах, використовуючи як природного постачальника сировини заболочені місцевості басейну Ельби. При цьому вони “підгодовували” болото шкурами вбитих тварин. Перша задокументована біогазова установка була побудована в індійському Бомбеї ще в 1859 році. Тоді ж прийшли до висновку, що можливості з використання сировини для виробництва біогазу справді безмежні. Перелік тільки органічних відходів, придатних для виробництва біогазу, включає: гній, послід, зернову і меласну після спиртову барду, пивну дробину, буряковий жом, фекальні осідання, відходи рибного і забійного цехів, траву, побутові відходи, а також відходи - молокозаводів, від виробництва біодизелю, соків, крохмалю і патоки, переробки картоплі.

Сьогодні серед промислово розвинених країн провідне місце у виробництві і використанні біогазу за відносними показниками належить Данії: біогаз займає до 18% в її загальному енергобалансі. Більше всього малих біогазових установок знаходиться в Китаї: більше 18 млн. Їх застосування дозволяє замінити 11 млн. тонн умовного палива в енергобалансі Піднебесної. Проте в Україні до недавнього часу ідея промислового застосування біогазу не знаходила серйозної підтримки серед приватних інвесторів, та і в середовищі урядовців особливого ентузіазму не викликала.

Прем'єрська ініціатива

Ситуація може кардинально змінитися після засідання уряду, присвяченого проблемі створення промислових площ з виробництва біогазу в країні. Виступаючи на ньому, прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко зазначила: "Якщо ми використовуємо весь потенціал виробництва в Україні біогазу, зрозуміло, з відновлюваних джерел, тоді ми можемо замінити в нашому енергетичному балансі біогазом до 10 млрд. кубометрів газу. Це повний потенціал України. Безумовно, він сьогодні зовсім не використовується, на всю нашу велику 47-мільйонну країну стоїть одна установка з виробництва біогазу. Це для 21 століття просто неприпустимо".

Крім того, за словами Тимошенко, уряд планує прийняти цільову програму, яка затвердить всі складові організаційного процесу виробництва біогазу в країні. Передбачається, що будуть підготовлені зміни в закони України про оподаткування, які, за словами прем'єра, дадуть стовідсоткову пільгу по податках на тривалий період - від 5 до 10 років - підприємствам, які активно працюватимуть в області заміни природного газу біопаливом.

За даними на 1 лютого 2009 року, в Україні у дії і у стадії введення в дію знаходиться вісім об'єктів агропромислового комплексу з виробництва біогазу. За словами аграрного міністра Юрія Мельника, в 2009-2010 роках планується впровадити виробництво біопалива на десяти спиртних заводах, що дозволить підприємствам скоротити споживання газу на 40%.

На думку головного керівника вітчизняного агропромислового комплексу, в тваринництві України виробництво біогазу можна довести до 2,5 млрд. кубометрів щорічно. В цілому по Україні потенціал виробництва біогазу за рахунок переробки продуктів тваринництва, рослинництва, продуктів підприємств харчової і промислової галузі, твердих побутових відходів може складати щонайменше 21 млрд. кубометрів в рік.

Біогаз з донецьким присмаком

Схоже, біогазові сподівання Юлії Володимирівни в Донбасі найближчим часом втілить одне з наймогутніших вугільних підприємств країни - Орендне підприємство “Шахта ім. Засядька”, яке вже має досвід будівництва когенераційної установки, що працює на метані. Сьогодні, як повідомляється на сайті шахти, вона будує станцію по виробленню біогазу з відходів. Генпроектувальник - київська фірма “Зорг Україна” - вже веде роботи по “прив'язці” проекту, а запуск біогазової установки планується в другому півріччі поточного року.

Нагадаємо, що шахта ім. Засядька вже багато років успішно розвиває власне агровиробництво. У його структурі - підрозділи, що працюють в різних сільських районах Донецької області. Зернове і молочне виробництво, свинарські і птахоферми - все це, як виявилось, засядьковці узялися включити в основу свого нового проекту з виробництва біогазу.

Отримувати біогаз будуть шляхом переробки відходів сільськогосподарського виробництва: гною (свинячої, кінської і крупної рогатої худоби), пташиного посліду і кукурудзяного силосу. Близько 200 тонн сировини в добу - така за проектом добова продуктивність унікальної технології. Призначення створюваного комплексу з переробки органічних відходів - виробництво біогазу, електричної і теплової енергії і біодобрив з гною шляхом безкисневого бродіння. Для запуску комплексу підготують технологічні споруди: резервуари, ферментатори, систему газопроводів, підземну теплотрасу, складські приміщення. Устаткування когенераційної установки - це два модулі австрійської фірми GE Jenbacher. У цих модулях спалюватиметься отриманий біогаз, а вироблятися буде 625 кВт електричної енергії і 686 кВт теплової енергії. Отримана таким альтернативним шляхом електроенергія і тепло підуть на забезпечення роботи свиноферми і інших об'єктів агрокомплексу.

Принцип роботи устаткування такий. Сировина подається за допомогою насосів в ємність біля ферментатора. Із збірки насосами безперервно наповнюється ферментатор. Він газонепроникний, герметичний, його конструкція теплоізоляційна. Усередині реактора системою постійно підтримується необхідна для мікроорганізмів температура, а спеціальний міксер забезпечує повне перемішування вмісту реактора. У реактор гній повинен подаватися декількома порціями по графіку протягом дня. Середній час гідравлічного відстоювання усередині реактора - 20-25 днів. За цей час органіка метаболізується (в процесі бродіння). Газ з реактора поступає в герметичну ємність для зберігання - газгольдер. Там йде вирівнювання тиску і складу газу. З газгольдера газ безперервно подається в когенераційну установку. У її двох модулях виробляється електроенергія і тепло. Всією установкою управляє оператор за допомогою системи контролю і управління. Аналізуючи ефективність подібних установок, експерти вивели таку цифру: одна тонна гною може дати 60-65 кубометрів біогазу. Один кубометр біогазу досить для вироблення 2 квт-год електроенергії.

Вартість проекту не розголошується, але згідно даним прайс-листів компаній, які спеціалізуються на біогазових установках, ця цифра перевищує 1 млн. євро.

Заробити на екології

Вельми відчутні витрати на реалізацію біогазового проекту, можуть бути в якійсь мірі компенсовані екологічною вигодою.

По-перше, за такою технологією вже не буде потреби будувати очисні споруди і купувати резервні дизель-генератори. По-друге, в установці від охолоджування електрогенератора виробляється тепло без додаткового спалювання газу. По-третє, дешевий біогумус збільшує врожайність на 40-50%.

До речі, при нинішніх цінах на газ приклад донецьких гірників при успішній реалізації задуманого може показатися привабливим і для інших промислових гігантів. У того ж Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча масштаб і структура агропромислового комплексу цілком відповідна з агрофірмою шахти ім. Засядька.

Чи стане для українських олігархів золотою жилою виробництво “смердючого” газу (якщо виходити з аромату сировини), покаже найближчий час. Проте не варто скидати з рахунків, що чудове перетворення газового інфанта на біогазову принцесу може стати для Юлії Тимошенко ще і вдалою PR-акцією в президентській кампанії, що почалася.

Олексій ЧОРНИЙ для УКРРУДПРОМу