Стисла історія захисту заказника «Острів Жуків»

ВСТУП

За період 2003-2008 років Київ в повній мірі здобув імідж української столиці земельних скандалів. Найгучнішим земельним скандалом цих років, після спроби розподілити між депутатами Київради 2000 га приміських лісів «Пуща-Водиці», стала справа ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», 1446 гектарів якого віддали під забудову котеджами у 2007 році. І найгучнішою ця справа стала виключно через активну позицію природоохоронної громадськості.

Ця стаття - стисла історія проблеми «Острова Жуків» і боротьби громадськості за його збереження. Ця очевидна на перший погляд проблема має надзвичайно багато площин, тому цим матеріалом ми розкриваємо лише найцікавіші з них.

01.

На південній околиці м. Києва, вздовж правого берега р. Дніпро протягом кількох кілометрів тягнеться смуга заплавних земель верхів’я Канівського водосховища. Тут досі зберігається паводковий режим і природний ландшафт. Багато окремостоячих дубів, що зростають тут, сягають віку 400-500 років. З огляду на біологічні та екологічні характеристики, можна стверджувати, що це найцінніша природна територія в адміністративних межах м. Києва.

Історична назва місцевості – «Конча-Заспа» (тепер більш відома як назва зони елітної котеджної забудови). Ця територія згадується в історичних джерелах з 16 ст. Через виняткову природну цінність, її власників затверджували універсалами гетьманів Б.Хмельницького та П.Дорошенка. З 1893 по 1934 рік тут розташовувався перший на території сучасної України заповідник, який і називався «Конча-Заспою».

На науково-дослідній станції, що існувала в заповіднику з 1893 року, працювали такі відомі вчені, як М. Шарлемань, В.Вернадський. Влітку 1934 року, разом з багатьма іншими радянськими заповідниками, заповідник «Конча-Заспа» ліквідували. Після цього, територію заплави розділили під сінокоси між чотирма колгоспами Києво-Святошинського району Київщини.

02.

Ландшафтний заказник місцевого значення «Острів Жуків» (далі – Заказник) був оголошений рішенням Київської міської ради (далі – Київрада) №147/649 «Про оголошення природних об’єктів пам’ятками природи та заказниками місцевого значення у м. Києві» 2 грудня 1999 року. В підготовці наукового обґрунтування приймали участь заступник директора Канівського природного заповідника з наукової роботи Віталій Грищенко і заступник декана біологічного факультету КНУ ім. Тараса Шевченка Анатолій Подобайло. Клопотання про створення Заказника подавалось Київським еколого-культурним центром.

До складу Заказника увійшов сам острів Жуків і ділянка правобережної заплави р. Дніпро від самого острова до південної межі м. Києва (див. схему).

Розташовуючись вздовж р. Дніпро, Заказник є безпосередньою частиною Дніпровського екологічного коридору - складової частини Всеукраїнської та Всеєвропейської екологічних мереж, що відіграє вагому роль у міграції птахів, кажанів та комах у Європі. Щороку через Дніпровський екологічний коридор здійснюються сезонні міграції великої кількості видів тварин, щодо охорони яких Україна підписала низку міжнародних угод та конвенцій. На території правобережної заплави Дніпра нижче м. Києва та на прилеглих територіях (включно з заказником «Острів Жуків») зустрічається (у тому числі на прольоті) значна кількість видів тварин, що охороняються тими чи іншими охоронними списками, зокрема: 41 вид, занесений до Червоної книги України, 21 вид, занесений до Червоної книги IUCN, 32 види, що охороняються Конвенцією про міжнародну торгівлю видами дикої флори та фауни (CITES), 15 видів зі списків Європейського Червоного Списку, 204 види, включені до Додатків Бернської конвенції, 89 видів птахів, що підлягають особливій охороні на території Європи (SPEC), 99 видів з додатків Боннської конвенції та 47 видів, що охороняються конвенцією про афро-євроазійські мігруючі види птахів (AEWA). Природна цінність заказника «Острів Жуків» зумовлена переважно тим, що він має велику площу, адже лише на великих за площею природних масивах можливе існування більшості видів диких тварин. Найцікавішими представниками «червонокнижної» фауни «Острова Жуків» є кажани вечірниця руда, широковух європейський та нічниця ставкова, кажан двоколірний, вечірниця мала; з хижаків – борсук, горностай, видра річкова; з птахів – орлан-білохвіст. Тут також поширені рослинні угруповання глечиків жовтих, латаття білого та сальвінії плаваючої, які внесені до Зеленої книги України. Саму ж водну папороть сальвінію плаваючу внесено до Червоної книги України.

В 2005 році Національний екологічний центр України (НЕЦУ), на прохання тодішнього міністра охорони довкілля Павла Ігнатенка, готував спеціальну довідку про природну цінність Заказника. Втім, міністр Ігнатенко не встиг довести до завершення свою ініціативу щодо «Острова Жуків» до того, як втратив посаду. Крім того, силами НЕЦУ підготовлено низку наукових тез та публікацій в журналі «Жива Україна», присвячених цінності Заказника. У 2006 р. група науковців Інституту екології НЕЦУ запропонувала включити цю ділянку заплави до списку водно-болотних угідь, що мають міжнародне значення (відповідно до міжнародної Рамсарської конвенції).

03.

На момент створення заказника «Острів Жуків», у розробників наукового обґрунтування не було технічних можливостей обрахувати точну площу створюваного заповідного об’єкту, згідно описаних в науковому обґрунтуванні меж. По цій причині, ні в науковому обґрунтуванні ні у відповідному рішенні Київради площу заказника не вказали. На жаль, по цій же причині, межі Заказника досі не винесені в натуру. Відтак, як і багато інших природно-заповідних об’єктів, «Острів Жуків» відсутній у земельному кадастрі. Втім, межі чітко описані в науковому обґрунтуванні і окреслені на доданій до нього карті. Зараз відомо, що в оригінальних межах площа заказника складає 1630 га.

В 2001 р. біля південної околиці м. Києва (з боку Київської області) почався масовий гідронамив в заплаві Дніпра та будівництво елітного малоповерхового житла. В дуже короткий час вартість земельних ділянок тут стала вищою ніж на південному узбережжі Криму і продовжує стрімко зростати досі. Створюючи Заказник двома роками раніше, київські чиновники не уявляли, як дорого коштуватиме тут земля через кілька років після цього. Надзвичайно велика вартість маєтків на суміжних із Заказником землях «Конча-Заспи» (в межах Київської області) швидко породила бажання закорумпованих державних структур забудувати і «Острів Жуків». Адже Заказник ні чим не відрізняється від решти залишків заплави (лише адміністративною приналежністю до Києва, але це тільки робить його ще більш привабливим для забудови).

І ось, починаючи з 2003 року, почалась робота низки державних структур щодо невизнання існуючих меж і, як наслідок - скорочення площі Заказника. Для урізання «Острова Жуків» знайшли формальну причину – відсутність числової вказівки площі в рішенні Київради №147/649 від 02.12.1999 р.

04.

Початок плутанині поклало Державне управління охорони навколишнього середовища у м. Києві (Далі – Держуправління ОНПС), яке підготувало охоронне зобов’язання не на всю територію заказника, а лише на 630 га. Частина користувачів території взагалі не отримали охоронного зобов’язання. Цю ж, неправильну площу вказали і у Положенні про Заказник, яке Держуправління ОНПС підготувало аж через 4 роки після прийняття рішення про заповідання, в час, коли вже відчувалась тенденція до його дерибану (під словом «дерибан» ми розуміємо надання земельних ділянок, що може мати ознаки корупції). 269 га земель з цих 630 га знаходяться у користуванні Лісопаркового господарства «Конча-Заспа» і складають квартали 30-33 Конча-Заспівського лісництва. При створенні Регіонального ландшафтного парку (РЛП) «Голосіїв» в 1995 році та реорганізації його в Національний природний парк (НПП) «Голосіївський» в 2007 році, до його складу було включено не весь заказник «Острів Жуків», а лише ці 4 лісових квартали. А при виданні Атласу природно-заповідного фонду м. Києва, який готувався Держуправлінням ОНПС у м. Києві (під ред. Миколи Мовчана, що нині очолює департамент біотичних ресурсів Мінприроди України), площу заказника безпідставно зазначили, як 361 га. Крім цього, існують архітектурні розробки ще двох варіантів площі Заказника – 870 і 780 га, що виконані за кошт Голосіївської районної у м. Києві ради. Таким чином, сформувалась думка про існування різних версій площі Заказника, а відповідно думка про невизначеність його меж. Проте, правильною є єдина версія - 1630 га, адже лише вона відповідає опису меж в науковому обґрунтуванні, згідно з яким «Острів Жуків» було створено.

Зумисне спланована плутанина з визначенням остаточної конфігурації Заказника призвела до очікуваних наслідків. Поки остаточні межі і площа Заказника не затверджені, в його межах прийнято низку рішень про надання земельних ділянок. Серед них і рішення №363/420 від 21.12.2006 р. «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «АВ-Медгруп» земельної ділянки для влаштування реабілітаційно-оздоровчого центру, зони відпочинку на о. Жуків у Голосіївському районі м. Києва., На думку столичних ЗМІ, за ТОВ «АВ-Медгруп» стоїть депутат Київради О. Прогнімак, що протягом останнього часу очолював Держуправління ОНПС у м. Києві.

05.

На прохання НЕЦУ, у 2007 році картографічна фірма «Візіком» провела спеціальне уточнення меж Заказника з використанням високоточної космічної зйомки QuickBird, роздільною здатністю 60 см. Фактично, підготовлений у 1999 році опис меж і схема Заказника були перенесені на космічні знімки, після чого стало можливим обрахувати його площу. Як і припускали автори наукового обґрунтування, площа складає 1630 га. Проте, цієї позиції дотримуються майже винятково громадські організації.
Єдина державна установа, яка з самого початку визнає «Острів Жуків» на повній площі - Інститут «Київгенплан», який вніс правильні межі Заказника до Генерального плану розвитку м. Києва до 2020 року. Спеціалісти «Київгенплану» відстоювали Заказник на всіх засіданнях і нарадах, де обговорювались можливі перспективи забудови його земель. Перші такі наради почались в квітні 2004 р., а вже в травні того ж року «Київгенплан» підготував спеціальну довідку про правовий статус та планувальні рішення щодо заказника «Острів Жуків», яка досі використовується громадськістю при відстоюванні Заказника. За надмірну ініціативу і принципову позицію (і в тому числі щодо острова Жуків) у вересні 2007 року звільнено головного спеціаліста Інституту «Київгенплан» Сергія Дюжева.

Відома ще одна ініціатива з боку державних структур, направлена на вирішення питання про площу Заказника. У 2004 році, з подачі Постійної комісії Київради з питань екологічної політики (далі – Постійна комісія), з метою одержання інформації про межі і сучасний стан Заказника, Державному науково-виробничий центр «Природа» Національного космічного агентства України (далі – ДНВЦ «Природа») було замовлено роботу «Дослідження території «Острів Жуків» засобами дистанційного зондування землі, з метою визначення його сучасного стану і меж». Робота (між усім, виконана за бюджетні кошти), підтвердила площу заказника та межі, визначені науковим обґрунтуванням. Крім того, в рамках цієї роботи проведено аналіз стану збереженості території Заказника, складено надзвичайно точний картографічний матеріал, який може служити для охорони його природних комплексів. Натомість після того, як ДНВЦ «Природа» здав до Київради звіт про виконання роботи, її результати не влаштували замовника. Очевидно, очікувалось, що частину території заказника в ДНВЦ «Природа» визнають такою, що втратила природну цінність і з’являться підстави вивести її зі складу Заказника. Але цього не сталось і після цього результати роботи ДНВЦ «Природа» були приховані.

06.

22 серпня 2007 року Київрада прийняла рішення №162/1996 «Про питання створення ландшафтного заказника «Жуків острів», яким його площа була обмежена 196 гектарами. Приймаючи це рішення Київрада двічі грубо порушила передбачену природоохоронним законодавством процедуру. При створенні природно-заповідних об’єктів, для їх оголошення готується спеціальне наукове обґрунтування їх природної цінності, що є підставою заповідання цієї території. Аналогічно, для того, щоб виникли підстави для скасування природно-заповідного статусу території, потрібно підготувати наукове обґрунтування, що ця територія більше не має тієї природної цінності, задля збереження якої створювався об’єкт. Такого обґрунтування наразі немає і бути не може, адже територія о. Жуків з моменту створення на ній Заказника у 1999 р. і до цього часу не змінила свого природного стану і цінності не втратила. Про це додатково свідчить робота, виконана ДНВЦ «Природа». Другим порушенням процедури є те, що ініціатива зміни меж заказника належить особисто київському міському голові Л.Черновецькому. При цьому, орган, що приймає рішення про створення, скасування чи зміну меж територій природно-заповідного фонду, не може бути ініціатором цього. Вже це є достатньою підставою для скасування даного рішення Київради в судовому порядку.

Проект рішення не погоджувався ні Постійною комісією ні Держуправлінням ОНПС. 28.08.2007 р. Постійна комісія оприлюднила свою заяву щодо ситуації навколо Жукового острова і офіційний протест на рішення Київради. Свій протест винесла і Прокуратура м. Києва (16.11.2007 р). Проте обидва протести Київрадою проігноровані. Після прийняття протиправного рішення 22.08.007 р., Постійна комісія і Блок Віталія Кличка підготували кілька проектів рішень Київради, які мали скасувати рішення від 22 серпня. Один з проектів навіть погоджувався «по всіх правилах» в Мінприроди. Як повідомляє керівництво Держслужби заповідної справи України, на погодження надходив проект рішення від блоку Кличка, яким пропонувалось встановити межі заказника на площі 1630 га, з чим Держслужба об’єктивно згодилась. Жоден з проектів рішень, які мали скасувати рішення №162/1996, Київрада навіть не винесла на розгляд сесії.
Як наслідок, Прокуратурою м. Києва 31.01.2008 р. подано Позовну заяву №05/2-7332-08 до Господарського суду м. Києва, з вимогою скасувати рішення Київради №162/1996. Це перший оприлюднений випадок, коли Прокуратура м. Києва подає позов до суду по факту незаконного надання ділянок природних територій та паркових зон у м. Києві. В минулі роки максимальною реакцією Прокуратури м. Києва були протести, які подавались до Київської міської ради, але, зазвичай ігнорувались нею. Перше засідання по цій справі (36/131) відбулось 5 березня 2008 року. 31 березня на правах третьої сторони до справи долучили НЕЦУ.

Проте, на момент подання позовної заяви не було відомо, що 1 жовтня 2007 року Київською міською радою було прийнято низку рішень, згідно з якими, територія, яка 22 серпня перестала бути заказником (1446 га), була роздана 15-м користувачам під житлову забудову. В назвах всіх рішень не фігурує жоден термін, що вказував би на розташування ділянок на острові Жуків або просто в заплаві р. Дніпро. З назв рішень видно лише, що ділянки розташовуються «на 21 км Столичного шосе», «на 16 км Столичного шосе» або «по вул. Лісничій». Всі рішення виносились з голосу, тому ні в кого не було можливості вивчити їх текст. Така можливість з’явилась лише 31.03.2008 р., через півроку після їх прийняття, коли частину прийнятих 1.10.2007 р. рішень опублікували в газеті Київської міської ради «Хрещатик» і в Інтернеті. Припускаємо, що їх опублікували лише через те, що з боку виборчого Блоку Віталія Кличка подано позов до Шевченківського районного в м. Києві суду з вимогою скасувати всі земельні рішення від 1 жовтня (загалом – біля 150 рішень, що переподіляють майже 2000 земель м. Києва). Рішенням цього суду 8 квітня 2008 р. призупинено дію всіх рішень Київради від 1.10.2007 р.
Пізніше, по частині рішень, Прокуратура м. Києва підготувала окремі позови. 27 березня Київський апеляційний господарський суд скасував 2 з 15 рішень Київради якими 1.10.2007 р. було роздерибанено о. Жуків.

!!! На початку цього розділу зазначено, що згідно рішення №162/1996 від 22.08.2007, заказник називається не «Острів Жуків» а «Жуків острів». Це не помилка. В тексті рішення 2007 р. також відсутня вказівка на внесення змін до рішення 1999 року, яким заказник початково створений. Це дає підстави стверджувати , що наразі на одній і тій саме площі просто існують 2 заказники, втім, як бачимо із сказано вище, Київраді це дає інші підстави – підстави роздати територію острова під забудову.

(подальша доля судів розкрита в окремій публікації http://pryroda.in.ua/stepan/sud-vryatuvav-zhukiv/)

07.

Користуючись невизначеністю меж м. Києва (і у т.ч. невизначеністю конфігурації заказника “Острів Жуків”), Козинська селищна рада Обухівського району Київської області, що межує з південною межею Києва, протягом 2002-2004 років надала ділянки під гідронамив і будівництво не лише на заплавних землях в межах сільради а і за рахунок м. Києва. З цього приводу у 2004 році навіть київський міський голова О.Омельченко неодноразово звертався із скаргами до Президента України і Верховної Ради. Ця частина історії захисту Заказника розвитку не знайшла.

На даному ж етапі вже замито і частково забудовано більш як 400 га заповідної заплави в межах м. Києва (тобто в межах заказника “Острів Жуків”, південна межа якого співпадає з південною межею Києва). Попередня оцінка збитків, нанесених державі в ході гідронамиву оцінюється в кількості більше 2 млрд. грн. Інформація про це була оприлюднена групою громадських організацій на прес-конференції в УНІАН 26 січня 2006 р.

Цікавим моментом історії нищення заказника «Острів Жуків» стали наміри спорудження тут гольф-клубу. Ділянка площею 100 га, на якій має розміститись гольф-клуб, надана рішенням Київради №236/1111 ТОВ «Будінвестгруп» у 2003 р. в межах Голосіївського р-ну м. Києва. Але при цьому, гольф-клуб входить до проекту котеджного містечка «Конча-Заспа», погодженого Козинською сільрадою Київської обл. Існує спеціальний висновок держекоекспертизи, виданий Держуправлянням ОНПС у м. Києві, в якому зазначено, що проект «не нищить існуючі зелені насадження і зберігає природний ландшафт». При цьому, проект передбачає підняття рівня території шляхом гідронамиву на 4-6 метрів! З цього варто зробити висновок про узгодженість дій по нищенню Заказника між Київськими та обласними структурами а також Держуправлінням ОНПС у м. Києві.

Час від часу виявляються відомості про спроби самозахоплень території Заказника. Так, в 2007 році з ініціативи НЕЦУ було припинена така спроба, а в 2008 – ще дві (з ініціативи територіального підрозділу МВС).

Наймасштабніші чутки щодо намірів забудови Жукового острова ходили в 2004 році (за даними «України кримінальної») щодо українсько-ізраїльської кампанії «U.P.G.Development» з їх українським представництвом «First Ukrainian Development». Кілька місяців тому офіційні сайти обох корпорацій, на яких були відомості і про «проекти» в «Конча-Заспі» зникли з Інтернету. З непевних джерел також поширювалась інформація про так звану «Програму регіонального розвитку придамбових територій», згідно з якою мала бути замита і забудована вся заплава Дніпра нижче Києва.

08.

Паралельно справі уточнення меж заказника, на замовлення Голосіївської районної у м. Києві ради, кишенькова організація міськадміністрації КО «Центр містобудування та архітектури» з того ж таки 2004 року починає роботу над Детальним планом території Жукова острова (далі – ДПТ). ДПТ – це різновид містобудівної документації, що уточнює генеральний план на окремій ділянці населеного пункту. Розроблений ДПТ передбачає будівництво ряду об’єктів на території Заказника «Острів Жуків» і вже затверджений. Саме в ДПТ вперше з’являється конфігурація меж Заказника площею 196 га, яка згодом була затверджена рішенням Київради 22.08.2007.

В ході розробки, ДПТ мінімум тричі кардинально змінював свій зміст. Найбільш лояльна його версія була виставлена на громадські слухання, які організовувались КП «Голосієвобудінвест». Враховуючи колосальну кількість порушень процедури підготовки та проведення громадських слухань, громадськість легко домоглась визнання їх такими, що не відбулись. Крім того, з боку міськадміністрації була спроба провести спеціальне громадське обговорення для колективу громадських природоохоронних організацій, які найбільше заангажовані в боротьбі за збереження Заказника. Метою цього «мікрообговорення» було умовити громадськість, що відновити Заказник на повній площі не вдасться. Після того, як нами була підготовлена спільна позиція щодо необхідності збереження всієї площі Заказника, результати цього обговорення приховали.

Проте, повернемось до концепції ДПТ на природно-заповідній території як такого. Згідно ст.5 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», особливості природоохоронного режиму заказників визначаються у положеннях про них. Відповідно до п. 3.1 «Положення по ландшафтний заказник місцевого значення «Острів Жуків», на його території забороняються будівництво а також меліоративні та будь-які роботи, що можуть призвести до зміни гідрологічного режиму. Особливо актуально це для об’єктів ПЗФ, розміщених в заплавах річок, для яких гідрологічний режим є основою формування природних комплексів. Ці заборони, відповідно до ст.7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», є загальними для всіх природно-заповідних об’єктів. Аналізуючи містобудівне законодавство, бачимо, що у п.10.4 ДБН 360-92** зазначено: «Размещение зданий, сооружений и коммуникаций не допускается: а) на землях (…) заказников (…)». А згідно ст. 13 Закону України «Про планування і забудову територій» «Детальний план території розробляється згідно з генеральним планом населеного пункту». У зв’язку із цим, робимо висновок, що заказники в розроблювані ДПТ мають вноситися в існуючих межах відповідно до документації на їх створення. Територія в межах заказників не підлягає додатковому містобудівному плануванню, оскільки на їх території заборонене будівництво та будь-яка інша діяльність, що може призвести по пошкодження та знищення природних комплексів. Таким чином, розроблений ДПТ суперечить не лише природоохоронному, а й містобудівному законодавству. Тим більше, ми знаємо, що Генеральному плані м. Києва до 2020 року, заказник «Острів Жуків» зберігається у повному обсязі.

Спеціальне пояснення з цього приводу подане НЕЦУ до Господарського суду м. Києва.

З іншого боку, навіть якби територія заказника «Острів Жуків» і не була заповідною, її однаково не можна було б забудовувати. Територія заплави є землями водного фонду. Крім того, спостерігаючи специфічний ландшафт заплави, бачимо, що вся вона вкрита мережею озер або заток і проток самого Дніпра. Відтак, по берегах всіх них варто враховувати 100-метрову прибережну захисну смугу (ПЗС). Спеціальне дослідження покриття території Заказника «Острів Жуків» мережею ПЗС проводила на замовлення НЕЦУ фірма Візіком. Загальна площа ПЗС в межах Заказника складає 680 га – майже половину його площі.

09.

За час, поки НЕЦУ займається проблемами заказника «Острів Жуків», по різних приводах було підготовлено біля 300 листів до державних органів; в ЗМІ з*явились біля 80 публікацій та біля 20 сюжетів на телебаченні. Активна позиція та компетентність НЕЦУ щодо «Острова Жуків» показово ігнорується міською владою і Держуправлінням ОНПС, проте цілковито визнається природоохоронною прокуратурою м. Києва, Держекоінспекцією та Комітетом ВРУ з питань екологічної політики, що звертаються до НЕЦУ за коментарями та окремими матеріалами. Позовна заява Прокуратури м. Києва до Господарського суду м.Києва щодо Заказника підготовлена на основі звернень НЕЦУ. 22.08.2005 під час організованого НЕЦУ круглого столу в Мінприроди, скликаного з метою узагальнення позиції державних служб щодо Заказника, всі дотичні до нього державні органи і служби підписали протокол, в якому незаконний гідронамив в заплаві р. Дніпро в м. Києві названо злочинним. Вже наступного дня після цього спеціальний рейд державних інспекторів з охорони довкілля зупинив роботу всіх земснарядів, що працювали на той час у верхів’ях Канівського водосховища. 15.03.2007 ВГО «Жива Планета» та НЕЦУ організували в приміщенні КП «Київський будинок природи» (між усім, теж державна структура) виставку живопису та фотографій на захист острова Жуків. На відкритті виставки всі присутні держслужбовці і в першу чергу голова Постійної комісії Київради з питань екологічної політики Анатолій Коваленко, публічно заявили, що дерибан Заказника не законний і підлягає скасуванню, а Заказник має бути відновлений на повній площі – 1630 га.

Та, не зважаючи на обсяг проробленої роботи, доля заказника «Острів Жуків» лишається дуже непевною і тривожною.

ПІДСУМОК.

Враховуючи визначну роль заказника «Острів Жуків» в складі Національної екологічної мережі України, нестабільну ситуацію в земельній політиці м. Києва та правовий режим заказників в цілому, вважаємо, що необхідно надати «Острову Жуків» статусу ландшафтного заказника загальнодержавного значення і включити його до абсолютно заповідної зони НПП «Голосіївський».

На останок, хочеться назвати тих, хто за останні 4 роки системно докладав зусиль для збереження заказника «Острів Жуків»: С. Дюжев («Київгенплан»), К.Борисенко (НЕЦУ), В. Греков («Форум Порятунку Києва»), В. Колінько («Київська ландшафтна ініціатива»), М. Михалко та А. Філенко (Спілка «Порятунок Голосієва»), Р. Байденко та О.Коляденко (Дежземінспекція у м.Києві) та А. Коваленко (Постійна комісія Київради з питань екологічнохї політики). Крім того, на певних етапах, важливу роль відіграли В. Готинян та Т. Кучма (ДНВЦ «Природа»), С. Берзіна («Жива Планета»), Т. Тимочко (Всеукраїнська Екологічна Ліга), В. Бондаренко («Голос Громади Києва»), екс-міністр охорони довкілля П. Ігнатенко та О. Мелень («Екологія. Право. Людина.»).
Копії всіх матеріалів, згаданих у тексті, наявні в архіві НЕЦУ.

Василюк Олексій, опубліковано в “Екологія. Право. Людина”, №8-9, 2008 р.