Чорнобиль збираються перетворити в зону рапсу

У Президента є «фішка» - відродити «зону відчуження». Випросити в нього під цей проект бюджетні гроші - завдання здійсненне. Навіть якщо проект суперечить здоровому глузду.

Останнім часом в Україні після невеликого затишку знову стало модно просувати ідею використання земель Чорнобильської зони для виробництва біопалива. То Президент призиває ізраїльских бізнесменів занятися цим бізнесом, то його вірна «консільєрі» Віра Ульянченко пригрозить засіяти рапсом «зону відчуження». А те й представники профільних асоціацій підтримають цю ідею.

Створюється враження, що в Україні рапс і пшениця не ростуть більше ніде, крім як під реактором. А якщо й ростуть, то не так буйно. В 2006 році із цією ідеєю вже виступав тодішній міністр ПЕК Іван Плачков. Ми тоді докладно описували всі плюси і мінуси вирощування рапсу на забрудненій території. І от, знову пішло-поїхало...

Коротко нагадаємо, що справа навіть не в рівні радіації. Пан Калетник з «Укрбіоенерго» абсолютно правий, говорячи про те, що сьогодні існують технології переробки, що дозволяють знизити ризик забруднення до мінімуму. Питання в іншому: скільки буде коштувати рапс, вирощений у зоні? За 22 року там зруйнували все, що «дихало на ладан» ще наприкінці 80-х. В «зоні» немає людей, готових працювати в сфері АПК, причому немає їх у необхідній кількості й поблизу. Під Чорнобилем немає й не може бути технічної бази. Там немає й ніколи не було значних площ землі – а ті, що були, піддалися значному рівню заболотнення. Тобто треба відновляти меліоративну систему. Все це виллється в «копієчку» величезних розмірів. До того ж, як маркірувати біодизель і як переконати споживача, що він не небезпечний?

Проблем маса. Виникає питання: навіщо? Що, у держави є стратегічні плани з  заселення «зони», і український Левіафан має намір спочатку підготувати економічну інфраструктуру? Жорстоко й нереально. Або, може бути, не в самій зоні, а в прилеглих районах немає вільної землі - всі вже розкуплені прагнучої наживи бізнесом? Нічого подібного.

Автор цих рядків чимало помотався по Поліссі й може із упевненістю сказати, що повністю або частково вимерлих сіл (а, відповідно, і вільної землі) під Овручем, Народичами й, частково, Іванковим вистачає. Можна за копійки орендувати землю, проводити необхідні агророботи й не створювати зайвих проблем.

Але «чомусь» побачити в Поліссі засіяне хоч чимсь поле – рідкість. Логічно припустити, що сіяти щось на піску й болоті з низьким рівнем трудових ресурсів або зовсім економічно недоцільно, або не настільки вигідно, як, наприклад, у Центральній Україні. Тоді чому Чорнобильська зона?

Відповідь на це питання може бути тільки одним. На чорнобильському рапсі й пшениці збираються «підняти» гроші за рахунок бюджету.

У Віктора Ющенко є «фішка» із приводу відродження «зони відчуження». Як громадянина, патріота й просто вразливу особистість його можна зрозуміти. Повністю вимерле сіло з однією хатою й «скіпою» у віконці, побілена церква посередині руїн і заростей - видовище не для слабонервових.

Але от, зважаючи на все, цю «фішку» збираються використовувати, а для компаній, готових працювати в «зоні», збираються створити такий інвестклімат і «підгодівлю» під найвищим патронатом, що рапс дійсно стане вирощувати надвигідно.

Навіщо це, вибачте за патетику, Україні? Складно сказати. Напевно, тут є присутнім елемент найглибшого взаємопроникнення приватних і державних інтересів. Що-що, а брати гроші з бюджету в особисту кишеню в країні навчилися.