Мавпи передали людині сміх у спадщину

Сміх людини з'явився у ході еволюції мавпи і тому, незважаючи на свої відмінності від сміху мавп, не є унікальною особливістю людей, стверджує міжнародна група учених. Дослідження фахівців з Великобританії, Німеччини та США опубліковано у журналі Current Biology.

У своїх експериментах фахівці записали сміх 25 немовлят приматів, серед яких, у тому числі, було три людських дитини. Сміх вчені викликали за допомогою лоскотань. Аналіз записаних звукових доріжок показав ряд відмінностей людського сміху від мавпячого.

Так, під час сміху гортань людей коливається з фіксованим набором частот, за яким ми, зокрема, можемо відрізнити одну людину від іншої тільки по голосу. У мавп, що сміються, за винятком карликових шимпанзе, ці частоти виявляються випадковими і сміх виходить більш хаотичним, пояснюють вчені. Крім того, мавпи здатні сміятися на вдиху, тоді як люди сміються тільки на видиху, додали експерти.

Решта параметрів сміху, за якими вчені порівнювали людей і мавп, у загальних рисах виявилися дуже схожими. Так тривалість звуків і частоти найгучніших викриків виявилися приблизно однаковими.

По завершенні дослідження вчені побудували еволюційне дерево на основі 11 параметрів сміху різних видів мавп. У результаті, їм вдалося розмістити їх у певному порядку: в основі дерева виявилися сиаманги, мавпи із загону гіббонових, трохи ближче до людини виявилися орангутанги, більше всього на людський схожий сміх карликових шимпанзе.

Ця послідовність повторює дійсне еволюційне дерево приматів, побудоване на основі зовнішніх ознак і генетичних даних, а тому вчені підсумували, що людський сміх виник як еволюція мавпячого.

"Як бачимо, серед мавп ці звуки виконують ті ж функції, що й у людській спільноті", - вважає Маріна Давіла Росс з Портсмутського університету у Великобританії.

Раніше японські вчені прийшли до висновку, що мавпа могла еволюціонувати до людини через погану видимість у темряві.