Садочок гумі коло хати…

Дачну ділянку ужгородця Василя Цугорки помітно здалеку — вона різко виділяється на фоні інших доглянутістю й охайністю. Проте головна її особливість — не в цьому. Господар вирощує чи не єдину в Україні плантацію — японьского родича обліпихи, а з кожного зі своїх «рідних» дерев завдяки проведеним експериментам збирає врожай від раннього літа до пізньої осені. Нещодавно, до свого 70-річчя, В.Цугорка поставив у садівництві своєрідний рекорд — зробив на одній яблуньці понад шість десятків щеплень.

Спеціальної освіти Василь Цугорка не має, садівництво — це захоплення, яке з’явилося ще в дитинстві під час роботи з батьками на присадибній ділянці. Після закінчення лісотехнічного технікуму Василь Іванович за розподілом потрапив на Сахалін, де пропрацював аж 36 років. Острів відомий своєю рослинністю нестандартних розмірів, проте навіть тут спеціаліст із Закарпаття зумів виділитися й привернути до себе увагу. У південній, теплішій, частині Сахаліну заморозки іноді починаються в серпні, і в цих непростих для садівництва умовах В.Цугорка примудрився вирощувати абрикоси, вишні, яблука, сливи, помідори й огірки. Двічі сюжети про незвичайну дачу на острові приїздило знімати центральне телебачення СРСР. Після виходу на пенсію Василь Іванович повернувся на Закарпаття і, отримавши біля Ужгорода вісім соток, продовжив займатися садівництвом.

— Вирощував тут не звичні до закарпатського клімату кавуни, — розповідає Василь Іванович. — Вони виростали невеликі — розміром із футбольний м’яч, зате дуже солодкі. Саджав і арахіс, який давав до 20 зернин у стручку. Проте за цими рослинами потрібен ретельний догляд, а мене почало підводити здоров’я, тому вирішив перейти на більш звичні фрукти й овочі.

На дачній ділянці В.Цугорки росте 45 дерев, близько тридцяти кущів, ще й залишається місце для овочів. Майже всі дерева дають плоди різних сортів.

— Це дуже зручно для садівників, які мають невеликі ділянки, — пояснює Василь Іванович. — Навіщо саджати кілька окремих дерев, коли різні плоди можна виростити на одному? Білий налив, наприклад, — ранній сорт яблук, що дає чудовий урожай, але тримається менше місяця. А людині ж фрукти потрібні цілий рік. У мене, наприклад, на одній яблуні росте сім різних сортів — від білого наливу, що починається в червні, і до антонівки, яка дозріває наприкінці вересня. Так само маю чотири сорти груші на одному дереві. Останні, зимові, зриваю аж наприкінці листопада. Ділянку я отримав відносно недавно, тому деревам тут лише по сім років. Проте плодоносять вони гарно — груші виростають вагою до 500 грамів кожна, доводиться підв’язувати гілки, щоб не зламалося дерево.

Дачну ділянку В.Цугорки, зрозуміло, не обділили своєю увагою й любителі поживитися дармівщиною. Для боротьби з двоногими «шкідниками» господар має свій винахід — маскує плоди на деревах вирізаними в лісі дубовими гілками з листям. Стовідсоткової гарантії від злодіїв це не дає, проте більшу частку врожаю все-таки вдається зберегти до спілості. Особливо ретельно В.Цугорка маскує кілька непримітних кущів, посаджених посередині та скраю ділянки.

— Це моя екзотика — гумі, яку ще називають диво-ягодою, — каже Василь Іванович. — Батьківщина гумі — Японія й Північний Китай. Незадовго до мого повернення на Закарпаття насіння гумі мені подарували японці, з котрими доводилося зустрічатися по роботі. Я пересадив кілька саджанців у 40-літрову виварку й відправив у контейнері додому. Чесно кажучи, не дуже сподівався, що вони витримають дорогу, яка тривала понад місяць. Та ягода вижила. Думаю, що в Україні, крім мене, її не вирощує ніхто. А жаль, тому що гумі у свіжому вигляді дуже корисна для людей, котрі мають проблеми зі шлунком, крім того, вона поліпшує кровообіг. За смаком ягода нагадує кизил, проте смачніша — кизилу не з’їси й склянки, а гумі — запросто. Росте кущами висотою до трьох метрів, що зручно для збирання врожаю, «доживає» до 80 років і не боїться зайців. Загалом ягода дуже невибаглива й витривала. Минулого року через хворобу я не зміг її поливати, і хоча літо було засушливим, не загинув жоден кущ. Кілька років тому я надсилав у Міністерство сільського господарства пропозицію зайнятися вирощуванням гумі по всій Україні, але там не захотіли з цим морочитися…

Та предмет найбільшої гордості В.Цугорки — не екзотична ягода, а рідні яблуня й груша, на яких він зробив відповідно 67 і 33 щеплення.

— За правилами щеплення слід проводити поступово — спочатку одне, через рік-два — ще кілька, — каже Василь Іванович. — Але в мене вік такий, що життя хилиться до заходу, тому розтягувати роботу на роки не можу собі дозволити. Поставити рекорд зі щеплень я задумав давно, а тут і привід хороший трапився — моє 70-річчя. Груша вже плодоносить — дає дуже смачні плоди чотирьох сортів. Яблунька ж поки ні, я прищепив її лише навесні минулого року. Проте всі щеплення на диво прийнялися, тому очікую врожай, як мінімум, дев’яти сортів. Багато років збираю літературу з садівництва, маю справжню бібліотеку, проте ніде не чув про таку велику кількість щеплень на одному дереві. Думаю, що моє досягнення достойне, як мінімум, Книги рекордів України (сміється). Утім, насправді я не марнославний, головне — не визнання чи почесті, а задоволення, яке маю, споглядаючи сад, вирощений власними руками.