Таку думку висловив директор Національного антарктичного наукового центру Євген Дикий на брифінгу в Укрінформі на тему: «Національні виклики стану та потенціалу управління морським середовищем у контексті глобальної та європейської морської політики». 

«Якщо говорити про проблему твердого морського сміття й речовин, які погано розкладаються у морському середовищі, то в цьому сенсі Антарктика використовується як певною мірою еталонний регіон, в якому майже немає локальних джерел забруднення. Тобто, якщо знаходять якийсь забруднювач аж в Антарктиді, то з ймовірністю 99% його принесло туди течіями за тисячі кілометрів, і є всі підстави вважати дану речовину дуже стійкою і схильною до глобального поширення і такою, яка вимагає рішень не на рівні окремих країн, а міжнародних угод і заборон», - зазначив Дикий.

При цьому він зазначив, що, як правило, пластик на шляху до Антарктики встигає розкластися на мікрофракції, стає невидимим для морських тварин, потрапляючи в їхню їжу, чим стає ще не небезпечнішим.

«В Антарктиді вбивають не так цілі пляшки, як остання фракція їхнього подрібнення, тобто мікропластик. І ми абсолютно синхронно і в Чорному морі, і в Південному океані намагаємося вивчити, скільки є цього мікропластика та яке його походження», - зазначив Дикий.

Другим небезпечним забруднювачем світового океану, за його словами, є стійкі продукти розкладу речовин, які використовуються в сільському господарстві, фармакології та парфумерії. І це глобальне забруднення виявляють як у Чорному морі, так і в Антарктиці та Арктиці.

«Стійкі органічні забруднювачі – це, по-перше, гербіциди й пестициди, по-друге - це продукти розкладу фармакологічних речовин, по-третє – це продукти розкладу речовин, які використовуються в парфумерії. Тобто – сільське господарство, фармакологія і парфумерія – ось три джерела стійких органічних забруднювачів. Це хімічні речовини, які розчиняються, але не розкладаються і накопичуються харчовим ланцюжком у тканинах тварин», - наголосив експерт.

Він зазначив, що донедавна стандартом забруднення світового океану вважалися продукти нафтопереробки та важкі метали. А стійкі органічні забруднювачі почали серйозно досліджувати лише останніми роками з розвитком аналітичної хімії й дослідженнями акумуляції цих речовин у тканинах тварин.

Захід було організовано Міжнародною Чорноморською екологічною мережею й спрямовано на розвиток використання сучасних інструментів екологічного управління морським середовищем серед зацікавлених сторін та широкого загалу шляхом інформування найбільш зацікавлених стейкхолдерів, профільних агенцій, представників громадянського суспільства, бізнесу та вищих навчальних закладів.