Як діяти, якщо помітили самотнє дитинча дикої тварини

Починаючи з середини весни і протягом літа люди можуть натрапити на дитинчат диких звірів чи птахів. Це пов’язано з завершенням періоду активного весняного розмноження і появою потомства.

Під час такої зустрічі у людини може виникнути враження, що тварину покинули батьки і їй потрібно допомогти. Однак, дуже часто це враження  — хибне. І у спробі врятувати дитинча, йому, навпаки, можна ще більше зашкодити.

Зокрема, не слід зачіпати малят:

• Якщо у лісі ви побачили самотнє ведмежа, уважно озирніться і негайно рухайтесь якнайдалі, тому що матір точно десь неподалік та обов’язково прийде захищати своє дитя.
• Якщо побачили маленького вовка, зайця, лисицю, рись, дитинча оленя чи косулю — не торкайтесь і залиште їх самих. Їхня матір так само поруч, але боїться вийти. Коли біля малечі сарни опиняється людина, самки звісно тікають. А маля сидить до останнього, намагаючись замаскуватися. Тому, також забираючи молодь копитних, практично відбувається відлучення маляти від матері.

Зайченят підгодовують усі самки, які пробігають повз зайченя. Тому самотнє з першого погляду маля — зовсім не самотнє. Таке пристосування колективного вигодовування будь-якого (не свого) маляти, оскільки ймовірність загибелі самки зайця досить велика. Тому зайченят годують самки колективно.

• Те саме стосується майже всіх птахів. Наприкінці весни й на початку літа батьки вчать малечу літати, і серед пташенят бувають такі, яким вже час вилетіти з гнізда  — тож вони ще на землі, але вчаться літати. Їх називають пурхунці (зльотки) і їх брати до рук не можна. Батьки до них повертаються і підгодовують — краще відійдіть подалі й спостерігайте здалека. А от сови навмисне залишають пташенят на землі, торкатися чи забирати їх теж не треба.
• Лише діти ластівок й серпокрильців, знайдені на землі, потребують допомоги. Їх треба обережно підняти, легенько підкинути з рук й дати можливість злетіти.

За сезон до зоопарків десятками приносять тварин, що насправді не потребують допомоги.

“Завдання зоопарків полягає у розмноженні рідкісних видів, а не накопиченні дитинчат та пташенят, які могли б чудово вирости в природних умовах самі. Тож, перед тим, як прийняти рішення та кудись нести, краще спочатку зателефонувати і спитати поради та дозволу”,  —  пояснює Марина Шквиря, зоолог-консультант притулку “Біла Скеля” благодійного фонду Save Wild.

За словами Володимира Бучка з Центру реабілітації та реінтродукції диких тварин Галицького НПП, найчастіше з травня по червень люди приносять молодь — зайців, косуль, лисиць, сов, боривітрів та лелек. 

Найгірше, у такій ситуації те, що повернути в природу тварин, що вже якийсь час провели з людьми, важко, а інколи — неможливо.

Вирощені в неволі змалку тварини (ссавці або птахи) у більшості звикають до людини. Як наслідок такі дикі тварини не бояться людей і свійських тварин і це найчастіше призводить до їхньої загибелі. Приручені дикі тварини виходять до чужих собак (котів), які інстинктивно нападають на таких тварин.

“Своєю необдуманою поведінкою люди прирікають дитинчат диких тварин на довічні страждання в неволі (реабілітаційні центри, притулки, зоопарки). Самі цього не знаючи, люди роблять їх сиротами, забираючи від пильного ока звірів-батьків, які ховаються десь поруч. У 99% випадків це здорові дитинчата. Для декого це може виглядати як порятунок, а для диких тварин - довічне ув'язнення та в кінцевому підсумку смерть у неволі. Важливо бути проникливим та уважним, щоб не завдати непоправної шкоди диким тваринам та прирікати їх на страждання”, — пояснює Богдан Вихор, керівник напряму Рідкісні види WWF-Україна.

Модолих тварин забирати з дикої природи неприпустимо. Утім, бувають випадки, коли дійсно без людського втручання дитинча може не вижити. Ось кілька ключових ознак того, що маля потребує допомоги:

• Тварина поранена, видно кров чи ознаки пошкодження

У такому разі їй необхідно надати професійну допомогу, звертаючись до реабілітаційних центрів, зоологічних парків, найближчих до вашого місцезнаходження, до приватних притулків та ветеринарних клінік. Тут ви знайдете перелік місць, куди можна звернутися за порадою. Пам'ятайте, що без попередньої згоди тварин зазвичай не приймають.

• Тварина перебуває у небезпечному для неї місці. Наприклад, ви помітили пташеня на майданчику для вигулу собак чи лисеня, що сидить на швидкісній трасі.

У таких випадках, звичайно, тварину варто пересадити у безпечніше місце. Для цього обережно візьміть її, але намагайтеся найменше доторкатися до неї голими руками. Це небезпечно для обох. Пташеня можна підсадити на невисоку гілку.

Якщо ви контактували з лисеням, вовченям, єнотоподібним собакою, кажаном, їжаком тощо і були подряпані чи вас вкусили  — існує ризик підчепити інфекцію. Тому тварина має пройти карантин, а вам слід звернутися до сімейного лікаря або до травмпункту за консультацією, аби переконатися, що ви у безпеці.