ОГЛЯД ПРЕСИ 31.08.07

Газета24 31.08.07 №124 

Акцію «Збережено подвір'я нашого будинку чистин» проведуть діти з будинку об'єднання співвласників на вул. Мазепи 28 вересня.  

Коли хтось не буде дотримуватись порядку, діти будуть звертати увагу як дорослим, так і своїм ровесникам. Дорослих теж запрошено долучитися до акції. 
 
 
 Львівська газета 31.08-02.09.07 №153(223) 

Вода і німці 

Німецькі екологи стурбовані якістю очисних споруд Львова. Вони готові вкладати гроші в їх модернізацію, оскільки через українські стоки різко знижується ефект екологічних ініціатив, які реалізує ЄС. Проте наразі обмежаться постійним моніторингом.

У Ратуші завершилася конференція на тему: "Німецько-українське співробітництво у сфері природоохоронних технологій та охорони водних ресурсів". Про залучення грандів говорити рано, але чиновники міськради вимальовують райдужні перспективи.

Державний секретар німецького федерального міністерства охорони навколишнього середовища Міха-ель Мюллер зазначив, що нині в Німеччині постала загроза нестачі водних ресурсів.

- Екологічна модернізація стала для Євросоюзу центральною темою. Оскільки Україна є близьким сусідом, а в майбутньому може стати членом ЄС, потрібно налагоджувати співпрацю в цьому напрямі.

Власне, основною метою конференції була розробка взаємних пропозицій щодо вирішення екологічних проблем в Україні, зокрема в галузі менеджменту води та стічних вод, а також поглиблення контактів між німецькими й українськими чиновниками від екології. Крім того, німецькі фахівці підрахували обсяги необхідного інвестування в комунальну інфраструктуру Львова. Сума становить 6 млрд. євро (вода, опалення, утилізація сміття). Лише для впровадження системи осушення та дегазації органічного осаду, який залишається після очищення води, й подальшої переробки отриманого метану на електроенергію потрібно близько 13 мільйонів гривень.

За словами Василя Левчишина, керівника групи супроводу екологічних програм КП "Адміністративно-технічне управління" ЛМР, попередньо за кошти гранту, який надав шведський уряд, у Львові встановили фільтри для очищення води від осаду, однак тепер системи очищення води вже застаріли й потребують негайного оновлення та реконструкції. Зазначимо, співпраця німецької й української сторін у галузі водопостачання та водовідведення, а також очищення вод, не обмежується Львовом, а стосується всієї області

- Німецька сторона пропонує нам налагодити систему моніторингу виливу стоків у р. Дністер, щоб виявити найбільш кризові точки й на основі цього розробляти проект зміни системи управління очисними спорудами, - зазначив Богдан Матолич, начальник управління екології та природних ресурсів Львівської ОДА.

Олег Синютка, перший заступник міського голови, впевнений, що ефективний і фаховий менеджмент підприємств, а також адекватний політичний супровід із боку органів влади є суттєвими факторами стійкого поліпшення господарства стічних вод та охорони поверхневих вод.

- Львів має стати для України моделлю екологічного розвиту. Я переконаний, що такі кроки наближатимуть нас до членства в Євросоюзі. Нині цілком реально отримати технічну допомогу, щоб довести до логічного завершення справу, яку робили за кошти кредиту Світового банку та шведського гранту.

Конференція завершилася переговорами щодо можливої співпраці та залучення грандів Німецького федерального фонду навколишнього середовища для реалізації проектів, які вирішуватимуть основні екологічні питання міста. Як розповів "Газеті" Микола Одуха, заступник міського голови з питань містобудування та інфраструктури, ще рано говорити про конкретні проекти, однак це дуже перспективний напрям роботи.

- Німецька сторона запропонувала різні варіанти співпраці в галузі екології, — каже він. - На першому місці в них, звичайно, навчальні програми, однак передбачено і грантові. Завчасно говорити про кошти, проте ми вже окреслили основні проблеми міста, які запропонуємо на проекти під гранти. Зокрема, це завершення робіт щодо очисних споруд, сміттєзвалища та покращання якості води у Львові.

Ірина Залецька

 
 Наша Батьківщина 30.08.07 №32(99) 

Життя після трагедії 

Мешканці Ожидова п'ють з криниць воду, збирають урожай, у лісі - гриби, роблять на зиму закрутки і... скаржаться на здоров'я.

Минуло більше місяця після фосфорної аварії. Як живуть нині мешканці постраждалих сіл? Чи оговталися від шоку? Чим допомагає їм держава? Про це ми вирішили довідатися, вирушивши в Ожидів - одне з одинадцяти населених пунктів, що постраждали від фосфорної катастрофи.

«ЩО БУДЕ З НАМИ? НЕ ЗНАЄМО»

Ожидів зустрів нас тишею. Від млосної спеки ховаються під кущами стиглого винограду літні люди. Діляться між собою «секретами» фосфорної аварії, про які начебто замовчують високо-посадовці. «Чулись-те, чули? Польські експерти написали, що ніц в нас страшного нема?», «А мені переповідали, буцімто не хочуть нам правди казати, аби не лякати...», - раз-у-раз наші вуха вловлюють уривки фраз з уст ожидівчан, що мирно зібралися на дерев'яних лавочках перед своїми оселями. Кілька пар допитливих дитячих очей визирають з-під гілок, що гнуться додолу від налитих сонцем яблук. Діти рвуть фрукти і ховають за пазухи.

Любу Калач ми зустріли біля хвіртки своєї оселі. Жінка на дев'ятому місяці вагітності. Каже: в хаті душно. Тож вийшла на подвір'я, аби подихати... свіжим повітрям.                                        

- А я хіба знаю, яке воно, те повітря? - спирається пані Люба рукою на ворота. - Дві перші доби після загоряння фосфору сиділа у закритій хаті. Потім на кілька днів втекла до хресного батька у Жовківський район. Та скільки можна бути у приймах?! Повернулася додому. Що кажете - чим харчувалася? їла все, що було вдома. Пам'ятаю: моя донечка Соломійка плаче: «Мамо, хочу гречаної каші на молоці». Спробуй, поясни трирічній дитині, що молоко - з фосфором. То я кашу на молоці варила собі і доньці. Соломія на городі сунички збирала. Може, з часом все це відіб'ється на нашому здоров'ї. А що - хіба мали їхати за 60 кілометрів до Львова за молоком і ягодами? Господині Ожидова помили огірки водою з питтєвою содою і зробили закрутки на зиму, то всі банки «постріляли». Високе начальство нам казало: «Нічого страшного! Городину можна їсти, молоко пити». А водночас роздавали ентеросгель, щоб виводили токсини з організму. Хто ж після того повірить, що загрози здоров'ю нема?!

Допоки ми розмовляємо з пані Любою, на вулиці починають збиратися мешканці Ожидова. Переважно - жінки. Побачивши незнайому гостю, вони хутко збираються докупи. «Минув місяць, - кажуть жінки. - Думали: про село забули. А в нас стільки проблем!». Люди радіють, що їх навідують. Вони прагнуть виговоритися й хочуть вірити, що їх почують...

-  А йдіть-но, подивитеся, як гарно вродили помідори, - запрошує на город 68-річна Стефанія Калач. - Зацвіли кущі ще до аварії. Йой, скільки ж то я слоїків з городиною закрутила на зиму! Огірки вродили нівроку. Молоко, сир, сметану їмо. Що буде з нами потім - не знаємо. А хіба маємо вибір?

А КУРИ ЗДОХЛИ?!

Люди розповідають: коні у полі не хотіли пастися. А фермер зі сусіднього села Лісового, яке найбільше постраждало від аварії, приніс з поля пшеницю і нагодував курей. Птиця здохла. Фахівці запевняють: це від нітратів, які начебто були в пшениці. Селяни не вірять. Бо раніше такого не було. «Скільки ж то нітратів у тій пшениці, щоб кури здохли? Це - від фосфору», - знають своє люди. А ще селяни переповідають: у перші дні аварії ситуацією скористалися махінатори, їздили забрудненими селами і пропонували господарям за безцінь здавати птицю та корів на м'ясо. Деякі селяни на це купилися. Не знали, що буде з худобою, і здавали її на м'ясо за жалюгідну плату. Та коли високопосадовці людей заспокоїли, мовляв, продукти не отруйні і вживати можна, селяни одумалися.

-  Подейкують, що львівський Привокзальний ринок від першого дня аварії був заповнений молоком, м'ясом, городиною з аварійної зони. Буцімто мешканці забруднених територій «своє» споживати боялися, то везли до Львова на базар, - провокую я селян на відвертість.

- Та це брехня! - голосять жінки в один голос.

-  Ожидівський маслозавод молоко від селян приймає, - каже Петро Калач. - Щодня три літри коров'ячого молока здаю.

- А наша родина з Івано-Франківщини, - заперечує сусідові Ірина Топорівська, - боїться в Ожидів приїжджати і продукти звідти брати. У Львові - інакше. Я там працюю і щодня на обід привожу співробітникам з дому помідори. Люди їдять, ще й вихваляють: «Які смачні помідори!». Навіть не питають - звідки городина. Фермери пшеницю, ячмінь на полях зібрали. Живемо, як всі! Богу дякувати, бютівці допомогли...

Голова Буської районної організації партії «ВО «Батьківщина» Ростислав Сліпець повідомив, що в перші дні трагедії бютівці розвезли 270 тонн мінеральної і звичайної питної води та активоване вугілля в 11 населених пунктів, уражених фосфором. Видали на 40 тисяч гривень медикаментів. Допомогу надали Рівненський і Львівський обласні виборчі штаби Блоку Юлії Тимошенко та депутат Буської райради п'ятого скликання від БЮТ Микола Ковзель.

Коли наслідки аварії було ліквідовано, голова депутатської фракції БЮТ у районній раді Михайло Гаєвський ініціював створення комісії, яка відстежила хід ліквідаційних робіт на місці аварії до скликання чергової сесії райради. За висновками комісії, станом на 1 серпня цього року доручення Президента України про повну рекультивацію забрудненої ділянки не виконано. За наполяганням голови Буської райради Володимира Замроза, львівська ОДА звернулася з листом до Ради Європи щодо проведення незалежної експертизи. Зголосилася лабораторія Підкарпатського воєводського інспекторату охорони навколишнього середовища у Жешуві (Польща). Польські фахівці, зокрема, провели інтеркалібраційні (порівняльні) дослідження відібраних проб за участю лабораторій Державної екологічної інспекції, Львівського обласного виробничого управління водного господарства та Львівського обласного державного проектно-технологічного центру охорони родючості ґрунтів і якості продукції «Облдержродючість». Загалом відібрано п'ять проб ґрунту і п'ять проб води. Ґрунти і воду з кожної проби було поділено між сертифікованими лабораторіями, які брали участь у дослідженні.

Зроблено експрес-визначення основних показників у відібраних пробах води. Електропровідність, що опосередковано характеризує вміст розчинених хімічних елементів, реакція рН та вміст розчиненого кисню у стічній воді та відстійнику вказують на наявність залишків піноутворювачів, якими гасили пожежу, в меліоративному каналі, у водах обох річок - в межах норми (згідно з нормами Європейського Союзу, ці показники містяться в категорії добра і дуже добра). Від таких інформацій селяни лише знизують плечима: «їхніми вустами добре мед пити. Чомужтоді...»

«ЛЮДИ СЛАБУЮТЬ!»

Михайло Кобар тридцять літ живе у Росії. Як-тільки почув про трагедію, приїхав до Ожидова. Адже тут живе його 78-річна матір Анна Дмитрівна.

-  Ні я, ні мама, Богу дякувати, не хворіємо, -  пан Михайло з сусідами обгороджує материн двір. - Та чув, що люди в селі слабують.

Невдовзі після аварії селянам робили флюорографію. Ні в кого змін у легенях не виявили. Однак чимало людей скаржаться на те, що майже місяць страждають на біль у печінці, підшлунковій залозі, проноси, сухий кашель, печію у горлі. Сухий кашель особливо вражає дітей. А молоду жінку Любу Заяць на два тижні навіть поклали до лікарні, їхала з роботи, відчула слабість. Лікарі сказали: хвора печінка. Тепер жінка скаржиться на біль у нирках, кашель, нудоту.

- Але ж до аварії Люба не хворіла, - каже її родичка Марія Заяць.

- А во, як в мене рука спухла, - розв'язує бинт на руці Надія Герасимів. - Щось вкусило в руку. Після аварії вона розпухла, дуже пекла, зробилася виразка. Лікарі кажуть: псоріаз. Я на 200 гривень ліків накупила. Чи мені хтось гроші поверне?

Це тільки зовні здається, що селяни спокійні. Насправді вони обурюються. Не вірять, що їм кажуть правду про фосфорну небезпеку. Кожне найменше відхилення у здоров'ї пов'язують з аварією. Щоправда, жоден мешканець не покинув Ожидова назавжди. Діти і дорослі потихеньку повертаються до своїх осель.

-  Куди ж нам виїжджати? - притуляє долоні до обличчя 69-річна Романія Басараба. - Моя 8-річна онука Орися лише тиждень гостювала у Львові. То як приїхала додому, вірите чи ні, квіти під хатою цілувала. «Бабо, як добре, що я вдома!»

- тішилася мала.

Однак селяни з побоюванням зізнаються: «П'ємо з криниць воду, в лісі збираємо гриби, з городів, садів їмо овочі та фрукти, робимо на зиму закрутки. І бульбу будемо копати. Повмираємо - то повмираємо. А що маємо їсти? Грошових компенсацій нам все одно не бачити».

ЯК НЕ ФОСФОР, ТО РАДІОАКТИВНІСТЬ

Фосфорна аварія - не єдина проблема, яку обговорюють ожидівчани. Бідкаються люди, що маслозавод, який вони збудували власними зусиллями, після 19 жовтня цього року закриють через те, що підприємство не має очисних споруд. «Але ж там позмінне працюють наші жінки, - скаржаться ожидівчани. - Тож мають час і гроші заробити, і дітей доглянути. Де ж тепер копійку заробити?"

- Коли з-під села нарешті вивезуть контейнери з радіоактивними відходами?! - емоційно запитує Ірина Топорівська. - Вони там роками стоять. Вже ніхто не пам'ятає, звідки контейнери взялися. Сто разів обіцяли забрати небезпечні відходи - а віз і нині там...

-  А оце нині надійшли списки вагітних, яких повезуть на оздоровлення, - присідає на лавку Люба Калач, з якої почалося наше знайомство із селом. - Куди ж мені їхати, якщо у вересні маю народжувати? Я навіть до райцентру на обстеження не доберуся. Чому держава не передбачила грошової компенсації вагітним, які не можуть поїхати на курорт?

Зіткнулися родини Ожидова зі ще однією проблемою. Донедавна дошкільнят не відпускали на оздоровлення з бабусями. Чому? Казали: супроводжувати дитя має тільки мама або батько. Однак, скажімо, батька Соломійки Калач пана Богдана не відпускали з роботи, бо працює на залізничній колії монтером, мати - чекає немовля. Жінки телефонували аж у Міністерство охорони здоров'я України. Лише через місяць супроводжувати маленьких дітей на курорт дозволили родичам.

-  Чому, скажіть, люди з дітьми мають добиратися до Львова власним коштом? - дивується пані Люба. - Безкоштовно везуть потягом лише зі Львова. Невже не можна було дітлахів завезти до обласного центру автобусом?

- Ожидівчани не обурюються. Вони зневірені,

-  розказує нам отець Василь Нецькар, настоятель ожидівської Святовоздвиженської церкви.

- Розумієте, ніхто з владних мужів перед ними не вибачився. Високе начальство приїхало - і поїхало. А людям тут жити. Вони чекали від посадовців доброго слова. Цього не сталося. Нас запевняли, що продукти чисті. Проте ожидівського молока донедавна на приймальних пунктах не приймали. Люди цистернами возили молоко на молокозавод аж у Тернопільську область.

Я приходив у порожню церкву і молився за тих, хто гасив вогонь. Казав селянам: «Хто в сумний час веселиться, у веселу годину буде плакати. У піст ви крутили дискотеки, невдовзі домівки спорожніли - господарі виїхали. У неділю з випивкою ви йшли на річки, озера - тепер маєте воду. В барах пили коктейлі з піною - маєте піну». Можливо, це Господь Бог попереджає нас за гріхи наші...

Сільський голова Олександра Шах, яку ми застали у сільській раді, вважає: щоб компенсувати людям гроші за незібраний врожай, треба довести, що продукти забруднені і вживати їх не можна. Однак зоною лиха жодне село не визнано. То про які грошові виплати може йтися?

- Безперечно, за компенсацією селяни можуть звернутися до суду, - мовить Олександра Юріївна. - Але для цього їм треба пред'явити, скажімо, касові чеки з автозаправок (якщо під час аварії люди виїжджали власним авто), чеки на купівлю продуктів харчування, медичні довідки про те, що їхні хвороби пов'язані з фосфорним отруєнням. Однак я не знаю жодного селянина, який би мав на руках довідки для пред'явлення в суді. З одного боку, це говорить про те, що люди не знають законів і не відають, що робити в подібних ситуаціях. З другого - селяни кажуть, що звертатися до суду марна справа. Бо не вірять, що держава їх захистить. Судова тяганина тривала і, на жаль, не завжди закінчується на користь простої людини.

Валентна ШУРИН