Чому «розумне» рибальство не вбереже тріску затоки Мен від колапсу

Зміни клімату ще не вплинули на наше рибне меню, однак вже вилучили з раціону більшості американців тріску із затоки Мен. Аналіз реакції тріски на потепління вод вказує на те, що рибальство терпить невдачі, незважаючи на суворі квоти, оскільки зміни клімату прогрівають затоку швидше, ніж решту океану.

«Ми підозрюємо, що можуть бути й інші види, на північному сході [США] та в інших місцях, на які аналогічним чином впливає потепління вод», - говорить провідний автор дослідження Ендрю Першинг, головний науковий співробітник Науково-дослідного інституту затоки Мен.

Ареал атлантичної тріски проходить від північно-східного узбережжя Сполучених Штатів, повз північ Канади, через Північну Атлантику і аж до Баренцового моря на півночі Росії. Північно-західна популяція, ареал якої прилягає до США та Канади, була виснажена внаслідок надмірного вилову в 1990-х роках. В результаті були встановлені серйозні обмеження у вигляді квот на комерційний промисел, а спортивне рибальство повністю заборонили.

Запроваджені заходи спрацювали у водах Ньюфаундленду, проте у затоці Мен, яка знаходиться ближче до південної границі ареалу тріски, чисельність риби продовжує знижуватись.

Смертельна спека

В міру того, як надлишкові парникові гази в атмосфері нагрівають земну кулю, в усьому світі піднімається температура в океанах. Потепління в затоці Мен, однак, відбувається набагато швидше, і Першинг з колегами запідозрили, що це впливає на тріску.

В період між 2004 і 2013 роками затока Мен нагрівалась в середньому на 0,2°С на рік - на 99,9% швидше, ніж решта океану. Це потепління відбувається через зміщення на північ течії Гольфстрім, спричинене зміною вітрів, внаслідок чого «частина її теплих вод прокладає собі шлях через прибережну зону, зокрема через затоку Мен», - пояснює співавтор дослідження Майкл Александер з Національного управління океанічних і атмосферних досліджень.

На Гольфстрім також може впливати потепління в Арктиці, говорить Александер. Танення морського льоду вивільняє холодну прісну воду в Північну Атлантику. Ця холодна вода, ймовірно, сповільнює величезну океанічну течію під назвою Атлантична термохалінна циркуляція, що також може відігравати роль у зміщенні Гольфстріму на північ.

Коли вчені досліджували, як ці теплі води впливають на тріску, вони помітили зменшення кількості личинок і мальків, які доживають до зрілості. Серед дорослої риби смертність також зросла. Ось чому рибальські квоти не працюють. Вони спираються на те, скільки риби різного віку виживає з року в рік, але такий підхід невірний.

Наразі управління промислом тріски в затоці Мен не враховує температуру при визначенні квот на вилов риби, але Першинг наголошує, що вона «має бути у пріоритеті». Зараз квоти встановлені на досить низькому рівні, тому популяція риби з часом мала б відновитись, говорить він. Проте зважаючи на ріст температур, будь-які оцінки того, як швидко відновиться промисел тріски і в яких об'ємах, нереалістичні, повідомляють дослідники.

Однак любителям тріски поки що не варто турбуватись. Багато популяцій почуває себе значно краще: тріска активно імпортується з таких місць як Ісландія та Норвегія, до того ж, крім атлантичної, існує також тихоокеанська тріска.

Втім, тріска із затоки Мен може бути лише початком. «Ми спостерігаємо значні зміни в цій екосистемі, - говорить Першинг, - і повинні розрахувати короткострокові та довгострокові наслідки для цікавих нам видів».

Екологія життя