ГМО просимо до України

Пшениця з плавниками

Багаточисельні постанови Кабмінів про обов'язкове маркування харчових продуктів, якщо вміст генетично модифікованих організмів (ГМО) в них перевищує 0,9 % (встановлений світовий стандарт випадкового внесення трансгенів в продукт) начебто якоюсь своєю модифікацією набрали чинності. Деякі види продуктів вже обзавелися симпатичним маркуванням «Без ГМО», хоча сама можливість наявності ГМО, наприклад, в майонезі, ставить в безвихідь навіть визнаних експертів.

Набагато цікавіше, звичайно, наявність генно-модифікованих компонентів в м'ясних виробах. Одна з двох сертифікованих лабораторій, що є на сьогодні, які мають можливість проводити подібні аналізи, лабораторія «Укрметтестстандарту», періодично проводячи дослідження, показує, що з 42 найменувань ковбас, сосисок, пельменів, рибних напівфабрикатів і інших виробів 18 показали вміст ГМО на рівні 40-50%.

Сьогодні про трансгени не знає, напевно, лише ледачий і байдужий. Для тих же, хто забув суть питання, нагадаємо: ГМО - це організми, в геном яких додані елементи ДНК інших істот. Наприклад, ген риби полярних морів поміщається в геном пшениці для підвищення морозостійкості рослини.

Років вісім-дев'ять тому, коли екологи почали бити тривогу у зв'язку з проникненням генетично модифікованих організмів до України, рівень громадської обізнаності  про подібне «диво прогресу» зводився лише до «картоплі, яку не їсть колорадський жук», та розповідей типу анекдотичного «кавуна з кісточками, що розбігаються». Американські пристрасті за продукцією транснаціональних корпорацій, таких як «Монсанто», «Сиджента», «Авентіс», здавалися вельми і вельми далекими від нас. Хоча вочевидь, що Україна, як одна з найбільших європейських країн з аграрним потенціалом, не могла довго залишатися поза увагою виробників трансгенів. І якщо пригоди трансгенної картоплі на українських дослідних ділянках закінчилися порівняльною невдачею (за офіційними даними картопля, що виявилася нестійкою до вірусів, була знищена, по неофіційних  - все-таки знайшла собі місце на приватних городах), тоді як соя, одна з найбільш поширених культур, що піддалася в світі генним експериментам разом з кукурудзою і рисом, за останні десять років упевнено протоптала собі доріжку на українські поля.

За напівофіційними даними, в Україні вирощується 80-90% генетично модифікованої сої. Можна повірити. Перевіряти якість насінного матеріалу в Україні до недавнього часу було нікому, та і бажання особливого ні у кого не виникало. Аналізи на трансгени досить дорогі. Високий вміст ГМО-складових в ковбасних виробах пояснюється саме соєвим компонентом рецептури. Про що квапиться визнати не кожен виробник...

ГМО питання

Суперечки про доцільність широкого вживання трансгенів не припиняються. Питання безпеки вжитку ГМО людиною залишається відкритим. Захисники ГМО висувають свої аргументи: трансгени дешеві, мають високу врожайність, стійки до дії кліматичних змін і вірусів. Противники наводять такі контраргументи, як ризик виникнення алергічних реакцій, формування стійкості організму до антибіотиків, безконтрольне поширення трансгенів в природі, яка несе загрозу біологічній різноманітності планети і жорстку економічну залежність фермерства від транснаціональних корпорацій.

Серед фахівців ходять глухі відомості про проведених Російською Академією Наук дослідженнях, які підтвердили негативний вплив трансгенів на репродуктивну функцію організму. Результати досліджень РАН начебто засекречені. Доступнішими є дослідження британців, які підтверджують такі зміни репродуктивній функції. Але якщо ця проблема залишається більш-менш під питанням, тоді як багаточисельні алергічні реакції організму людини на деякі трансгенні продукти  підтверджені не однократно. Також на даний момент директивою Європейського Союзу офіційно заборонено три види гм-організмів, стійких до антибіотиків.

«Трансгени остаточно не вивчені, - говорить український генетик, кандидат біологічних наук Григорій Петюх. - В цьому питанні потрібні тривалі дослідження, аби ми могли сказати, шкідливий той або інший трансгенний організм або він не приносить шкоди організму».

Якщо про користь-шкоду ГМО для людського організму вчені досі не зійшлися в думках, справедливо відзначаючи при цьому, що підхід має бути заснований на принципі обережності, тоді як ризики для біологічної різноманітності планети, що виникають в разі виходу трансгенів в довкілля, досить визначені.

Інший аспект небезпеки - економічний. Не секрет, що транснаціональні корпорації спочатку патентують свої гм-рослини. Тому, якщо у фермера на полях будуть виявлені випадково привнесені трансгенні рослини, виробник сільгосппродукції зобов'язаний буде платити за них корпорації. Прикладом тому може служити виграний в 2002 році компанією «Монсанто» позов до 500 фермерів. Сума компенсації тоді склала близько 10 млн. доларів. Враховуючи хаос, що існує в Україні, в питанні ГМО, наші поля є суцільним Клондайком для корпорацій.

ГМО в законі

Перші спроби наведення ладу у вітчизняному законодавстві в питанні біобезпеки і поводження з ГМО в Україні відносяться до 2001 року.  У 2002 році  на голосування був внесений і прийнятий в першому читанні відповідний закон, який, проте, був відверто слабкий і не відповідав положенням міжнародного законодавства, зокрема Картахенського протоколу про біобезпеку. Друге читання законопроекту було відкладене на... п'ять років. За цей час зусиллями фахівців він був все-таки приведений в більш-менш прийнятний вигляд.

31 травня 2007 року Верховна рада ухвалила 11 законів, необхідних для вступу України в СОТ. Серед них - і закон «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні і використання генетично модифікованих організмів». Проте цей закон, що прослизнув в «пакеті», виявився зовсім не тим варіантом, який чекав своєї черги 5 років. Новий законопроект виходив з Міністерства охорони здоров'я і був поданий на розгляд парламенту буквально за декілька днів до голосування. У новому варіанті було не просто відсутнє положення про обов'язкове маркування продуктів, що містять ГМО. За словами того ж Григорія Петюха, який досить активно працював як експерт над первинним варіантом законопроекту, цей закон не відповідає навіть мінімальним міжнародним нормам і вже чинному законодавству в Україні. «Закон не передбачає обмежень на використання генетично модифікованих організмів при виробництві продовольчих продуктів, а також пов'язаних з цим ризиком для здоров'я громадян і довкілля. Немає ні системи оцінки ризиків, ні системи управління ризиками. Можна прямо назвати цей закон антинародним, - говорить Г. Петюх. - Цікаве те, що попереднім варіантом закону активно цікавилася Соціалістична партія України. Було подано багато поправок до закону. Працював колектив вчених.  І раптом СПУ спокійно голосує за законопроект, який передбачає встановлення в Україні генетично модифікованого хаосу, без обговорення, без консультацій, ось так просто - пакетний».

Оцінюючи існуюче положення справ в світлі прагнення України рано чи пізно вступити в ЄЕС, слід сказати, що Європа з ГМО на своїй території  дуже обережна. Знімати з упаковок вказівку складових продукції вони не квапляться, хоча і мають впродовж декількох років довгі правові суперечки з СОТ про вільну конкуренцію. Що стосується  нашої держави, то ми, з наявним аграрним потенціалом, здаємося серйозним конкурентом на європейських ринках. Що б там не говорили про безпорадність наших аграріїв.

Цікаво в схожій ситуації поводиться Росія. Можна вважати своєрідною бравадою  заяву одну з найголовніших російських противників ГМО - Володимира Путіна - про те, що Росія швидше відмовиться від членства в СОТ, чим від маркування продуктів. Але, проте, росіяни давно можуть вибирати: їсти або не їсти їм продукти, що містять трансгени.

З оглядкою на російські і європейські строгості давно діяв  і вітчизняний виробник. За інсайдерською інформацією, виробники продуктів харчування, які виходять на російський або, наприклад, польський ринок, мають свої лабораторії для генетичних аналізів. Задоволення не з дешевих, але, мабуть, воно того коштує...

Враховуючи те, що прийнятий два роки тому закон ніяк не сприяв порядку, спробами  якось врегулювати ГМО-хаос в країні і були постанови Кабмінів, що періодично приймалися і відкладалися.

Природно, жодна одиночна постанова про маркування проблеми не вирішить. Для того, щоб система контролю і регулювання запрацювала, необхідне прийняття безлічі підзаконних актів, розробка системи моніторингу, порядку відповідальності, ліцензування, ввезення продуктів, що містять трансгени, до України.

Досі не вирішено питання про запобіжні засоби при можливому попаданні трансгенів в довкілля, а також про економічний захист вітчизняного виробника. Необхідна також розробка положення про діяльність лабораторій, які вироблятимуть аналізи на вміст гм-компонентів. А як забезпечити виконання постанови на всеукраїнському рівні, якщо лабораторій - всього дві? Цього явно недостатньо. Візьмемо,  наприклад, хоч би російський досвід: лише у Москві діє десять лабораторій для аналізу продуктів, і в кожному федеральному окрузі їх не менше двох.

Є ще одна дорога, яку зараз активно використовують країни заходу, і вже починають упроваджувати на російських просторах: можливість оголошення органами місцевої самоврядності зон, вільних від ГМО. Але це вже інша розповідь.

Радміла Корж

Україна вирощує генно-модифіковану сою!

Італія відмовилися вирощувати генетично модифіковану кукурудзу

Європа їстиме генетично модифіковану картоплю

ГМО: заборонити не можна вирощувати...

Трансгенні злаки можуть ушкоджувати печінку і нирки

Боротьба з національним виробником замість боротьби з ГМО