Чому ми так мало живемо?

Директор Інституту демографії й соціальних досліджень Елла Лібанова відповідає на запитання кореспондента.

— Хто живе довше — міські жителі чи селяни?

В Україні — міські жителі. Усе залежить від доступності медичних послуг. І, безперечно, від способу життя. Пошлюся на власний досвід. Кілька років я виправдовувала своє нехтування спортивними вправами відсутністю часу і надзвичайною зайнятістю, допоки не задала сама собі просте питання: «А що, Президент США Білл Клінтон був зайнятий менше? Він же знаходить час на щоденні пробіжки...» і від того часу знаходиться. Вийшло так, що необхідність фізичних навантажень я зрозуміла у дуже дорослому віці. І на Заході часто люди, яким за 40 років, замислюються над необхідністю зміни раціону харчування, відмови від алкоголю та тютюну. Усвідомлюючи необхідність змін у власному житті, вони не розмовляють, а діють. Ну, скажімо, необхідно схуднути на п’ять кілограмів, тому що зайва вага збільшує ризик гіпертонії. Розумна людина починає займатись фізичними вправами, менше їсти. І вони так діють, не чекаючи ніяких вказівок чи допомоги зверху.

Не знаю, що треба пояснювати населенню, аби змінити ситуацію. Думаю, варто постійно показувати у ЗМІ авторитетну думку фахівців про здоровий спосіб життя.

— Як держави Європи стимулюють своїх громадян до здорового способу життя?

По-різному. По-перше, скрізь існують високі акцизи на алкогольні напої, тож ціна на них відповідна. І не треба лякати масовим переходом на самогон. Це вже проблема відповідних служб, які мають робити свою справу. По-друге, діє жорстка заборона щодо куріння. По-третє — у багатьох країнах пропагують здоровий спосіб життя. Останнє відбувається не так на державному рівні, як на рівні окремих корпорацій. Якщо людина не пропускає через хворобу роботу впродовж року, то вона отримує певні бонуси. Окрім того, пропагується здорове харчування. У деяких країнах надаються пільги тим ресторанам, які пропонують лише здорову їжу. Можливостей є безліч. Безперечно, на державному рівні діє жорстка заборона продажу алкогольних напоїв неповнолітнім. Якось у Сполучених Штатах придбала упаковку пива (6 пляшок по 0,3 л), а в супермаркеті з мене вимагали ID-картку. Так сталося звісно не тому, що хтось сумнівався у моєму повнолітті — копія моєї картки мала слугувати доказом продажу пива повнолітній людині.

У нас на папері також існують різні заборони. Але хто виконує ці закони? Наприклад, вживання алкоголю на вулицях. Більшість іноземних гостей звертають увагу на красу молодих киянок, але водночас і на те, що вони дуже часто йдуть Хрещатиком з відкритою пляшкою пива.

В Україні бути здоровим дорого. Свого часу у Швейцарії мене вразив один SPA-центр в Альпах. До нього їхати автобусом години дві від Женеви. Там фантастичні відкриті і закриті басейни, різноманітні сауни тощо. І рушник тобі дають, і халат, і фен. Повірте, в Україні таких центрів нема. Ми з подругою придбали найдорожчі білети, оскільки не мали жодних пільг (ми не були членами однієї родини, з нами не було дітей, відвідування було разове). Це чотирьохгодинне задоволення коштувало сто гривень. Щось ще треба говорити? Я дуже добре знаю, скільки я плачу за свій абонемент у фітнес-центр, де навіть басейну немає. Просто держава Швейцарія дбає про доступність такого роду послуг для своїх громадян, а держава Україна цим не переймається. Має працювати не тільки уряд, а й громада — вимагати необхідних кроків від місцевої влади. Треба взагалі зрозуміти, що від нас багато залежить у нашому житті і діяти, не очікуючи від когось допомоги. Якщо ми згуртуємося, зрозуміємо, що потрібно діяти швидко, то повірте, проблеми вирішуватимуться.

ua.glavred.info