Знищити. Неможливо залишити?

Кіровоградське ТОВ НВФ «Екоцентр» позбавили ліцензії. Міністерська перевірка, поважна комісія, до якої ввійшли представники і місцевих контролюючих органів, акт, де зафіксовано порушення (щоправда, директор «Екоцентру» Микола Жуков його не підписав), і — результат: відібрано ліцензію фактично на основний вид діяльності. Ситуація тривіальна і, очевидно, не варта була б уваги, якби не затяжний конфлікт між Кіровоградським підприємством, що займається переробкою токсичних відходів, і профільним міністерством. Ми вже про це писали («Як платять тим, хто прибирає планету?»).

Науково-виробнича фірма «Екоцентр» прославилася тим, що протягом весни-літа минулого року виконала справу державної ваги — переробила забруднений нафтою пісок, зібраний працівниками Міністерства над­звичайних ситуацій після стихійного лиха в Криму. Величезні купи чорного піску, безліч загиблих птахів і риб певний час були об’єктом уваги центральних телеканалів і масових друкованих видань.

Кіровоградська фірма запропонувала свою технологію переробки: з допомогою фізико-хімічного методу небезпечна суміш перетворювалася на мінеральну добавку до асфальтобетону. Роботу було виконано успішно: на кінець серпня фірма переробила майже 6800 тонн суміші. Відповідно до укладеного договору з Міністерством охорони навколишнього природного середовища вона мала переробити лише 6000 тонн, 800 тонн довезли вже під час робіт. Міністерство ж відмовилося заплатити не тільки за ці додаткові сотні тонн переробленої небезпечної суміші, а й недоплатило фірмі ще 2,2 млн. грн. за роботу, виконану в рамках договору. Для невеликої фірми це чималі кошти, і вона не збиралася від них відмовлятися. У відповідь на таку принципову позицію міністерство ініціювало перевірку, яка, звичайно ж, виявила порушення. І хоча можна було б видати відповідний припис, тим більше що раніше до фірми зауважень не було, перевіряючі склали акт про припинення діяльності «Екоцентру».

У січні «Екоцентр» поновив свою діяльність, але не встигли його працівники оговтатись, як перевірки посипалися одна за одною — обласної державної екологічної інспекції, міжрайонної природоохоронної прокуратури, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, держінспекції з охорони земель у Кіровоградській області, міської санепідемстанції.

Кульмінаційною стала позапланова перевірка (наказ Мінприроди від 03.03.2009, №53/09 про дотримання ліцензійних вимог), на підставі акта якої «Екоцентр» і позбавили ліцензії.

У чому ж суть претензій до підприємства? На його території перевіряючі побачили 164 пластикові бочки, кожна об’ємом один кубічний метр, у яких зберігається невідома речовина коричневого кольору (її відправлено у спеціалізований інститут для дослідження, результатів поки що не отримано). Якщо ж відкинути зайву таємничість, то це — пестициди, які «Екоцентр» отримав на переробку, з допомогою хімічного впливу зменшив клас їхньої небезпеки, але на час перевірки не встиг переробити відповідно до задекларованої технології у гранули. Чому?

— Пестициди, які зберігаються на подвір’ї підприємства, — пояснює Микола Жуков, — завезені підрозділом МНС два роки тому після ліквідації наслідків пожежі в Онуфріївському районі. Ми їх перезатарили і нейтралізували для усунення неприємного запаху. Кошти на знешкодження обіцяла виділити обласна влада, але так і не виділила. 164 бочки з пестицидами абсолютно герметичні. На жаль, у зв’язку з тим, що Мінприроди України не розрахувалося за знешкодження нафто­піщаної суміші, зібраної у Криму, ми не змогли придбати устаткування, необхідне для грануляції цього напівпродукту. Зараз ми вже закупили його (щоправда, меншої потужності), і потроху триває виготовлення дослідної партії гранул, які в подальшому буде використано для виготовлення шлаколужного бетону.

Таке пояснення, очевидно, перевіряючих не влаштувало. Прокурор Кіровоградської міжрайонної природоохоронної прокуратури Олег Кващук гордо повідомив, що саме їхнє відомство першим виявило злощасні бочки і повідомило у відповідний департамент міністерства. А ще додав, що на території «Екоцентру» зберігаються відпрацьовані ртутні лампи, і що підприємство порушило земельне законодавство. Олег Іванович був дуже стурбований тим, що «невідома речовина коричневого кольору» може потрапити в повітря або воду, і наші діти, не приведи Господи, питимуть з нею чай або купатимуться в ній… Похвальна принциповість, яка, ой як знадобиться природоохоронному прокурору! Тим більше що Олег Кващук прокурор дуже молодий, принаймні саме на це він посилався, коли не міг відповісти, який же алгоритм перевірок таких підприємств, як «Екоцентр», і якими були результати попередніх?

Начальник державного управління охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області Микола Власенко стверджує, що раніше таких масштабних перевірок не було, а нині їх проводять по всій Україні з метою створення системи правил поводження з токсичними відходами.

Цілком очевидно, що така система Україні потрібна, хоча для світової науки вона навряд чи стане відкриттям. Не знаю, як для світу чи для всієї України, але для Кіровограда і області саме з появою «Екоцентру» токсичні відходи ввійшли, якщо можна так сказати, у цивілізоване русло. Добре пам’ятаю тривогу місцевої влади, коли вона не знала, куди подіти все те «добро» в часи, як «Екоцентр» тільки спинався на ноги. Ртутні лампи, шини чи іншу «скриньку Пандори» тоді можна було знайти в будь-якій посадці, не кажучи вже про звалища. «Екоцентр» же укладає (чи тепер уже — укладав?) з підприємствами, які мають токсичні відходи, договори на їх переробку.

Власне, місцеві чиновники, з котрими мені довелося спілкуватися (хіба що крім начальника обласної екологічної інспекції Валерія Болілого, який посилався то на відсутність потрібних паперів, то на те, що недавно переїхав з району і нічого не знає), погоджувалися, що таке підприємство регіону потрібне.

— Сама перевірка і її акт є необ’єктивними, — вважає Микола Жуков. — Це було зрозуміло з поведінки членів комісії, які не зважали на жодні аргументи, і було видно, що вони просто виконують певну формальність.

З огляду на викладене, «Екоцентр» оскаржує дії перевіряючих і у відповідній інституції Держпідприємництва і в судах.

Фактично, виконавши важливу роботу з переробки нафтопіщаної суміші (є документи, які це підтверджують) і заявивши про себе як про перспективне наукоємне підприємство, «Екоцентр» накликав на себе гнів природоохоронного відомства своєю принциповістю, а відтак опинився перед загрозою знищення. Кому це потрібно? Ну задовольняться амбіції кількох високопоставлених чиновників… На жаль, у конкретній ситуації вони взяли гору над здоровим глуздом.

Світлана Орел, Дзеркало тижня № 16 (744) 30 квітня — 15 травня 2009 р.